Рішення № 23942567, 07.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 15/5014/886/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО», м. Харків

до Фермерського господарства «Гарант», с. Гармашівка Біловодського району Луганської області

про стягнення 121 091 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 10.02.2010;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 25.03.2011 № 25-03/ТК/11-1 в сумі 121 091 грн. 24 коп., в тому числі:

95 960 грн. 00 коп. - основна заборгованість;

1 919 грн. 20 коп. -проценти за користування товарним кредитом;

685 грн. 15 коп. -інфляційні втрати;

22 526 грн. 89 коп. -75% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Ухвала суду від 10.04.2012 отримана відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМАРГО», як продавцем, та фермерським господарством «Гарант», як покупцем, 25.03.2011 укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 25-03/ТК/11-14 (далі - Договір).

Згідно із предметом даного договору продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця товар, найменування, кількість, ціна та вартість якого зазначається в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору на умовах товарного кредиту, який передбачає відстрочення остаточного розрахунку до 15.10.2011, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар та оплатити його та проценти за товарний кредит на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

До договору складено специфікацію від 25.03.2011, відповідно до якої постачальник передає, а покупець приймає наступний товар (а.с. 7):

№ п/пНайменування товаруОд. вимір.КількістьЦінаВартість1Насіння соняшника Ясонкг150025,0037500,002Насіння соняшника ранок 1 репр.кг6013,33800,003Насіння соняшника Ясонкг100020,8320833,334Насіння соняшника Форвардкг50020,8310416,675Насіння соняшника Оксилкг50020,8310416,67 Всього з ПДВ 95960,00За умовами п. 2.1 договору за користування товарним кредитом, передбаченим даним договором, покупець сплачує продавцю 2% від вартості товару за весь строк користування товарним кредитом.

Положеннями п. 2.2 договору покупець здійснює оплату за даним договором відповідно до графіку здійснення платежів, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно із підписаним обома сторонами за договором графіком здійснення платежів покупець здійснює оплату за товар та процентів за товарний кредит в наступному порядку:

- оплата процентів за товарний кредит до 15.10.2011 в сумі 1 919 грн. 20 коп.;

- остаточний розрахунок до 15.10.2011 в сумі 95 960 грн. 00 коп.(а.с. 8).

В пункті 2.4 договору зазначено, що остаточний розрахунок повинен бути здійснений в строк, передбачений в п. 1.1 договору та складати 97 879 грн. 20 коп. (вартість товару та проценти за товарний кредит).

За прострочення платежу (оплати вартості товару та процентів за товарний кредит) у відповідності до умов, передбачених даним договором, покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75 % річних від простроченої суми (п. 4.3 договору).

За пунктом 4.4 договору у разі несплати товару та процентів за товарний кредит в строки, передбачені договором, покупець за вимогою продавця сплачує штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості.

Продавець виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, покупцю було відпущено товар на суму 95 960 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000134 від 06.04.2011 (а.с. 9).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг.

При цьому, відповідачем було здійснено часткову оплату 03.11.2011 та 23.01.2012 в сумах 20 000 грн. 00 коп. та 40 000 грн. 00 коп. відповідно, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 03.11.2011 та 23.01.2012 (а.с.11-12).

Позивач за приписами ст. 534 Цивільного кодексу України грошові кошти в сумі 48 939 грн. 60 коп. зарахував в погашення вимоги щодо неустойки (штрафу на підставі п. 4.4 договору), решту в сумі 11 060 грн. 40 коп. -в погашення вимог про стягнення 75 % річних.

Так, станом на день прийняття даного судового рішення борг складається з основної заборгованості в сумі 95 960 грн. 00 коп. та процентів за користування товарним кредитом в сумі 1 919 грн. 20 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 685 грн. 15 коп. та 75% річних в сумі

22 526 грн. 89 коп.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В статті 694 Цивільного кодексу України встановлена можливість продажу товару в кредит.

Так, в частині першій вказаної статті зазначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

При цьому, договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

За таких обставин обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за отримані товари в сумі 95 960 грн. 00 коп. та процентів за користування товарним кредитом в сумі 1 919 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Слід зазначити, що за приписами п. 1.1 договору прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем починається з 16.10.2011.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у сумі 685 грн. 15 коп. за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється повністю з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем проведено нарахування інфляційних починаючи з жовтня 2011 року, що є безпідставним, оскільки у відповідності до п. 1.1 договору оплата робіт проводиться в строк до 15 жовтня 2011 року. Тобто, період прострочення починається з 16 жовтня 2011 року. За таких обставин, не підлягає індексації сума заборгованості за жовтень 2011 року.

Такої ж правової позиції щодо нарахування втрат від інфляції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 17.01.2011 № 8/37, від 02.02.2011 № 43/154-10 та від 02.02.2011 № 33/209-10.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір інфляційних нарахувань за належний період нарахування (листопад 2011 року -лютий 2012 року) є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення

(686 грн. 92 коп.), тому позовна вимога щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягненню процентів річних слід зазначити наступне.

За приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплатити 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Положеннями п. 4.3 договору встановлено інший розмір річних відсотків -75%.

Так, позивачем за розрахунковий період з 16.10.2011 по 30.03.2012 заявлено до стягнення 75% річних в загальній сумі 22 526 грн. 89 коп.

При цьому, позивач нарахував річні відсотки за період з 16.10.2011 по 23.01.2012 (100 днів) в сумі 20 112 грн. 16 коп. Проте, обґрунтований розмір 75% річних за вказаний період складає 19 898 грн. 95 коп.

Враховуючи зарахування позивачем за приписами ст. 534 Цивільного кодексу України грошових коштів в сумі 11 060 грн. 40 коп. в погашення вимог про стягнення 75% річних заборгованість з відсотків річних за вказаний період складає

8 838 грн. 55 коп.

Після часткової сплати відповідачем заборгованості позивачем за розрахунковий період з 24.01.2012 по 30.03.2012 нараховано 75% річних в сумі

13 475 грн. 13 коп.

Обґрунтованим розміром річних відсотків за даний період є 13 438 грн. 32 коп.

Так, до стягнення належить 75% річних в загальній сумі 22 276 грн. 87 коп., що і підлягає задоволенню.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг в сумі 95 960 грн. 00 коп., проценти за користування товарним кредитом в сумі

1 919 грн. 20 коп., 75% річних в сумі 22 276 грн. 87 коп., інфляційні нарахування в сумі 685 грн. 15 коп. (Всього -120 841 грн. 22 коп. ) В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі:

2 416 грн. 82 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО»до Фермерського господарства «Гарант»про стягнення 121 091 грн. 24 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Гарант», с. Гармашівка Біловодського району Луганської області, вул. Молодіжна, б.2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30053659, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАРГО», м. Харків, пр. Гагаріна, б. 201, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31635689: борг у сумі борг в сумі 95 960 грн. 00 коп., проценти за користування товарним кредитом в сумі 1 919 грн. 20 коп., 75% річних в сумі 22 276 грн. 87 коп., інфляційні нарахування в сумі 685 грн. 15 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 416 грн. 82 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.05.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.05.2012.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко