Ухвала суду № 23966264, 27.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13338/11/0170/25

27.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 06.12.11 у справі № 2а-13338/11/0170/25

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (вул. Проектна, буд.1, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96002)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, АР Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 позов Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0007064001 від 18 жовтня 2011 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі в АР Крим, яким ПАТ "Кримський содовий завод" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 21657 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5414 гривні.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0007054001 від 18 жовтня 2011 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі в АР Крим, яким ПАТ "Кримський содовий завод" зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 1432,38 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" судовий збір в сумі 3,40грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.08.2011 року ПАТ "Кримський содовий завод" було подано до СДПІ в м. Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 18374642 грн.

16.09.2011 року позивачем до СДПІ в м. Сімферополі було подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування, та надана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 11309626 грн.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим була проведена камеральна перевірка ПАТ "Кримський содовий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 384\40-01\05444546 від 07.10.2011.

Перевіркою встановлено неправомірне включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 15201,85 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Агроінвест»(згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних до податкового кредиту серпня 2011 року включена податкова накладна ТОВ «Агроінвест»від 26.07.2011 року № 35 на загальну суму 91211,1 гривень, в тому числі ПДВ 15201,85 гривень), який не відобразив свої податкові зобов'язання у повному обсязі, що на думку податкового органу не дає право позивачу на включення цієї суми до податкового кредиту.

Також встановлено, що позивачем у серпні 2011 року сформований податковий кредит за рахунок контрагентів, стан яких відрізняється від нуля, на суму ПДВ 6455,5грн. а саме: ТОВ «Ліон-95», ТОВ «Аквілон Трейдінг»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, ТОВ «Індустрія Техно-Груп», ТОВ «Юнітон»- направлено запит на встановлення місцезнаходження, СД ДП «Коблндекц»- місце знаходження не встановлено.

Крім того, податковим органом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту липня 2011 року неправомірно віднесена сума ПДВ в розмірі 15355,13 грн., за взаємовідносинами з контрагентами, стан яких відрізняється від нуля, а саме: ТОВ «Варта-СК»«8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, ПП «Аланар»«9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, ТОВ «Юнітон»«10»- запит на встановлення місцезнаходження, СД ДП «КОБЛНДЕКЦ»«23»- місцезнаходження не встановлено.

За результатами перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0007064001 від 18.10.2011 року, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 27071 грн., з яких 21657 грн. -основний платіж та 5414 грн. -штрафні санкції;

- №0007054001 від 18.10.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 1432,38 грн.

На думку податкового органу порушення позивача полягає в тому, що ним неправомірно сформовано податковий кредит за рахунок угод з контрагентами, щодо місцезнаходження за юридичною адресою яких в податкової інспекції маються сумніви або їх місцезнаходження не встановлено, а також не включення контрагентом позивача ТОВ "Агроінвест" до своїх податкових зобов'язань суми ПДВ, яка в свою чергу включена ПАТ "Кримський содовий завод" до податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивачем правомірно включено суму ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки матеріали справи свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ у зазначений звітній період, правомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від своїх контрагентів, сума податку за якими сплачена позивачем в ціні товару (послуги), та належне відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договорів, факт здійснення господарської діяльності з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Також податковим органом не надано будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання позивачем та його контрагентів договорів підтверджується матеріалами справи, про що свідчать реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, витратні накладні, приходні ордери, акти приймання-передачі, платіжні документи, які пов'язані з господарською діяльністю позивача (т.1, а.с.109-129, 131-139, 141-157, 215-219, 221-229, 231-234, 236, 238-239, 240-263).

Отже, фактичне виконання позивачем і його контрагентами договорів підтверджується отриманням позивачем (покупцем) від його контрагентів товарно-матеріальних цінностей та послуг і їх оплатою.

Судом першої інстанції також встановлено, що на момент укладення позивачем всіх вище перелічених договорів із його контрагентами, всі вони були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача: ТОВ "Агроінвест", ТОВ "Варта-СК", ТОВ "Ліон-95", ТОВ "Аквіліон-Трейдінг", ТОВ "Індустрія Техно-Груп", ТОВ "Юнітон", СД ДП "КОБЛНДЕКЦ", ПП "Аланар", ТОВ "Юнітон" були юридичними особами та були зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України, отримавши від своїх контрагентів вказані податкові накладні, позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту у липні-серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Підпунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з положень якого, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підтвердження факту придбання позивачем у звітному податковому періоді товарів (послуг) за виписаними контрагентами податковими накладними, за якими позивачем включено суму ПДВ до складу податкового кредиту у липні та серпні 2011 року.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних вимогам, встановленим ст.201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, податковим органом не встановлено.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), фактичної оплати ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за липень-серпень 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету постачальниками є помилковими.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення апеляційної скарги в заявлених межах та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.11 у справі № 2а-13338/11/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова