Ухвала суду № 23965530, 26.01.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника позивача, АТ "Райффайзен Банк Аваль", -

Шурман М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, - ОСОБА_5, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним, розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

29 липня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним первісним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24 липня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/83122/74/78723, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 45 675 дол. США строком до 24 липня 2027 року під 13 відсотків річних за користування кредитом з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно у якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язалася відповідати за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором в повному обсязі. У порушення умов договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором боржник та поручитель не виконали.

Станом на 11 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором становить 74 094, 30 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 590 568, 62 грн., у тому числі: за кредитом - 48 810, 55 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 389 044, 49 грн., за відсотками - 8 541, 72 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 68 081, 78 грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 1 667, 15 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 13 288, 02 грн., пеня за прострочення відсотків - 15 074, 88 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 120 154, 33 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 2, 15, 526, 530, 590, 611, 653, 554, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, проти позову заперечував і 20 вересня 2011 року звернувся до суду із вказаним зустрічними позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що умови кредитного договору не відповідають вимогам ЦК України. У Банку були відсутні законні підстави для проведення валютних операцій, так єдиним законним платежем на території України є національна валюта - гривня. Положення в частині повернення кредиту в доларах США та ризиків, які несе позичальник, є несправедливими і грубо порушують його права як споживача. Він вважає, що сторонами фактично був укладений договір про надання кредиту в національній валюті, тому у відповідності до ч. 2 ст. 235 ЦК України до цього договору мають бути застосовані правила, що регулюють надання саме цього кредиту. Оскільки Банком було подано позовну заяву про стягнення боргу достроково, тому позичальник прийняв рішення про розірвання цього договору достроково з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України. При розірванні договору кредиту припиняється дія іпотеки.

Посилаючись на ці обставини та ст. ст. 192, 203, 215, 216, 236, 533, 549, 550, 551, 614, 651, 652 ЦК України, представник позивача просив суд зустрічний позов задовольнити (а.с. 85-91).

Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 74 094, 30 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 590 568, 62 грн., у тому числі: за кредитом - 48 810, 55 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 389 044, 49 грн., за відсотками - 8 541, 72 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 68 081, 78 грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 1 667, 15 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 13 288, 02 грн., пеня за прострочення відсотків - 15 074, 88 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 120 154, 33 грн., та судові витрати в сумі 1 820 грн. в рівних частинах.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_5 (а.с. 92, 93) в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином. Представник відповідачів ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням у м. Київ, але не надав переконливих доказів в підтвердження поважності причини неявки суд. Тому законних підстав для відкладення розгляду справи немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представника позивача, АТ "Райффайзен Банк Аваль", - Шурман М.Г., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/83122/74/78723, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 45 675 дол. США строком до 24 липня 2027 року під 13 відсотків річних за користування кредитом з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 25-37).

Одночасно у якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором були укладені між Банком та відповідачем ОСОБА_4 договір іпотеки, за яким в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1, що належить позичальнику (а.с. 48-51), а також

між Банком та відповідачкою ОСОБА_6 договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язалася відповідати по зобов'язанням позичальника за кредитним договором в повному обсязі (а.с. 52-55).

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, вимоги Банка про дострокове виконання зобов'язань за договором залишені боржником та поручителем без відповіді (а.с. 57-58).

Станом на 11 липня 2011 року заборгованість за кредитним договором становить 74 094, 30 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 590 568, 62 грн., у тому числі: за кредитом - 48 810, 55 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 389 044, 49 грн., за відсотками - 8 541, 72 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 68 081, 78 грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 1 667, 15 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 13 288, 02 грн., пеня за прострочення відсотків - 15 074, 88 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 120 154, 33 грн. (а.с. 58, 17, 57, 58).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник, відповідач ОСОБА_4, та поручитель, відповідачка ОСОБА_6, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором і за договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та договором поруки.

Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 74 094, 30 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 590 568, 62 грн. солідарно з відповідачів.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_4 кредитний договір підписав, ніяких заперечень проти вказаних пунктів договору не заявляв, всі грошові кошти - 45 000 дол. США, отримав і розпорядився ними на свій розсуд.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні відповідачем та його представником не наведено обставин, які породжують передбачені ст. ст. 203, 215, 235 ч. 2, 524, 533 ЦК України підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.

Не доведені і передбачені ст. ст. 651, 652 ЦК України підстави для розірвання кредитного договору та припинення дії договору іпотеки.

Тому права відповідача ОСОБА_4 не були порушені Банком і не підлягають судовому захисту.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними, а правочин - удаваним, є неспроможними за таких підстав.

У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.

Суд першої інстанції з достовірністю встановив, що Банк у відповідності до наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі в іноземній валюті - доларах США (а.с. 66-69).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то законодавець до теперішнього часу не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Тому операції з надання або одержання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Безпідставними є посилання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував, що є підстави для розірвання кредитного договору і припинення дії договору іпотеки.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову немає.

При подачі апеляційної скарги представником відповідача не доплачений судовий збір в дохід держави в сумі 561, 50 грн. (1411, 50 грн. - 850 грн.). Тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача у дохід держави за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, - ОСОБА_5, відхилити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: 67663, АДРЕСА_2, у дохід держави судовий збір в сумі 561, 50 грн. на банківські реквізити: отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31216206700007, МФО 828011, банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: судовий збір, код 02892913, пункт (номер пункту з таблиці ставок судового збору), КБК 22030001, прізвище, ім'я, по батькові.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький