Рішення № 23945501, 06.03.2012, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/872/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи Скотаренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2012 року позивач звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який є батьком її синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, тому вона просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/2 частки всіх видів доходу щомісячно, починаючи з дня розірвання шлюбу - з 23 березня 2010 року, оскільки вона вживала заходів щодо отримання від відповідача аліментів, але відповідач ухилявся від їх сплати.

22 лютого 2012 року позивач уточнила позовні вимоги, зазначивши, що після її звернення з позовом про стягнення аліментів відповідач самовільно без її згоди змінив місце проживання сина ОСОБА_8, на її думку відповідач зробив це з метою ухилення від сплати аліментів, тому позивач просить також визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, відібрати його у відповідача.

У судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Павлоградської міської ради у судовому засіданні пояснила, що задоволення даного позову відповідатиме інтересам дитини. Сім'я позивача перебуває на обліку як прийомна сім'я, позивач має постійний дохід, центром соціальних служб систематично робиться обстеження умов проживання дітей, позивач створює дітям належні умови для проживання та розвитку. Відповідач не звертався з заявою про визначення місця проживання дитини. Після звернення позивача відповідач викликали до органу опіки і піклування для бесіди, він заявив, що син ОСОБА_8 буде проживати з ним, але відмовився надавати письмові пояснення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представників, представника третьої особи, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі ст.180, ч.3 ст.181 СК України.

Як передбачено ст.160, 161 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

У судовому засіданні була допитана в якості свідка головний спеціаліст Павлоградського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді ОСОБА_9, яка пояснила, що у квітні 2007 року сім'я ОСОБА_1 подала заяву на створення прийомної сім'ї, в них було двоє своїх дітей, але вони бажали взяти ще дитину на виховання. Вони зібрали всі необхідні документи, пройшли навчання, отримали відповідний дозвіл і взяли на виховання двох прийомних дітей - брата і сестру ОСОБА_10 та ОСОБА_11. 25 квітня 2008 року була створена прийомна сім'я. ОСОБА_9 вела соціальний супровід цієї сім'ї, постійно відвідувала її, все було добре. Між рідними та прийомними дітьми склалися родинні відносини, ОСОБА_8 як найстарший був серед них лідером. У лютому 2010 року позивач повідомила, що дізналася про зраду чоловіка і подає на розлучення. З позивачем та її чоловіком працівники соціальної служби проводили бесіду, відповідач категорично заявив, що іде з сім'ї, буде проживати зі своїми батьками, але дітей він любить, буде їм допомагати, і житло залишає дітям. Після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, але позивач справляється з вихованням дітей, створює їм всі умови для повноцінного життя. 28 лютого 2012 року відповідач приходив до центру соціальних служб з сином ОСОБА_8. Хлопчик казав, що скучив за братом ОСОБА_7, а двоє інших дітей йому чужі, тато купив йому комп'ютер, купує все смачненьке, а в мами такого не було. Складалося таке враження, що дитина повторює чужі фрази, що вона налаштована проти матері і така спекуляція дитиною з боку батька може негативно вплинути на психіку дитини.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідач змінив місце проживання дитини самовільно, не маючи на те згоди матері дитини чи відповідного рішення органу опіки та піклування або суду і не звертаючись з відповідною заявою. Тому наявні підстави для відібрання дитини і повернення її позивачу.

Враховуючи вік дитини (дев'ять повних років), недоцільність окремого проживання дитини з рідним братом, створення матір'ю належних умов для проживання і виховання дітей, що підтверджено у судовому засіданні представником соціальної служби, суд вважає за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю.

Обов'язок того з батьків, що проживає окремо від дитини, брати участь у її утриманні визначений ст.180-181 Сімейного кодексу України.

Як передбачено ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем були вжиті заходи щодо отримання аліментів з відповідача, а саме 20 березня 2010 року між нею та відповідачем у простій письмовій формі був укладений договір про припинення права на аліменти на сина ОСОБА_7 у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, а саме на 3/20 жилого будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також договір про сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі п'яти відсотків від середньої заробітної плати відповідача, отримуваної на час сплати аліментів.

Позивач зверталася до суду з позовом до відповідача про визнання цих договорів дійсними, але рішенням суду від 28 вересня 2011 року у позові було відмовлено.

Як видно з тексту рішення суду від 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що умови цих договорів фактично виконувалися з моменту їх укладення, але відповідач відмовлявся від їх нотаріального посвідчення. Ці обставини не заперечувалися сторонами у судовому засіданні.

Таким чином позивачем було визнано те, що аліменти на утримання сина ОСОБА_8 сплачувалися відповідачем з моменту укладення відповідного письмового договору.

Тому аліменти на утримання сина ОСОБА_8 підлягають стягненню з відповідача з дня звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідач до цього часу ухиляється від нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору про припинення права на аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно а також від сплати аліментів.

Тому аліменти на утримання сина ОСОБА_7 підлягають стягненню з відповідача з 20 березня 2010 року.

Виходячи з принципу розумності та справедливості при вирішенні даної справи, враховуючи рівний обов'язок обох батьків щодо утримання дітей, суд вважає, що аліменти на утримання двох дітей підлягають стягненню в розмірі 1/3 частки заробітку, тобто по 1/6 частці на кожну дитину.

Судові витрати, понесені позивачем при подачі уточненої позовної заяви підлягають стягненню з відповідача в сумі 107 грн 30 коп.

Судові витрати в сумі 107 грн 30 коп, зайве сплачені позивачем, підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відібрати у ОСОБА_5, який проживає за адресою АДРЕСА_3 та повернути матері ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Павлограда Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2012 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця міста Павлограда Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 березня 2010 року до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 107 (сто сім) грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Управлінню Державного казначейства у м.Павлограді ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн 30 коп, сплачений на рахунок 31215206700032 ВДК у м.Павлограді код отримувача 24237540 МФО 805012 згідно квитанції 35463.88.4 від 07 лютого 2012 року.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, відібрання дитини і повернення її позивачу підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: У. М. Болдирєва