Рішення № 23968080, 11.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 14/017-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 119/10 від 26.12.2011 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ

до Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради, м. Ірпінь

про стягнення 66 009, 76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КПП „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 23 464, 38 грн. основної заборгованості, 1 814, 97 грн. пені, 31 784, 05 грн. інфляційних збитків, 8 946, 06 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2012 р. порушено провадження у справі № 14/017-12 за позовом ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до КПП „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 66 009, 76 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 29.02.2012 р.

29.02.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача надав документи, витребувані судом, та пояснення № 72 від 27.02.2012 р., у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

29.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.03.2012 р.

21.03.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання № 112 від 29.03.2012 р., у якому він просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір неустойки.

04.04.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.04.2012 р.

11.04.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2 132, 802 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 840, 196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234, 00 грн., крім того ПДВ -20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ- 1 309, 20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2 792 264, 38 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки газу: з 1 жовтня 2010 р. по 31.12.2010 р.

Згідно п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту з претензією або позовом.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

20.10.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2010 р. по грудень 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 2 813 482, 58 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 р. на суму 533 017, 21 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р. на суму 687 947, 94 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2010 р. за грудень 2010 р. на суму 1 592 517, 43 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 2 795 884, 28 грн. (24.02.2012 р. - 3 910, 72 грн., 20.03.2012 р. - 1 955, 36 грн. після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, поясненнями № 72 від 27.02.2012 р., актом звіряння розрахунків від 30.11.2011 р., платіжним дорученням № 369 від 24.02.2012 р. на суму 3 910, 72 грн., платіжним дорученням № 544 від 20.03.2012 р. на суму 1 955, 36 грн., актом взаємних розрахунків станом на 20.03.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача, є його вимога до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь 23 464, 38 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ за договором.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати природного газу у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 17 598, 30 грн., що підтверджується договором № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 р. на суму 533 017, 21 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р. на суму 687 947, 94 грн., актом передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2010 р. за грудень 2010 р. на суму 1 592 517, 43 грн., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, поясненнями № 72 від 27.02.2012 р., актом звіряння розрахунків від 30.11.2011 р., платіжним дорученням № 369 від 24.02.2012 р. на суму 3 910, 72 грн., платіжним дорученням № 544 від 20.03.2012 р. на суму 1 955, 36 грн., актом взаємних розрахунків станом на 20.03.2012 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 17 598, 30 грн. за договором № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р.

Крім того, як було зазначено вище, після звернення позивачем із даним позовом в суд відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті поставленого природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 2 795 884, 28 грн. (24.02.2012 р. -3 910, 72 грн., 20.03.2012 р. - 1 955, 36 грн. після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, поясненнями № 72 від 27.02.2012 р., актом звіряння розрахунків від 30.11.2011 р., платіжним дорученням № 369 від 24.02.2012 р. на суму 3 910, 72 грн., платіжним дорученням № 544 від 20.03.2012 р. на суму 1 955, 36 грн., актом взаємних розрахунків станом на 20.03.2012 р., наявними у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 11.04.2012 р. відповідач частково виконав свій обов'язок по оплаті товару за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 5 866, 08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 369 від 24.02.2012 р. на суму 3 910, 72 грн., платіжним дорученням № 544 від 20.03.2012 р. на суму 1 955, 36 грн., актом взаємних розрахунків станом на 20.03.2012 р., наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була частково погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого природного газу, що є предметом спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з КПП „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" основної заборгованості по оплаті поставленого природного газу за договором на суму у розмірі 5 866, 08 грн. на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 06/10-1644ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 02.08.2011 р. по 31.01.2012 р. всього на загальну суму 1 814, 97 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протрочення платежу.

Згідно п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту з претензією або позовом.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні № 112 від 29.03.2012 р. просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір неустойки.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки без задоволення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 814, 97 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з лютого 2011 р. по грудень 2011 р. всього на загальну суму 31 784, 05 грн. та з 21.11.2010 р. по 31.01.2012 р. всього на загальну суму 8 946, 06 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 31 784, 05 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 8 946, 06 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем частини суми основної заборгованості, що є предметом спору, у розмірі 5 866, 08 грн., відбулось після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (ідентифікаційний номер 32973584) на користь Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827) 17 598 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 30 (тридцять) коп. основної заборгованості, 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 97 (дев'яносто сім) коп. пені, 31 784 (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 05 (п'ять) коп. інфляційних збитків, 8 946 (вісім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 06 (шість) коп. 3 % річних та судові витрати 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Комунально-побутового підприємства „Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь Дочірнього компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" основної заборгованості на суму у розмірі 5 866, 08 грн.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

08 травня 2012 р.