Рішення № 23962884, 25.04.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2/2213/49/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого -судді Ярмолюка О.І.,

суддів: Юзюка О.М., Власенка О.В.,

при секретарі: Дідик А.Б.,

з участю: сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц/2290/912/12 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення за договором кредиту на предмет іпотеки та виселення із житлового приміщення, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (далі ПАТ КБ „ПриватБанк") звернувсь в суд із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що згідно договору від 17 червня 2008 року ним ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 43 925,05 доларів США із сплатою 15% на місяць за користування - на строк до 17 червня 2028 року. ОСОБА_1 зобов'язався за цим договором повертати кошти щомісячними частинами у визначений строк та розмірах. Але умов договору не виконав і тому банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір іпотеки за яким передано квартиру №4 в м. Полонному по АДРЕСА_1, що належить відповідачеві на праві власності. На погашення заборгованості за договором кредиту позивач просив звернути стягнення на квартиру, як предмет іпотеки, шляхом її продажу ним з правом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також відповідача та інших осіб, які проживають у цій квартирі виселити із цього приміщення. Після уточнень позовних вимог заявник просив стягнути 289 554,88 грн. суми заборгованості по кредиту, 90 987,35 грн. боргу з відсотків за користування ним, 39 273,29 грн. пені, 18 107,84 грн. боргу з комісії, 250 грн. фіксованої частини

________________

Головуючий у першій інстанції -Бобяк Б.В. Справа № 22/2290/912/12

Доповідач -Юзюк О.М. Категорія № 19, 27

штрафу, 21 896,14 грн. штрафу процентної складової.

Рішенням Полонського районного суду від 22 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Ухвалено звернути стягнення заборгованості на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 червня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 -квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 41,5 м2 житловою площею 28,5 м2, що складається з двох житлових кімнат, кухні, ванни та коридору і належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полонського районного нотаріального округу 28 травня 2008 року за р.32578, зареєстрованого в Полонському бюро технічної інвентаризації за номером 3587 у кн. №31 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №23405136 шляхом продажу квартири ПАТ КБ „ПриватБанк" з укладанням від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 28 ЗУ „Про іпотеку" за початковою ціною 242 715 грн. для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ „ПриватБанк" за кредитним договором від 17 червня 2008 року, що складається із суми неповернутого кредиту в розмірі 289 554,88 грн., суми процентів за користування ним - 90 987,35 грн., суми комісії за користування кредитом - 18 107,84 грн., пені - 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" не згодний з рішенням, просить змінити його а саме: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 червня 2008 року, в розмірі 57 725, 16 дол. США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.06.2011 року складає 460 069,53 грн., звернути стягнення на квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною 121 357,50 грн., виселити відповідача та третіх осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Полонного, стягнути з відповідача судові витрати.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка включена до параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 572, 575 ч. 1 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 33 Закону „Про іпотеку" № 898-ІV встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що ОСОБА_1, з метою забезпечення виконання свого зобов'язання за кредитним договором від 17.06.2008 року із повернення отриманих ним грошових коштів у ПАТ КБ „ПриватБанк" у сумі 43 925,05 дол. США, та сплати відповідних інших платежів пов'язаних з цим, (щомісячний платіж мав складати 600 дол. США) передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Твердження про факти допущення неналежного виконання зобов'язань із сплати кредитних коштів в обумовленій між сторонами щомісячній сумі не оспорюється відповідачем.

Сторони визначили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, у тому числі в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов при наявності невиконаних зобов'язань на той момент (п. 16.7.1 договору іпотеки). Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюються відповідного до чинного законодавства України та цього договору за початковою ціною -50% від його вартості, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки банком будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу відповідно до ст. 38 Закону № 898-ІV, для чого іпотекодавець надає банку право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (п. п. 18.13, 22, 23, 24, 27 договору іпотеки.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Із наведеного слідує висновок, що місцевий суд невірно зазначив початкову ціну предмета іпотеки врахувавши лише положення п. 33.4 договору за яким заставна вартість квартири склала 242 715 грн., а також залишив поза своєю увагою надання банку, як продавцеві, права одержати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно відсутність якого, зробить неможливим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки -квартири.

Отже, в цій частині оскаржуване рішення слід змінити.

У решті рішення, в межах вимог апеляційної скарги, підлягає залишенню без змін.

Судом правильно відмовлено в позові щодо виселення ОСОБА_1 із квартири, що передана в іпотеку, так як він у ній не проживає та доказів для інших висновків не надано. Із даних його паспорта (а. с. 17 зв.) видно, про реєстрацію проживання цієї особи у АДРЕСА_2 а спірне житло знаходиться у названому місті по АДРЕСА_1.

Крім того, батьки відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживаючі у спірній квартирі, до участі у справі не залучались в якості відповідачів стосовно вимоги про виселення, а наявний у них по справі статус третіх осіб без самостійних вимог унеможливлює задоволення даної вимоги позовної заяви. Зняття осіб з реєстрації місця проживання не є компетенцією суду, а також дана вимога позивача є похідною від вимоги про виселення, що не задовольняється.

За положеннями ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому рішення в частині відмови банку в стягненні штрафів за договором, як одного з видів неустойки, відповідає закону.

Не містять достатніх правових підстав та не впливають на законність рішення і решта доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2012 року змінити в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1 площею 41,50 м2 шляхом її продажу на підставі договору іпотеки від 17.06.2008 року публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншим покупцем з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, а також з наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу із початковою ціною 121 357,50 грн.

У решті рішення Полонського районного суду від 22 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк