Постанова № 23967880, 08.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5004/2131/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен", м. Луцьк (далі -ТОВ "Алювіжен"),

на рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2012 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012

зі справи № 5004/2131/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпроф Система України", м. Київ (далі - ТОВ "Алюпроф Система України"),

до ТОВ "Алювіжен"

про стягнення 32 388,11 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Алюпроф Система України"-Казана С.М.,

ТОВ "Алювіжен"-не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Алюпроф Система України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Алювіжен" 32 388,11 грн.

Позов мотивовано тим, що до позивача за укладеним з дочірнім підприємством "Алюпроф-України" (далі -ДП "Алюпроф-України") договором "купівлі-продажу вимоги" (відступлення права вимоги) від 06.09.2010 № 06-09-1/10 (далі -Договір цесії) перейшли права ДП "Алюпроф-України" як кредитора в частині зобов'язань, що виникли на підставі перелічених в тексті Договору видаткових накладних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.01.2012 (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін Рівненським апеляційним господарським судом від 10.01.2012 (колегія суддів у складі: суддя Савченко Г.І. -головуючий, суддів Мельник О.В., Грязнов В.В.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 23 074, 49 грн. основного боргу та судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

У касаційній скарзі ТОВ "Алювіжен" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, що виявилося в неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків господарських судів фактичним обставинам справи, та у зв'язку з цим невірне застосування у спорі зі справи норм матеріального права. Скаржник заперечує обов'язок сплати позивачеві задоволену суму.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Алюпроф Система України" заперечує проти її доводів і просить оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Алюпроф Система України", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України).

Частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У частині п'ятій статті 261 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарські суди у спорі зі справи встановили, що:

ДП "Алюпроф-України" поставило ТОВ "Алювіжен" -відповідачеві у справі товар за видатковими накладними від 13.03.2008 № АЛ-0000692, від 05.05.2008 № АЛ-0001200, від 04.06.2008 № АЛ-0001507, від 27.06.2008 №№ АЛ-0001831, АЛ-0001834,від 18.07.2008 № АЛ-0002027, від 30.07.2008 № АЛ-0002184 та від 10.10.2008 № АЛ-0003155, а ТОВ "Алювіжен" прийняло цей товар, що посвідчується, зокрема, підписом уповноважених належним чином оформленими довіреностями представників цього товариства;

ДП "Алюпроф-України" відступило ТОВ "Алюпроф Система України" -позивачеві у даній справі за Договором цесії право вимоги виконання ТОВ "Алювіжен" його грошового зобов'язання за названими простими письмовими правочинами в сумі 32 388, 11 грн.;

у справі відсутні фактичні дані, які підтверджували б виконання ТОВ "Алювіжен", зокрема, спірного грошового зобов'язання; відповідач вимог суду про подання таких доказів не виконав.

Попередні судові інстанції з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності у даному спорі дійшли висновку про те, що на час звернення ТОВ "Алюпроф Система України" з позовом у справі (25.10.2011) трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися стосовно виконання відповідачем грошових зобов'язань за згаданими простими письмовими правочинами сплинув, оскільки право вимоги виконання цих зобов'язань виникло відповідно до статті 692 ЦК України з моменту прийняття ТОВ "Алювіжен" товару.

Проте, ТОВ "Алювіжен" підписавши з ДП "Алюпроф-України" акта звіряння взаємних розрахунків від 08.01.2009 на суму 23 074, 49 грн., визнало борг у цьому розмірі, та відповідно вчинило дії, що свідчать про переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача в даній сумі.

Господарськими судами не взято до уваги твердження ТОВ "Алювіжен" на наявність у нього боргу за Договором цесії лише в сумі 1 513 грн. з посиланням на зміст акта прийому-передачі документів за договором, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження його зобов'язань в даному обсязі. Крім того, дане припущення заперечується пунктом 1.1 Договору цесії, згідно з яким за цим правочином здійснюється уступка вимоги на певні зазначені обсяги грошових зобов'язань за певними видатковими накладними, що складають загальну суму 32 388,11 грн.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 зі справи № 5004/2131/11 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко