Постанова № 23942826, 10.05.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р.Справа № 5017/266/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 24.04.2012р. №305 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №01-4/16 від 16.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю №20 від 03.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні Державного підприємства „Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року

у справі №5017/266/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль"

до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 41845,62 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 41845,62 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року у справі №5017/266/2012 (суддя Літвінов С.В.) позов ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" задоволено: стягнуто з ДП „Одеська залізниця" на користь позивача 41845,62 грн. безпідставно набутих коштів та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що факт набуття та збереження коштів відповідачем за рахунок позивача підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, засвідченими підписами і печатками уповноважених осіб позивача та відповідача. Окрім того, господарський суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив, що станом на 01.01.2012р. сума перерахованих грошових коштів в розмірі 48000 зменшилась і становить 41845,62 грн. через часткове списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача в рахунок погашення зобов'язань за договором №1467498/159 від 17.12.2008р. на суму 6154,38 грн, а отже, вказані фактичні обставини підтверджують, що грошові кошти, що є предметом даного позову помилково отримані відповідачем, безпідставно ним набуті та збережені, а тому підлягають поверненню позивачу.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильною оцінкою доказів та з порушенням норм матеріального права. За доводами скаржника позивачем пропущений строк позовної давності по вимогам до Одеської залізниці про стягнення 41845,62 грн.

Представник скаржника (ДП „Одеська залізниця") у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль") у судовому засіданні не погоджувався з апеляційною скаргою ДП „Одеська залізниця" та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДП „Одеська залізниця", з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17.12.2008р. між ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" (Вантажовласник, позивач) та ДП „Одеська залізниця" (Залізниця, відповідач) був укладений договір №1467498/159 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі -договір), предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що Залізниця зобов'язується здійснювати безготівкові та готівкові розрахунки з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для Вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду №1467498.

Згідно з п.2.4 договору Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії, на рахунок Залізниці №26031100003 у банку філії АБ „Експрес-банк" м. Одеса, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315.

Відповідно до п.4.3 договору у разі відсутності на особовому рахунку Вантажовідправника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів, та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниці, з одночасним віднесенням відповідальності на Вантажовласника за невиконання плану перевезень.

17.12.2008р. між ПАТ „Херсонська теплоцентраль" та ДП „Одеська залізниця" було підписано Доповнення до договору №1467498/159 від 17.12.2008р. про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2009р. ДП „Одеська залізниця" було направлено до ПАТ „Херсонська теплоцентраль" службову записку, в якій просило перерахувати на довідку тех. ПД 48000 грн. у зв'язку з очікуваним отримання на ПАТ „Херсонська теплоцентраль" вантажу по з/д ст. Херсон - мазут топочний 32 цистерни.

14.01.2009р. з рахунку ПАТ „Херсонська теплоцентраль" було перераховано на рахунок ДП „Одеська залізниця" грошові кошти у сумі 48000 грн. в т.ч. ПДВ.

Також матеріалами справи встановлено, що 28.01.2009р. ПАТ „Херсонська теплоцентраль" направило лист №01/255 до Одеської залізниці, в якому зазначило, що 14.01.2009р. ПАТ „Херсонська теплоцентраль" було сплачено послуги в сумі 48000 грн. по відправленню цистерн з-під мазута, які прибули на адресу позивача з Лисичанського нафтопереробного завода, та у зв'язку з тим, що всі цистерни заводу виявились власністю Міністерства шляхів призначення, що не тягне за собою оплату підприємством послуг за їх відправку, та просило повернути грошові кошти у розмірі 46000 грн.

Вищезазначений лист ПАТ „Херсонська теплоцентраль" був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

З наявних в матеріалах справи копій актів звірки взаємних розрахунків №1184/4 від 03.05.2009р. та №1113/12 від 03.01.2010р. вбачається, що відповідно станом на 03.05.2009р. по ПАТ „Херсонська теплоцентраль" наявний дебет у розмірі 49242,96 грн., а станом на 03.01.2010р. - дебет у розмірі 48914,72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кількість коштів на особовому рахунку позивача змінювалась, а саме: відповідно до виписок з особового рахунку ПАТ „Херсонська теплоцентраль" за січень 2009р. вбачається сальдо у розмірі 49350,85 грн., а за виписками з особового рахунку ПАТ „Херсонська теплоцентраль" за вересень та листопад 2011р. наявне сальдо у розмірі 41850,30 грн. та 41845,62 грн. відповідно, у зв'язку з частковим списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача в рахунок погашення зобов'язань за договором №1467498/159 від 17.12.2008р. в розмірі 6154,38 грн.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт списання відповідачем коштів з особового рахунку позивача в рахунок погашення зобов'язань за договором №1467498/159 від 17.12.2008р. в розмірі 6154,38 грн. фактично підтверджує, що відповідачем визнається помилковість отримання та набуття грошових коштів, що є предметом даного позову, а отже останні підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому апеляційний господарський суд вважає, що необхідно прийняти до уваги дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Апеляційний господарський суд зазначає, що господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання, водночас фактом визнання безпідставно набутих коштів за рахунок позивача був факт списання ДП „Одеська залізниця" 6154,38 грн. з особового рахунку ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль".

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про не пропущення позивачем строку позовної давності по вимогам до Одеської залізниці про стягнення 41845,62 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 41845,62 грн. з огляду на їх обґрунтованість та правомірність.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця" - без задоволення.

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2012 року у справі №5017/266/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 травня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош