Постанова № 23948522, 29.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. Справа № 2а-6317/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Гуцала М.І.

представник позивача: Дорошенко Г.О.

прокурор: Якимчук О.О.

представник позивача: Удовіченко К.І.

представник позивача: Караульна Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківцукорзбут" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі № 2а-6317/11/2070

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави , в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Державного підприємства "Харківцукорзбут" , Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФД-Хим"

про стягнення коштів за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова звернувся до суду з вимогами про визнання нікчемним договору поставки від 24.11.2010 року №1011241, укладений між ДП Харківцукорзбут" та ТОВ "ПФД-Хим". Також просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФД-ХИМ" на користь Державного підприємства "Харківцукорзбут" все отримане по угоді, а саме грошові кошти у розмірі 252.891.507,15грн., а з Державного підприємства "Харківцукорзбут" в свою чергу зазначені кошти стягнути вже на користь держави.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначав про нікчемність укладеної угоди з огляду на відсутність доказів руху товару від продавця до перевізника та покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження цукру ДП "Харківцукорзбут".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року адміністративний позов прокурора Київського району міста Харкова задоволено частково:

- визнано недійсним укладений між Державним підприємством "Харківцукорзбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФД-Хим" договір поставки від 24.11.2010 року 1011241 з урахуванням додатку №1 від 24.11.2010 року, додатку №2 від 01.12.2010 року, додатку №3 621.12.2010 року;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФД-Хим" на користь Державного бюджету України отримані за договором поставки від 24.11.2010 року №1011241 кошти в сумі 252.891.507 грн. 15 коп. та вартість товару за договором поставки від 24.11.2010р. №1011241 в розмірі 528.408.532 грн. 50 коп.;

- стягнуто з Державного підприємства "Харківцукорзбут" на користь Державного бюджету України кошти в сумі 275.517.025 грн. 35 коп.;

- в решті вимог адміністративний позов залишено без задоволення.

Відповідач, Державне підприємство "Харківцукорзбут", не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи. Стверджує про фактичне здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "ПДФ-Хим" цукру-піску, який в подальшому був перепроданий через посередників до Аграрного фонду України. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач, ТОВ "ПФД-Хим", в судове засідання своїх представників не направив. Вся поштова кореспонденція, направлена на його зареєстровану адресу, повернулася до суду з відміткою про відсутність такого адресата, що за правилами ч. 4 ст. 33 КАС України визнається належним чином вручене повідомлення про час та місце слухання справи.

Прокурор Київського району м. Харкова заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а прийняту постанову суду без змін.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова теж не погоджується з доводами та вимогами поданої апеляційної скарги. Вважає, що у справі достатньо доказів недійсності спірної угоди, що дає достатньо правових підстав для стягнення коштів на користь держави. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а прийняту постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що 24.11.2010 року між ДП "Харківцукорзбут"та ТОВ "ПФД-Хим" було укладено договір поставки № 1011241 цукру на умовах, визначених у додатках до нього. Додатками до договору передбачено, що умови поставки визначаються і розуміються відповідності до Інкотермс-2000 ЕХW - зі складу виробника, якими зазначені: ТОВ "Сахара"(смт. Кирнасівка, Вінницька область); Гороховський цукровий завод (смт. Марянівка, Волинська область); Красносільський цукровий завод (смт. Красносілка, Вінницька область); Наркевицький завод (смт. Наркевичі, Хмельницька область).

На підтвердження виконання спірного правочину ТОВ "ПФД-Хим" були складені податкові накладні №1213 від 13.12.2010 року на загальну суму 169.070.000 грн. (в т.ч. ПДВ -28.178.333,33грн.), №1221/3 від 21.12.2010 року на загальну суму 58.500.000 грн. (в т.ч. ПДВ -6.416.666,67 грн.), № 1221/1 від 21.12.2010 року на загальну суму 13.862.562,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 13.977.093,75грн.), № 1221/2 від 21.12.2010 року на загальну суму 236.975.970 грн. (в т.ч. ПДВ - 39.495.995 грн.).

На підставі таких податкових накладних ДП "Харківцукорзбут" було сформовано податковий кредит з ПДВ, виходячи з сум податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару.

На підтвердження факту поставки товару ДП "Харківцукорзбут" було надано також видаткові накладні, акти приймання-передачі цукру за кожним окремим місцем зберігання товару, банківські виписки про рух коштів на рахунку ДП "Харківцукорзбут" за період з 01.01.2010 року по 11.03.2011 року щодо оплати на користь ТОВ "ПФД-Хим" безготівкових коштів 252.891.507,15 грн.

Суд першої інстанції, з огляду на відсутність доказів притягнення посадових (службових) осіб ДП "Харківцукорзбут" або ТОВ "ПФД-Хим" до кримінальної відповідальності за ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України не знайшов підстав для погодження з доводами прокурора про нікчемність спірного правочину.

Проте, зважаючи на висновки проведених експертиз, що підписи на первинних документах, складених у спірних правовідносинах від імені ТОВ "ПФД-Хим", виконані не посадовими особами такої юридичної особи, відсутні докази фактичного переміщення товару як підтвердження реальності проведення господарської операції, суд дійшов до висновку про наявність в діях відповідачів при укладанні спірного правочину мети, суперечної інтересам держави в сфері оподаткування. Зазначені висновки зумовили застосування судом приписів ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України щодо стягнення з обидвох відповідачів на користь Держави всього отриманого, а також належного до отримання за спірним правочином.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах поданої відповідачем апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення коштів з ДП "Харківцукорзбут" на користь держави, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в реадкції, що діяв на час спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За нормами ст. 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В силу приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В даному випадку суд першої інстанції, з чим погодився прокурор та підтримав податковий орган, вважав спірний правочин оспорюваним. Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір поставки між відповідачами, суд виходив з того, що спірний правочин був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, керуючись при цьому приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Дійсно, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом із тим, ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною 3 у відповідності до Закону України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, що зумовило набрання нею чинності лише з 01.01.2011 року. В той же час укладення та виконання спірної угоди задокументовано 2010 роком, тобто до дії приписів ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, що унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин, з огляду на вимоги ст. 58 Конституції України.

Отже, розгляд заявлених прокурором позовних вимог має розглядатись саме в аспекті застосування наслідків нікчемного правочину, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та водночас такого, що порушує публічний порядок, за нормами ст. 208 Господарського кодексу України.

Як зазначалося вище, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову прокурора Київського району м. Харкова про застосування наслідків нікчемного правочину, з огляду на застосування приписів Кримінального кодексу України в кореспонденції з положеннями ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України щодо відсутності відповідного судового рішення по кримінальним справам, порушеним у відношенні посадових осіб відповідачів за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 або ст. 212 Кримінального кодексу України.

За такими висновками суду першої інстанції (щодо відсутності підстав для визнання спірного правочину нікчемним) погодились усі учасники судового розгляду (оскільки постанова суду оскаржена лише відповідачем в частині задоволення позовних вимог).

На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ні прокурором, ні податковим органом належних та допустимих доказів наявності протиправного умислу при укладанні та виконанні спірного правочину, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та Кримінально-процесуального кодексу України, щодо притягнення посадових осіб ДП «Харківцукорзбут»чи ТОВ «ПФД-Хим»до кримінальної відповідальності (передбаченої ст. 191 або ст. 212 Кримінального кодексу України), до матеріалів справи не надано.

Таким чином, зважаючи на межі перегляду прийнятого судового рішення лише за апеляційною скаргою відповідача, ДП «Харківцукорзбут», щодо задоволеної частини позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

При цьому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, який в першу чергу може бути підтверджений саме відповідними судовими рішеннями по кримінальним справам, в яких було б доведено, що будь-яка з посадових осіб відповідачів на момент здійснення господарської операції з перерахування спірної суми коштів не мала наміру створити реальні наслідки цієї операції, усвідомлюючи при цьому, що поставка товару не буде здійснена, а кошти в подальшому будуть повернуті.

Проте, за весь час розгляду адміністративного позову не було прийнятого жодного судового рішення по порушеним кримінальним справам, в тому числі щодо посадових осіб ДП "Харківцукорзбут" (також не направлено жодної кримінальної справи до суду з обвинувальним вироком), в яких би було встановлено протиправний умисел на укладання спірного правочину з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Основним доводом наявності у відповідачів протиправного умислу порушити інтереси держави шляхом укладення спірного правочину прокурором зазначено його фіктивний характер, який, на думку також податкового органу, було укладено виключно з метою ухилення від оподаткування без виконання реальної поставки товару.

Втім, такі доводи прокурора та податкового органу спростовуються установленими судом апеляційної інстанції обставинами справи щодо відсутності будь-яких донарахувань податкових зобов'язань за наслідками проведених податковими органами перевірок діяльності відповідачів по виконанню договору поставки від 24.11.2010 року (в тому числі щодо зменшення суми бюджетного відшкодування чи податкового кредиту, від'ємного значення).

На підтвердження свідомого прагнення відповідачів до настання негативних наслідків для держави щодо ухилення від сплати податку (безпідставне формування податкового кредиту на підставі складених ТОВ «ПФД-Хим» податкових накладних) позивачем було надано висновок спеціаліста-бухгалтера, складеного 27.04.2011 року спеціалістом-бухгалтером Сидора І.А. на 11 аркушах (а.с. 62-73 т. 1). Зокрема, у зазначеному висновку стверджується про завищення податкового кредиту директором ДП «Харківцукорзбут», що спричинило матеріальну шкоду державі (з визначенням суми шкоди), оскільки спірна угода постачання цукру з ТОВ «ПФД-Хим» не спричинила реального настання правових наслідків.

Разом з тим, матеріали справи містять висновок експертного економічного дослідження № 6829, складеного 30.06.2011 року завідуючого сектором «Дослідження документів по справам, пов'язаним з оподаткуванням» Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф.. М.С.Бокаріуса. У зазначеному висновку (дослідження на 34 аркушах) підтверджується не тільки правильність відображення в бухгалтерському обліку ДП «Харківцукорзбут» фінансово-господарських операцій, які мали місце в листопаді 2010 року - квітні 2011 року між ДП «Харківцукорзбут» та ТОВ «ПФД-Хим», ТОВ «Оіл-Рівер» та ТОВ «Албента», формування за такими операціями податкових зобов'язань, але й їх фактичне здійснення та пов'язаність з господарською діяльністю відповідача (а.с. 86-119 т. 2).

Оцінюючи зазначені висновки спеціалістів колегія суддів приймає до уваги висновок експертного економічного дослідження № 6829, складеного 30.06.2011 року співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С.Бокаріуса, що має не тільки відповідний досвід роботи, але й необхідну кваліфікацію експерта саме у спірних питання дослідження документів по справам, пов'язаним з оподаткуванням. В свою чергу висновки спеціаліста-бухгалтера від 27.04.2011 року не можуть бути прийняті до уваги в якості належного доказу правомірності заявлених позовних вимог, з огляду на відсутність підтвердження наявної у такої особи (спеціаліста) відповідної кваліфікації для здійснення таких спеціальних досліджень, які проводились без попередження такої особи про кримінальну відповідальність за надання висновків.

Також, в якості доказу умислу у відповідачів на ухилення від оподаткування, до адміністративного позову надано акт № 908/18-010/2376023 від 18.03.2011 року «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ДП «Харківцукорзбут» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПФД-Хим» за листопад-грудень 2010 року.

У зазначеному службовому документі, який не породжує жодних обов'язків для відповідачів та не може бути самостійним предметом судового оскарження, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова стверджувалось про порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, відсутність об'єктів оподаткування, що зумовлювало недійсність сформованого за спірним правочином податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 88068089 грн.

Проте, незважаючи на наявність таких висновків акту перевірки про безтоварність господарських операцій відповідачів, податковим органом не було вчинено жодних дій з донарахування на зазначену у акті чи на будь-яку іншу суму податкових зобов'язань. Обґрунтовуючи відсутність податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки представник податкового органу стверджував про відсутність необхідності донарахування податкових зобов'язань, з огляду на подання позову про застосування наслідків нікчемного правочину.

Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, колегія суддів виходить з приписів ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно яких господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Отже, наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від дійсності (або недійсності) відповідних цивільних або господарських зобов'язань, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

В ході судового розгляду ні прокурором, ні податковим органом не було подано інших належних доказів на підтвердження факту укладення спірного договору з суб'єктивним наміром ухилитися від сплати податків або незаконно отримати податкову вигоду щодо безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат. Зазначені обставини свідчать про відсутність належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 КАС України, щодо ухилення ТОВ "ПФД-Хим" чи ДП «Харківцукорзбут» від сплати податків чи обов'язкових платежів шляхом укладення спірного правочину.

Незважаючи на відсутність донарахувань податкових зобов'язань, податковий орган на обґрунтування вимоги про визнання угоди між відповідачами недійсною стверджував про її безтоварний характер, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, що підлягає в даному випадку з'ясуванню.

Дійсно, встановлення даного факту може бути самостійною підставою для віднесення таких угод (з урахуванням часу їх виконання) до нікчемних, як таких, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, визнання яких у судовому порядку недійсними не вимагається.

Разом з тим, в ході судового розгляду не було здобуто достатніх та належних доказів на підтвердження безтоварного характеру спірного правочину відповідачів.

Як вбачається з акту перевірки № 908/18-010/2376023 від 18.03.2011 року, його висновки про безтоварний характер господарських операцій базувалися виключно на установчих документах ДП «Харківцукорзбут», його податковій звітності з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року та податку на прибуток за 2010 рік, листі ДП «Харківцукорзбут» №1101211 від 20.01.2011 року з додатками на 23 аркушах (договори поставки, додатки до них, податкові та видаткові накладні), даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, листах ДПІ з інших регіонів України.

За наслідками дослідження зазначених документів, без витребування додаткової інформації чи проведення виїзної перевірки, податковим органом було зроблено висновок про відсутність поставок товару між ТОВ «ПФД-Хим» та ДП «Харківцукорзбут», що на його думку свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків (нікчемний правочин).

Проте, такі висновки податкового органу спростовуються встановленими в ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції наступними обставинами справи.

Відповідно до укладеного договору № 1011241 від 24.11.2010 року та додатків до нього від 24.11.2010 року, від 01.12.2010 року, від 21.12.2010 року ТОВ "ПФД-Хим" (Постачальник) взяв на себе зобов'язання передати (продати), а ДП "Харківцукорзбут" (Покупець) прийняти у свою власність (придбати) та оплатити цукор у кількості 9.633 тон за ціною 7350 грн. за 1 тону на складі виробника ТОВ "Сахара" (термін відвантаження до 30.11.2010р.), цукор-пісок у кількості 32.912,5 тон за ціною 7.685 грн. за 1 тону на складі ВАТ "Горохівський цукровий завод" (термін відвантаження до 21.12.2010 року); цукор-пісок у кількості 35.776,10 тон за ціною 7.700 грн. за 1 тону на складі ТОВ "Наркевицький цукровий завод", ТОВ "Красносільський цукровий завод" (термін відвантаження до 31.12.2010 року).

Досліджуючи обставини реальності здійснення зазначених господарських операцій в ході судового розгляду було встановлено, що виконання зазначеного правочину є лише однією з ланок по ланцюгу постачання цукру до кінцевого споживача, яким є Аграрний фонд.

Матеріали справи містять первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження існуючої ланки постачання цукру між ТОВ "Украгро-5" та ТОВ «ПФД-Хим» (за договорами поставки від 07.12.2010 року та 17.12.2010 року), між ТОВ «ПФД-Хим» та ДП «Харківцукорзбут» (спірний правочин від 24.11.2010 року, що є предметом заявлених позовних вимог). В подальшому ДП «Харківцукорзбут» реалізувало придбаний цукор ТОВ "Албента" та ТОВ «Оіл-Рівер» (за договорами від 29.10.2010 року та від 20.12.2010 року відповідно), які в свою чергу передали цукор Аграрному фонду України, згідно укладених договорів про закупівлю об'єктів державного цінового утворення за наслідками проведених конкурсних торгів від 27.10.2010 року. Аграрний фонд для забезпечення зберігання придбаного цукру для формування державного інтервенційного фонду передав придбаний цукор ДП "Харківцукорзбут", як підприємству що входить до сфери управління Міністерства АПК, за договором складського зберігання цукру № 10Ц 19.11.2010 року.

При цьому зауважується та обставина, що передача цукру по ланцюгу постачання відбувалася у більшості випадків без його фізичного переміщення зі складу на склад, а шляхом підписання сторонами угод актів прийому-передачі за місцем знаходження такого цукру після пересвідчення у його наявності.

Зокрема, щодо реальності настання наслідків за умовами Додатку № 1 до Договору від 24.11.2010 року, згідно якого ТОВ "ПДФ-Хим" зобов'язувався передати ДП "Харківцукорзбут" цукор в кількості 9633 т. на умовах EXW (ТОВ "Сахара, смт. Кирнасівка Вінницької області) до 30.11.2010 року.

На а.с. 15 т. 2 матеріалів справи міститься акт приймання-передачі від 08.12.2010 року, складеного у смт. Кирнасівка щодо передачі ДП "Харківцукорзбут" у власність ТОВ "Албента" 49,9 тон цукру саме на умовах EXW (ТОВ "Укрцукорінвест" Вінницька область) на виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу від 29.10.2010 року. Також, в смт. Кирнасівка 08.12.2010 року був складений акт (а.с. 16 т. 2) приймання ТОВ "Албента" 20 тон цукру від ДП "Харківцукорзбут" теж на виконання договору купівлі-продажу від 08.12.2010 року.

Реальність виконання таких зобов'язань за таким місцезнаходженням цукру підтверджується наданим до суду договором оренди складського приміщення, укладеного 18.11.2010 року ДП "Харківцукорзбут" з ТОВ "Сахара" про оренду частини складського приміщення цукрового заводу у смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

Податковий орган у своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідача зазначає про відсутність у договорі оренди складського приміщення від 18.11.2010 року розміру його площі, що на його думку свідчить про сумнів реальності такого договору, що спростовується наявними у справі документами первинного бухгалтерського обліку, складеними на підтвердження змісту, обсягу та часу здійсненої господарської операції.

Так, матеріали справи містять договір складського зберігання цукру № 10Ц, укладеного ДП "Харківцукорзбут" з Аграрним фондом України 19.11.2010 року про виконання ДП "Харківцукорзбут" послуг зі складського зберігання цукру у обсязі 20 000 тон. Згідно Додатку № 1 до цього договору від 19.11.2010 року площа складу, розташованого у будинку № 2 по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, складає 3400 кв.м.

Згідно актів передавання-приймання на зберігання цукру за цим договором, складених 13.12.2010 року, Аграрний фонду передав ДП "Харківцукорзбут" на відповідальне зберігання 89 тон, 49,9 тон, 20 тон цукру (всього 158,9 тон) врожаю 2010 року на склад, розташований по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

Додатково, за актами від 27.12.2010 року ДП "Харківцукорзбут" прийняв від Аграрного фонду 30776,1 тон та 5000 тон цукру врожаю 2010 року на склад, розташований у по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області. Отримання такого цукру відбулося за листом Аграрного фонду від 21.12.2010 року (а.с.170 т. 2) щодо переміщення такого цукру з ТОВ Укрцукорінвест, Красносільський цукровий завод.

Тобто на складах смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області знаходилось 35935 тон цукру, знаходження якого було цілком можливе на орендованому відповідачем складі площею 3400 кв.м.

В своїх поясненнях ДП "Харківцукорзбут" зазначає про наявність на час розгляду справи на зберіганні лише 2340,718 тон цукру, оскільки з актом заліку взаємних зустрічних вимог від 05.05.2011 року (а.с. 182 т.3) відбулося заміщення цукру (зі згоди Аграрного фонду): цукор, що належав ТОВ "ПФД-Хим" та знаходився на складі у будинку 230 по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області у кількості 33594,282 тони перейшов до ДП "Харківцукорзбут", яке, у свою чергу, передало ТОВ "ПФД-Хим" таку ж кількість цукру, що був розташований на складі у будинку № 2 по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

Можливість та реальність отримання та зберігання ДП «Харківцукорзбут» цукру на складі, що розташований у будинку 230 по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області, підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди складського приміщення № 15 від 05.05.2011 року (а.с. 11 т. 3).

Фактична наявність залишків цукру у кількості 2340,718 тон на складі у будинку № 2 по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області з ринковою вартістю 21628234,32 грн. та заміщених 33594,282 тон цукру на складі у будинку 230 по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області підтверджується висновками спеціаліста № 266 від 04.07.2011 року, складеного експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (а.с. 120-147 т. 2), а також узгоджується з додатком до договору складського зберігання цукру № 10Ц від 19.11.2010 року, складеного ДП «Харківцукорзбут» з Аграрним фондом 23.05.2011 року (а.с. 167 т.2).

Таким чином, аналіз наявних у справі документів первинного бухгалтерського обліку свідчить про те, що без застосування заходів фізичного переміщення цукру ДП «Харківцукорзбут», придбаши у ТОВ «ПФД-Хим» цукор та здійснивши в подальшому реалізацію та заміну цукру на складах, отримало його на збереження від Аграрного фонду на складах, що розташовані по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області.

Додатково слід зауважити, що реальність настання наслідків щодо передачі цукру на зазначених складах вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області підтверджується висновками акту № 123-10-478 позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Харківцукорзбут» за період з 01.01.2010 року по 22.11.2011 року, складеного Контрольно-ревізійним відділом у м. Харкові Контрольно-ревізійного управління у Харківській області (а.с. 213-214 т. 2).

Крім того, обставини реальності господарських операцій з купівлі-продажу цукру за місцем його передачі на складах по вул. Новозаводській смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та по вул. Луцькій м. Володимир-Волинський Волинської області зазначаються у постанові про закриття провадження по кримінальній справі (у зв'язку з відсутністю складу злочину за п. 2 ст. 6 КПК України), прийнятою 27.12.2011 року ст. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві за наслідками розгляду справи, порушеної за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Оіл Рівер» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (а.с. 220 - 227 т. 2).

Аналогічні обставини постачання цукру по ланцюгу до Аграрного фонду (без його фізичного переміщення) були встановлені щодо інших господарських операцій, що задокументовані між відповідачами за спірним договором. Зокрема, на виконання додатку №2 від 01.12.2010 року до договору від 24.11.2010 року ТОВ "ПФД-Хим"зобов'язувалось постачати на умовах EXW (смт. Мар'янівка Волинської області Гороховський цукровий завод) 32912,5 тон цукру до 21.12.2010 року.

На підтвердження реальності настання наслідків за таким господарським зобов'язанням надано: акт від 13.12.2010 року (а.с. 18 т.2) про передачу від ДП "Харківцукорзбут" до ТОВ "Албента" 22000 тон цукру на умовах EXW (Горохівський цукровий завод, вул. Незалежності, 13, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області); акт (а.с. 19 т. 2) від 21.12.2010 року про передачу цукру на тих же мовах у кількості 2661,1 тон на виконання договору купівлі-продажу від 29.10.2010 року; акт від 21.12.2010 року (а.с. 23 т. 2) про передачу від ДП "Харківцукорзбут" до ТОВ "Оіл Рівер" 9273,9 тон цукру на умовах EXW (Горохівський цукровий завод, вул. Незалежності, 13, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області) на виконання договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року.

Всього ДП "Харківцукорзбут" передано цукру ТОВ "Албента" та ТОВ "Оіл Рівер" на загальну кількість 33935 тон, можливість зберігання яких підтверджується наданим договором оренди складського приміщення № 2010/12/10/2, укладеного між ДП "Харківцукорзбут" та ВАТ "Горохівський цукровий завод" 10.12.2010 року, щодо оренди відповідачем складського приміщення, яке вміщує лише 25000 тон цукру. Проте, додатковою угодою від 13.12.2010 року було внесено зміни до договору про оренду складського приміщення, щодо місткості складу 50000 тон цукру (а.с. 27-29 т. 2).

Також, додатком від 23.05.2011 року до договору складського зберігання цукру № 10 Ц від 19.11.2010 року, укладеного між ДП "Харківцукорзбут" та Аграрним фондом, місцем зберігання 33935 тон цукру визначено складське приміщення, що розташоване вул. Незалежності, 13, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області.

Передача цукру на зазначеному складі від Аграрного фонду до ДП "Харківцукорзбут" відбувалася за актами від 14.12.2010 року кількістю 22000 тон, актом від 21.12.2010 року кількістю 2661,1 тон та актом від 21.12.2010 року кількістю 9273,9 тон. (а.с. 48-50 т. 2). Зазначене узгоджується з актами прийому передачі цукру від ДП "Харківцукорзбут" до ТОВ "Албента" та ТОВ "Оіл Рівер".

Наданими актами перевірки наявності цукру підтверджується фактична наявність цукру у кількості 33935 тон на збережені ДП "Харківцукорзбут", що узгоджується з виданими заводом виробником сертифікатами відповідності та посвідченнями про якість цукру.

Фактична наявність цукру у кількості 33935 тон на складі у смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області з ринковою вартістю 313559400 грн. підтверджується висновками спеціаліста № 266 від 04.07.2011 року, складеного експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (а.с. 120-147 т. 2), узгоджується з додатком до договору складського зберігання цукру № 10Ц від 19.11.2010 року, складеного ДП «Харківцукорзбут» з Аграрним фондом 23.05.2011 року (а.с. 167 т.2).

Правильність відображення реальних наслідків щодо передачі відповідачами цукру на складі у смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області підтверджується висновками акту № 123-10-478 позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Харківцукорзбут» за період з 01.01.2010 року по 22.11.2011 року, складеного Контрольно-ревізійним відділом у м. Харкові Контрольно-ревізійного управління у Харківській області (а.с. 213-214 т. 2).

Також, обставини реальності господарських операцій з купівлі-продажу цукру за місцем його передачі на складі в смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області зазначаються у постанові про закриття провадження по кримінальній справі від 27.12.2011 року (а.с. 220 - 227 т. 2).

Додатково, в обґрунтування своїх висновків про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо нікчемності правочину між ТОВ «ПФД-Хим» та ДП «Харківцукорзбут», колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що зазначеним господарським відносинам відповідачів (в тому числі щодо взаємовідносин з Аграрним фондом) передувала інша ланка постачання за аналогічних умов (щодо передачі товару та тих же складах зберігання цукру) між ТОВ «ПФД-Хим» та ТОВ «Украгро-5».

Так, в ході судового розгляду апелянтом на підтвердження реальності виконання угоди з ТОВ "ПФД-Хим" надано договір поставки № 17/12 від 17.12.2010 року з додатками щодо постачання зазначеному контрагенту від ТОВ "Украгро-5" цукру на різних умовах.

Згідно додатку № 1 від 17.12.2010 року до договору поставки № 17/12 ТОВ "Украгро-5" зобов'язувалось поставити 10 000 тон цукру на умовах EXW (Горохівський цукровий завод або ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод). За змістом наданого акту №1 від 21.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" передало, а ТОВ "ПФД-Хим" прийняло на умовах EXW (Горохівський цукровий завод, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області) саме 10000 тон цукру.

Згідно додатку № 2 від 20.12.2010 року до договору поставки № 17/12ТОВ "Украгро-5" зобов'язувалось поставити 36 000 тон цукру на умовах EXW (Наркевицький цукровий завод або Красносільський цукровий завод). За змістом акту №2 від 21.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" передало ТОВ "ПФД-Хим" на умовах EXW (Наркевицький цукровий завод, смт. Наркевичі Хмельницької області ТОВ "Волочиськ- Агро") 30776,1 тон цукру. Також, актом № 3 до договору від 21.12.2010 року закріплено передачу 5 000 тон від ТОВ "Украгро-5" до ТОВ"ПФД-Хим" на умовах EXW (Красносільський цукровий завод ТОВ "Укрцукорінвест" Вінницької області смт. Красносілка.

За умовами додатку № 3 від 29.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" зобов'язувалось поставити 35 000 тон цукру на умовах EXW (Горохівський цукровий завод або ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод). За змістом наданого акту №4 від 29.04.2011 року ТОВ "Украгро-5" передало, а ТОВ ПФД-Хим" прийняло на умовах EXW (Володимир-Волинський цукровий завод, вул. Луцька, 230, м. Володимир-Волинський Волинської області) 33 595 тон цукру.

Крім того, між ТОВ "Украгро-5" та ТОВ ПФД-Хим" 07.12.2010 року було укладено договір поставки №7\12, додатком № 1, відповідно до якого від 07.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" зобов'язувалось поставити 20 000 тон цукру на умовах EXW (Горохівський цукровий завод або Володимир-Волинський цукровий завод".За змістом наданого акту №1 від 13.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" передало, а ТОВ "ПФД-Хим" прийняло на умовах EXW (Горохівський цукровий завод, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області) саме 20000 тон цукру.

Взаємовідносини між ТОВ "Украгро-5" та ТОВ ПФД-Хим" підтверджуються наданими рахунками-фактурами, видатковими накладними, а також листом Львівської залізниці від 05.07.2011 року щодо організації перевезень вантажу за укладеним договором з ТОВ «Украгро-5» у грудні 2010 року (фактичне переміщення товару). Доказів визнання недійсними укладених між ТОВ «ПФД-Хим» та ТОВ «Украгро-5» правочинів в ході судового розгляду не надано, як і не встановлено наявність судових рішень по кримінальним справам, що порушені за фактами ухилення від оподаткування, здійснення фіктивного підприємництва.

Зазначені обставини справи свідчать про необгрунтованість доводів позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо відсутності доказів фактичного переміщення товару як підтвердження наявного у відповідачів протиправного умислу при укладені спірного правочину.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що процес фізичного переміщення товару є звичайною практикою укладення та виконання договорів купівлі-продажу товарів (постачання товарів). Разом із тим, в даному випадку фізичного переміщення цукру між відповідачами не відбувалося, оскільки приймання-передача товару відбувалася шляхом складання відповідних актів за місцем їх фактичного знаходження, з одночасною передачею таким же способом цукру ТОВ "Албента" та ТОВ "Оіл Рівер", угоди з якими теж не визнані у судовому порядку недійсними.

Зокрема, в якості прикладу реалізації придбаного цукру без його фізичного переміщення, слід навести наявні у матеріалах справи докази того, що 21.12.2010 року ТОВ "Украгро-5" передало ТОВ "ПФД-Хим" на умовах EXW (Наркевицький цукровий завод, смт. Наркевичі Хмельницької області ТОВ "Волочиськ- Агро") 30776,1 тон цукру. В той же день, 21.12.2010 року, зазначена кількість цукру (30776,1 тон) була передана від ТОВ "ПФД-Хим" до ДП "Харківцукорзбут" за актом № 1012212 до договору № 1011241 від 24.10.2010 року (а.с. 45 т. 3). Також, 21.12.2010 року "Харківцукорзбут" передало цукор в тій же кількості 30776,1 тон ТОВ "Оіл-Рівер" за актом № 1012213 до договору № 20/12/10 купівлі продажу від 20.12.2010 року (а.с. 44 т. 3).

Відповідно, оскільки транспортування цукру не відбувалося, є необґрунтованими доводи прокурора та податкового органу про обов'язкову необхідність підтвердження здійснених господарських операцій належним чином складеними товарно-транспортними накладними.

Щодо посилання податкового органу у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача на отриману від ТОВ "Наркевицький цукровий завод", ВАТ "Горохівський цукровий завод" інформацію про відсутність будь-яких взаємовідносин з реалізації чи збереження цукру у період з 2009 року по 2010 рік з ДП Харківцукорзбут" та ТОВ "ПФД-Хим".

Такі доводи позивача не можуть бути визнані достатніми доказами безтоварності господарських операцій, і як наслідок нікчемності правочину, з огляду на фактичні обставини справи щодо придбання цукру ТОВ «ПФД-Хим» у ТОВ «Украгро-5» чи можливість такого придбання у інших постачальників цукру, а не виключно у таких заводів, виробників цукру (власного виробництва).

Щодо наданої позивачем ухвали Господарського суду Вінницької області від 04.02.2002 року по справі №260/5-42 про затвердження ліквідаційного балансу та припинення юридичної особи ВАТ "Красносільський цукровий завод", з якої вбачається ліквідація зазначеного підприємства (без правонаступництва).

Позивач не заперечує про фактичне знаходження за місцем бувшого ВАТ «Красносільський цукровий завод» ТОВ «Укрцукорінвест» (Вінницька область, Бершадський район с. Красносілка, вул. Заводська, 12), яким видані сертифікати відповідності та посвідчення про якість цукру, що знаходиться на збереженні у ДП «Харківцукорзбут», що підтверджується наявними в матеріалами справи актами перевірки цукру. Заперечуючи про можливість отримання такого цукру від ТОВ «ПФД-Хим» податковий орган виходив з припущень та сумнівів, що не можуть бути покладені судом в основу доказової бази про наявність у відповідачів умислу на укладення угоди без мети настання реальних наслідків за нею.

Також, суд першої інстанції в якості доказів наявного у сторін умислу на укладення правочину, що суперечить інтересам держави, взяв до уваги висновки спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області №27 від 08.02.2011 року та №40 від 17.02.2011 року щодо підписів на первинних документах, складених у спірних правовідносинах від імені ТОВ "ПФД-Хим", які не були виконані ні директором ОСОБА_6, ні бувши директором ОСОБА_7, а іншими особами. Такі обставини на думку позивача свідчать про нікчемність правочину, з огляду на знаходження у розшуку директора ТОВ «ПФД-Хим» ОСОБА_6, який раніше судимий.

Колегія суддів вважає зазначені висновки спеціаліста та знаходження керівника ТОВ «ПФД-Хим» у розшуку недостатніми доказами наявного у відповідачів умислу на укладення договору поставки цукру від 24.11.2010 року саме з метою, яка суперечить інтересам держави, з огляду на вищевикладені обставини справи, які підтверджують реальність настання наслідків за спірним правочином. Також, позивачем не спростована можливість укладення первинних документів особами контрагента за відповідними дорученнями.

Суд першої інстанції, в якості доказів наявності підстав для задоволення позову, зазначав про те, що відповідачами не організовано відрядження працівників підприємств до місць зберігання товару, не організовано перевірку фізичної наявності та якості товару (хоча цукор-пісок в силу фізичних властивостей є річчю матеріального світу, котра потребує дотримання чітко визначених умов зберігання), не організовано перевірку повноважень осіб, котрі підписували первинні документи від імені ТОВ "ПФД-Хим", не організовано проведення претензійно-позовної роботи, не вжито жодних організаційно-правових заходів на забезпечення зберігання цукру-піску.

Такі доводи суду першої інстанції є необґрунтованими. Зокрема, з огляду на надані відповідачем, ДП «Харківцукорзбут» докази відрядження керівника підприємства у грудні 2010 року саме для організації прийому-передачі цукру за укладеними договорами постачання цукру (накази про відрядження, посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття та вибуття).

Доказів того, що при укладанні угод та складанні актів прийому-передачі цукру перевірка фізичної наявності та якості товару не здійснювалась позивачем не надано. Навпаки, такі ствердження спростовуються наявними у матеріалах справи сертифікатами відповідності та посвідченнями якості цукру, доказами проведення постійної перевірки фактичного знаходження у відповідача цукру на збереженні за участі представника Аграрного фонду, що був предметом в тому числі спірного правочину.

Також, є необґрунтованими висновки суду щодо необхідності проведення претензійно-позовної роботи, з огляду на фактичне постачання цукру та реально проведені розрахунки безготівковим шляхом за його отримання.

Аналіз наявних у справі документів, у яких чітко визначена ціна придбаного цукру, відповідні умови передачі цукру без додаткових затрат з його фізичного переміщення, свідчить про наявність ділової мети та економічної вигоди для ДП «Харківцукорзбут» щодо придбаного цукру у ТОВ «ПФД-Хим» та його подальшого постачання ТОВ «Албента» та ТОВ «Оіл-Рівер».

Зокрема, економічний ефект за наслідками виконання укладеної угоди між ТОВ «ПФД-Хим» та ТОВ «Украгро-5» вбачається з наявних у матеріалах справи рахунків-фактур, видаткових накладних, у яких ціна придбаного ТОВ «ПФД-Хим» цукру зазначена у розмірі 6191,67 грн. за 1 тону (а.с. 183-215 т. 2). В то й же час придбаний цукор передавався у власність ДП «Харківцукорзбут» за ціною 6404,17 грн. (а.с. 169-175 т.3).

В подальшому ДП «Харківцукорзбут» придбаний цукор за ціною 6404,17 грн. реалізовувався ТОВ "Албента" та ТОВ "Оіл-Рівер" за ціною 6416,67 грн. (а.с. 119-123, 137-143 т.3). Позитивний фінансовий результат господарської операції з реалізації цукру ТОВ «Оіл-Рівер» для ДП «Харківцукорзбут» у вигляді прибутку в сумі 115294,71 грн., а за наслідками реалізації цукру ТОВ «Албента» у вигляді прибутку у сумі 421230,45 грн., підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 6829 від 30.06.2011 року, проведеного завідуючого сектором «Дослідження документів по справам, пов'язаним з оподаткуванням» Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С.Бокаріуса (а.с. 92, 95 т. 2).

Відповідність закупівельних цін на цукор пісок, що поставлявся між відповідачами у поліпропіленових мішках вагою 0,05 тон, ринковій вартості цукру, що діяла на той час, підтверджується висновками товарознавчого дослідження, складеними 04.07.2011 року науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України на Південній залізниці. При цьому зауважується, що дослідження здійснювалися співробітником центру шляхом візуального огляду цукру та усного опитування осіб за місцем зберігання такої продукції зокрема на складах у смт. Кирсанівка Тульчинського району Вінницької області, смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області та у м. Володимир-Волинському Волинської області (а.с. 124 т. 2).

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що ні прокурором, ні податковим органом в ході розгляду справи не надано достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо наявності у сторін умислу на укладення договору поставки цукру від 24.11.2010 року № 1011241 з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Адже, доводи прокурора та податкового органу про безтоварність належним чином задокументованих господарських операцій не підтвердились в ході розгляду справи, оскільки базуються виключно на припущеннях та сумнівах щодо можливості здійснення відповідачами постачання значного обсягу цукру, що не може свідчити само по собі про нікчемність спірного правочину.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на неправильне застосування судом першої інстанції норм ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За змістом зазначеної норми матеріального права застосування санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Разом з тим, здійснюючи стягнення за недійсним правочином суд першої інстанції припустився помилкового застосування до спірних правовідносин не тільки ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, але й приписів ч. 1 ст.208 Господарського кодексу України, відповідно до яких, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо перечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

За висновками суду першої інстанції у спірних правовідносинах обидві сторони правочину діяли з метою суперечною інтересам держави, тому з відповідачів належало до стягнення на користь держави отримане ними за спірним правочином.

Проте, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено лише часткове виконання укладеного правочину ДП "Харківцукорзбут" щодо перерахування коштів у сумі 252.891.507 грн. 15 коп. ТОВ "ПФД-Хим", яке в свою чергу (за доводами прокурора та податкового органу, з якими погодився суд) товар (цукор) не передавало.

В такому випадку, з огляду на приписи ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України щодо виконання зобов'язання лише однією стороною (ДП "Харківцукорзбут"), суд повинен був стягнути з другої сторони (ТОВ "ПФД-Хим") в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Тобто з ТОВ "ПФД-Хим" підлягало б стягненню (у разі встановлення нікчемності правочину) отримані від ДП "Харківцукорзбут" кошти в сумі 252.891.507 грн. 15 коп., а також вартість належного з нього на таку отриману суму коштів цукру. Загальна сума стягнення в доход держави мала б складати (у разі підтвердження нікчемності правочину) 505.783.014 грн. 30 коп. (252.891.507 грн. 15 коп. отриманих коштів + 252.891.507 грн. 15 коп. вартості цукру).

Незважаючи на такі приписи ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, суд першої інстанції стягнув з відповідачів не лише в частині виконаного, але в частині невиконаного (за його висновком) договору поставки від 24.11.2010 року, що є помилковим застосуванням норм матеріального права та створює додаткові підстави для скасування судового рішення.

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог щодо задоволення частини позовних вимог, зумовлює наявність підстав для скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківцукорзбут" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі № 2а-6317/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Прокурора Київського району м. Харкова в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Харківцукорзбут" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФД-Хим" про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.04.2012 р.