Ухвала суду № 23947469, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7839/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Нафтагаз" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-1670/7839/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Нафтагаз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Прогрес - Нафтагаз " (далі по тексту позивач, ТОВ "Прогрес-Нафтогаз") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі № 2а-1670/7839/11 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі № 2а-1670/7839/11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, до суду не надано доказів не явки до суду представників сторін з поважних причин. Відповідно до вимог ст. 197 КАС України справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс - 2007", ПП "Алькарас Плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року згідно постанови про призначення документальної перевірки від 26.04.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області та за наслідками перевірки складено акт № 6170/23-209/24566930 від 22.08.2011 року.

За наслідками перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року № 0008602301/2870 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 31495,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7873,88 грн. та № 0008622301/2871, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 20030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5007,5 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції прийшов до висновку, що при прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як зазначено в Акті перевірки, відповідачем були встановлено порушення позивачем положень п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 25 197,00 грн., п. 5.2.1 п. 5.2. пп. 5.3.1, пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334 в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 31495,5 грн., а саме по взаємовідносинах ТОВ «Прогрес - Нафтагаз» з ПП "Асіст" та ПП "Астелікс - 2007".

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100264647 від 25.01.2010 року. Вид діяльності за КВЕД: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, інші види оптової торгівлі, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, ізоляційні роботи, діяльність таксі.

Відповідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Згідно пп. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час оподатковуваних операцій), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як зазначено позивачем, ТОВ "Прогрес - Нафтагаз" укладено усний договір з ПП "Асіст" відповідно до якого придбано мазут М 100 та сировину нафтобітумну за загальну суму 67179,00 грн. та в підтвердження здійснення господарської операції було отримано від контрагента видаткову накладну від 24.07.2008 року № РН -2407-2, видаткову накладну від 01.09.2008 року № РН -0109-1 та податкові накладні від 24.07.2008 року.

Крім того, 26 червня 2010 року між позивачем та ПП «Астелікс-2007» укладеного договір, відповідно умов якого ПП «Астелікс-2007» зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Прогрес-Нафтогаз»), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти та відповідно до вимог вказаного договору поставлено позивачу бензин А-76 в кількості 14300 л. на загальну суму 84000 грн., в тому числі ПДВ 14000 грн. та на підтвердження здійснення господарської операції було отримано видаткову накладну та податкову накладну.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних.

З наданих документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати товару. Відсутні докази транспортування нафтопродуктів відповідної якості, їх оприбуткування, зберігання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з вийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, й відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 та ГОСТ 27352-87.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в актоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно - транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Пунктами 6.1-6.3 Інструкції визначено, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою ті підписом керівника підприємства (організації). Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Інструкції, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформляються товарно - транспортна накладна (далі по тексту ТТН) у чотирьох примірниках з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу; Четверній примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і фактура за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Підпунктами 8.4-8.6 Інструкції визначено, що приймання та здавання нафтопродукту здійснюється у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі, який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів. Приймання і здавання нафтопродуктів у резервуарах здійснюється вповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання. Вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових ті інших засувок резервуарів, що технологічно сполучені з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб.

Відповідно до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджений наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за № 28 від 01.02.2005 року, нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Нафтагаз" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-1670/7839/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.