Рішення № 23942529, 10.05.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. Справа № 5010/286/2012-27/12

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія"

(вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,

77500)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина"

(вул. Василіянок, 62 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,

76019)

про стягнення заборгованості в сумі 6 846, 05 гривень за договором купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - юрист (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.02.2000 Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність від 26.03.2012 року).

Від відповідача: не з'явились.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 7 421, 02 гривень, з яких 5 244, 74 гривень - основний борг, 351, 19 гривень - пеня, 68, 11 гривень - 3 % річних за користування чужими коштами, 157, 34 гривень - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 1 573, 42 гривень - штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості та 26, 22 гривень - інфляційні втрати від суми невиконаного основного зобов'язання.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2012 року порушено провадження у справі № 5010/286/2012-27/12, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.03.2012 року.

Ухвалами суду від 27.03.12 року та 10.04.2012 року розгляд справи відкладався на 10.04.2012 року та 10.05.2012 року відповідно, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

До господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання від позивача по справі (Вх. № 2040/2012 - свх. від 27.03.2012) про уточнення позовних вимог, яке по своїй правовій природі є заявою про зменшення позовних вимог, щодо нарахування пені, 3 % річних, 3 % штрафу, 30 % штрафу та інфляційних втрат. Згідно даного клопотання позивач просив суд стягнути з відповідача 288, 49 гривень - пені за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року за кожний день прострочення оплати за отриманий товар, 55, 83 гривень - 3 % річних за користування чужими коштами за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року, 157, 34 гривень - штрафу у розмірі 3 % від суми невиконаних зобов'язань за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року, 1 573, 74 гривень - 30 % штрафу від суми невиконаного зобов'язання за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року та 26, 23 гривень - інфляційних втрат від суми невиконаного зобов'язання за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року (а. с. 32 - 35).

Вищий господарський суд України в п. 5 інформаційного листа від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, відповів таке. Сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

10.04.2012 року до господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшло клопотання (Вх. № 2479/12 - свх. від 10.04.2012 року) про зменшення розміру позовних вимог. У своєму клопотанні позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" заборгованість в розмірі - 6 846, 05 гривень, з яких основний борг - 4 744, 74 гривень, пеня - 288, 49 гривень, 3 % річних - 55, 83 гривень, штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості - 157, 34 гривень, штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості - 1 573, 42 гривень та інфляційні втрати від суми невиконаного основного зобов'язання в розмірі - 26, 23 гривень (а. с. 46).

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшеним чи зменшеним розміром позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників у яких виражається позовна вимога.

Зазначені клопотання прийнято судом до розгляду. Справа розглядається у відповідності до зменшених позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві.

Господарський суд Івано-Франківської області, у зв'язку із розглядом справи № 5010/286/2012-27/12, за електронним запитом від 09.04.2012 року отримав Спеціалізований витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина". Таким чином, відповідно до спеціалізованого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрована юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий дім "Галичина", реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10001880802, ідентифікаційний код: 34623880, де зазначене місце знаходження відповідача: вул. Василіянок, будинок 62А, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, тобто це адреса, яка вказана в ухвалах суду, які надсилались відповідачу.

Отже, у відповідності до Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався передати у власність, а покупець зобов'язувався прийняти та здійснити оплату товару на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі - передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціни на товар встановлюються продавцем в прайс - листі (який є додатком до даного договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.

У відповідності до п. 3.1. договору купівлі - продажу поставка товару проводиться окремими партіями протягом дії строку договору. Покупець зобов'язаний надати інформацію продавцю стосовно взірців підписів матеріально - відповідальних осіб, що приймають товар і таким чином вважаються уповноваженими покупцем.

Згідно п. 3.5 договору - датою передачі товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Пунктом 3.9. договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем жодної з дій передбачених п. п. 3.1., 3.8. цього договору, вважається, що особа, яка підписала товаросупроводжувальні документи, є належним чином уповноваженим представником покупця і її підпис на товаросупроводжувальних документах підтверджує виникнення для покупця всіх обов'язків передбачених договором.

Оплата кожної партії товару проводиться з відстрочкою платежу до 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем, представником покупця чи іншою особою, що підписує накладні, отримує товар. Такі особи вважаються уповноваженими покупцем. Підписані такими особами накладні, інші супровідні документи є підставою для оплати за отриманий товар покупцем (п. 4.1 договору).

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв/є до 31.12.2011 (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" товар, що підтверджується розхідними накладними, а саме: № ГФ-0001386 від 15.09.2011 року на суму 5 482, 86 гривень, № ГФ- 0001373 від 15.09.2011 року на суму 1 229, 38 гривень та № ГФ-0001616 від 19.09.2011 року на суму 619, 20 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 15 - 17).

Однак, відповідач провів розрахунок за отриманий товар не належним чином, у зв'язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" утворився борг перед позивачем по справі в сумі 5 244, 74 гривень, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, з огляду на який станом на 30.11.2011 року борг відповідача перед позивачем склав 5 244, 74 гривень, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 12).

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату існуючого боргу (претензія вих. № 102 від 06.12.2011 року), що підтверджується копією претензії з відміткою про одержання 07.12.2011 року відповідачем (а. с. 13).

17.01.2012 року на адресу відповідача було надіслано повторну претензію (Вих. № 44 від 17.01.2012 року). Факт отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням "Укрпошти" про вручення 24.01.2012 року йому поштового відправлення (а. с. 14, 36).

Однак, відповіді на претензії відповідач не надіслав та належного реагування щодо погашення суми заборгованості не відбулося.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. У зв'язку із чим, відповідачу нараховано 288, 49 гривень пені за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року .

Згідно п. 5.3. договору у випадку не оплати покупцем отриманого товару в строки, передбачені п. 4.1. договору, більше ніж на 1 місяць з моменту отримання товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості за отриманий товар. У зв'язку із чим, відповідачу нараховано штраф в сумі 1 573, 74 гривень.

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 3 % від суми невиконаного зобов'язання (п. 5.4. договору). У зв'язку із чим, відповідачу нараховано штраф у розмірі 157, 34 гривень.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар нараховано 55, 83 гривень - 3 % річних за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року та 26, 23 гривень - інфляційних втрат за період з жовтня місяця 2011 року по лютий місяць 2012 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку із чим вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 4 744, 74 гривень, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, представником позивача представлено суду копію виписки по банківському рахунку АТ " Райфайзен Банк Аваль", як підтвердження перерахування коштів на рахунок позивача в сумі 500, 00 гривень (а. с. 37).

Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 500, 00 гривень, якщо відсутній предмет спору, оскільки відповідачем під час розгляду справи частково погашена заборгованість за основним боргом в сумі 500, 00 гривень (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Судом роз'яснені наслідки припинення провадження у справі, передбачені частиною 2 ст. 80 ГПК, а саме: у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Щодо вимоги позивача про нарахування пені, 3 % річних, 3 % штрафу, 30 % штрафу та інфляційних втрат, за неналежне виконання грошового зобов'язання, то слід зазначити, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи тому вони є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Умовами договору купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року (п. 5.2. договору) передбачено обов'язок покупця сплатити продавцю пеню у разі несвоєчасної оплати вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 288, 49 гривень за період прострочення з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року, є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу 55, 83 гривень - 3 % річних за період з 01.10.2011 року по 08.02.2012 року та 26, 23 гривень - інфляційних втрат за період з жовтня місяця 2011 року по лютий місяць 2012 року.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення договірних санкцій (штрафу) у розмірі 3 % від суми заборгованості - 157, 34 гривень та 30 % від суми заборгованості - 1 573, 74 гривень, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно - господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно - господарських санкцій, встановлених у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно - господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.3. та п. 5.4. договору купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року , яка не суперечить висновкам законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, в межах позовних вимог.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, у відповідності до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 216, 217, 230, 231, 232, 235, 236, 237, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 80, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 6 846, 05 гривень за договором купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Галичина" (вул. Василіянок, 62 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, ідентифікаційний код: 34623880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, ідентифікаційний код: 34535868) - заборгованості в розмірі 6 846, 05 гривень (шість тисяч вісімсот сорок шість гривень п'ять копійок) за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу № 964 від 02.01.2011 року, з яких 4 744, 74 гривень - основний борг, 288, 49 гривень - пеня, 55, 83 гривень - 3 % річних за користування чужими коштами, 157, 34 гривень - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 1 573, 42 гривень - штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості та 26, 23 гривень - інфляційні втрати, а також 1 593, 24 гривень (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.05.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 11.05.12