Постанова № 23942854, 07.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.05.2012 р. справа №5009/186/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Принцевської Н.М. При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід кредитора: від скаржника:не з'явився ОСОБА_4 -довір. № 4505/10/10-1 від 18.04.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровськана ухвалу господарського судуЗапорізької областівід про22.03.2012р. затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження по справіу справі№ 5009/186/12 (суддя Дьоміна А.В.)за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Атма-Преса» м. Дніпропетровськдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Літіс Групп» м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2012р. у справі №5009/186/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Літіс Групп»м.Запоріжжя як відсутнього боржника (ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон); ліквідовано юридичну особу -ТОВ «Літіс Групп»; припинено провадження по справі № 5009/186/13.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором у відповідності до вимог ст. 25 Закону з метою виявлення кредиторів банкрута надіслані повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури усім можливим кредиторам (в т.ч. органам державного контролю): установам, інспекціям, фондам соціального страхування, енергетичним підприємствам тощо (згідно з переліком у справі). Протягом встановленого законом строку до ліквідатора не звернулось жодного кредитора та ним були включені до ліквідаційного балансу вимоги лише ініціюючого кредитора. До справи долучені довідки державних органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, з яких вбачається, що транспортних засобів, нерухомого майна і земельних ділянок за банкрутом не зареєстровано. Відповідно до витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна у банкрута відсутнє майно, що перебуває в обтяженні. На підставі цього суд першої інстанції дійшов висновку про виконання ліквідатором в повній мірі обов'язків з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута. Також суд дійшов висновку, що ліквідатор 14.02.2012р. надіслав апелянту запит щодо наявності заборгованості та копію постанови суду у цій справі, тому ДПІ була повідомлена належним чином та мала можливість провести позапланову перевірку. Оскільки ДПІ не надала доказів про початок проведення перевірки, тому суд дійшов висновку про залишення клопотання податкового органу про неподання звіту ліквідатора до господарського суду Запорізької області до проведення позапланової перевірки банкрута без задоволення.

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.03.2012р. у справі № /5009/186/12 за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Атма-Преса»м. Дніпропетровськ до боржника ТОВ «Літіс Групп»м. Запоріжжя про банкрутство.

Ухвалою від 23.04.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу суду, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить суд її скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити ліквідаційну процедуру. В обґрунтування апелянт посилається, що ним були розпочаті заходи щодо проведення перевірки, а саме винесено наказ від 24.02.2012р. № 279 стосовно проведення перевірки ТОВ «Літіс Групп», оскільки боржник відсутній за податковою адресою, ДПІ складено акт від 24.02.2012р. № 741/23/37276346 та ліквідатору 12.03.2012р. був направлений запит про надання документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність боржника, однак жодних документів необхідних для проведення перевірки, МДПІ не надано. Тому скаржник вважає, що суд при винесені оскаржуваної ухвали не дослідив всіх обставини справи, що є підставою для скасування такої ухвали.

Від ТОВ «Атма Преса»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду від 22.03.2012р. залишити без змін.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи скаржника, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся з заявою про порушення справи про банкрутство, обґрунтовуючи тим, що між ним та ТОВ «Літіс Групп»24.12.2010р. укладено договір поставки № 24/12-10, згідно видаткової накладної №ЦБ0000000000148 від 14.01.2011р. сума поставки складає 15 389,70грн. Актом звірки взаєморозрахунків від 31.01.2011р. сторони підтвердили заборгованість на суму 15 389,70грн. Крім того, в рахунок оплати боржник передав ТОВ «Атма Преса»простий вексель Серія АА № 2130315 від 13.12.2011р. на 15 389,70грн. зі строком погашення «за пред'явленням». Нотаріусом було вчинено протест про неоплату векселя від 16.12.2011р. № 1946 та видано виконавчий напис нотаріуса № 1947 від 16.12.2011р. З метою примусового стягнення ініціюючий кредитор звернувся до виконавчої служби, постановою від 26.12.2011р. Жовтневим ВДВС Запорізького міського управління юстиції повернуто виконавчий документ -виконавчий напис № 1947 від 16.12.2011р. у зв'язку з тим, що за вказаною адресою у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області боржник не знаходиться.

Ухвалою від 17.01.2012р. за заявою ТОВ «Атма Преса»господарським судом Запорізької області за спрощеною процедурою на підставі ст. 52 Закону порушена справа про банкрутство ТОВ «Літіс Групп»внаслідок фінансової неспроможності.

Згідно ч. 2 ст. 52 цього ж Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою від 26.01.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначив ініціюючого кредитора -ТОВ «Атма Преса».

Господарським судом від ліквідатора отриманий звіт, ліквідаційний баланс ТОВ «Літіс Групп», які розглянуті та затверджені ним, а провадження у справі -припинено, що підтверджується ухвалою суду від 22.03.2012р.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором на юридичну адресу підприємства не надсилалися письмові вимоги до керівника ТОВ «Літіс Групп»про передачу можливих активів, документів та печатки підприємства.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю -банкрута. При утворенні товариства з обмеженою відповідальністю не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, якщо він є фізичною особою або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління товариством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника товариства з обмеженою відповідальністю та контролює його діяльність, приймає рішення про припинення діяльності товариства. Можливим способом встановлення особи засновника ТОВ «Літіс Групп»є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту банкрута.

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12711489 станом на 12.01.2012р., в якому вказано, що боржник знаходиться в стані припинення та головою ліквідаційної комісії є ОСОБА_5

У справі про банкрутство відсутнє звернення ліквідатора до голови ліквідаційної комісії із запитом щодо з'ясування особи та місцезнаходження останнього керівника ТОВ «Літіс Групп», бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ «Літіс Групп»конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч.1 ст.213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст.71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору ТОВ «Літіс Групп»було зареєстровано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кільчінська, 17. Однак з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12711489 станом на 12.01.2012р. боржник був зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 143 (а.с.30). Також в ньому зазначено, що підприємство в стані припинення підприємницької діяльності, голова ліквідаційної комісії -ОСОБА_5, дата реєстрації рішення засновників -12.01.2012р.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до можливих кредиторів у м. Запоріжжя та до деяких у м. Дніпропетровську.

В підтвердження цього ліквідатором були надані докази направлення запитів до Дніпропетровського МРЕВ-1, Дніпропетровської митниця, на які цими контролюючими органами були надані відповіді.

До звіту ліквідатором було надані запити з доказами їх направлення (отримання) до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, МКП «Міські теплові мережі», Бабушкінського районного центру зайнятості, ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління держкомзему у м. Дніпропетровську, але ліквідатором не були надані відповіді цих контролюючих органів щодо наявності або відсутності заборгованості та майнових активів банкрута.

Також ліквідатором не надано доказів про направлення запитів з метою виявлення потенційних кредиторів, а саме: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Бабушкінському району м. Дніпропетровська, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дніпропетровську, Фонд соціального захисту інвалідів в Дніпропетровській області. Також відсутній запит до бюро технічної інвентаризації у м. Дніпропетровську з метою встановлення нерухомого майна у боржника.

При зміні місцезнаходження банкрута з м. Дніпропетровська на м. Запоріжжя на обліку не у всіх контролюючих державних органах за новим місцем знаходження боржник був зареєстрований, тому відповіді цих органів є недостатніми для з'ясування обставин наявності або відсутності боргу по страховим внескам та іншим обов'язковим платежам. Здійснення боржником підприємницької діяльності саме у м. Дніпропетровську підтверджується цими матеріалами справи. Але ліквідатор в порушення ч. 5 ст. 52 Закону повідомив не всі державні контролюючи органи м. Дніпропетровська за місцем його фактичної підприємницької діяльності про банкрутство ТОВ «Літіс Групп», не з'ясував про наявність або відсутність інформації про повноту та своєчасність сплати страхових внесків та інших платежів.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ліквідатор повинен був здійснити на стадії ліквідаційної процедури повні заходи щодо встановлення можливих потенційних кредиторів за попереднім місцезнаходженням банкрута.

Також апеляційний суд вважає, що ліквідатор не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів при проведенні ліквідаційної процедури, направлених на виявлення майнових активів банкрута з врахуванням наступного. В матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до голови ліквідаційної комісії або до його учасників (засновників) про передачу фінансової документації з метою встановлення наявності або відсутності майнових активів ТОВ «Літіс Групп»для подальшого задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації.

Таким чином, матеріали справи свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків у цій справі про банкрутство, про відсутність повного та об'єктивного розгляду місцевим господарським судом всіх обставин справи та відсутність законних підстав для затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, припинення провадження по справі.

Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оскаржувана ухвала господарського суду за результатами проведення ліквідаційної процедури не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію проведення ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.03.2012р. у справі № 5009/186/12 -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.03.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/186/12 про банкрутство -скасувати.

Справу № 5009/186/12 направити для розгляду до господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Літіс Групп»м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

Н.М. Принцевська

Надруковано: 7 прим. 1. боржнику, 1. кредитору,

1. скаржнику, 1. у справу, 1. апел. суду, 1.ГСЗО,

1. дер.реєстратору