Рішення № 23942403, 26.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.12 р. Справа № 5006/11/31/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Макагон Я.С.,

розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт", м.Одеса, ЄДРПОУ 30704028,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу", м.Донецьк, ЄДРПОУ 31650005,

про стягнення 222 395,51 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ Винфорт ", м.Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу", м.Донецьк, про стягнення 188 923,93 грн. суми основного боргу, пені у розмірі 30 925,71 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 545,87грн., що разом становить 222 395,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №101430 від 11.03.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав: копію договору поставки №101430 від 11.03.2010р. разом з протоколом врегулювання розбіжностей до нього, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні: №РкС1 32327 від 13.05.2011р., №РкС1 32807 від 20.05.2011р., №РкС1 33946 від 03.06.2011р., №РкС1 34461 від 10.06.2011р., №РкС1 34982 від 17.06.2011р., №РкС1 36057 від 01.07.2011р., №РкС1 36382 від 08.07.2011р., №РкС1 37469 від 22.07.2011р., №РкС1 38007 від 01.08.2011р., №РкС1 38488 від 05.08.2011р., №РкС1 38867 від 12.08.2011р., №РкС1 40164 від 26.08.2011р., №РкС1 40733 від 02.09.2011р., №РкС1 41182 від 09.09.2011р., №РкС1 42375 від 23.09.2011р., №РкС1 42785 від 01.10.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 7, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 712 Цивільного кодексу України.

07.03.2012р. та 28.03.2012р. Позивачем до матеріалів справі долучені документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13245032, акти звірки взаєморозрахунків між ТОВ „Винфорт" та ТОВ „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу" з 20.05.2011р. по 05.03.2012р. та з 20.05.2011р. по 26.03.2012р. разом із підтвердженням їх відправлення відповідачу, довідка №229-юр від 05.03.2012р., копії банківських виписок.

28.03.2012 року Відповідачем надано відзив на позивну заяву, згідно з яким позивні вимоги визнано частково у сумі 172 123,93 грн., з огляду на сплату суми 18 300,00 грн., стосовно вимоги про сплату 3% річних - просить відмовити у її задоволенні. Разом із відзивом до матеріалів справи долучив копії платіжних доручень №84 від 24.01.2012р., №191 від 24.02.2012р., №208 від 27.02.2012р., №216 від 28.02.2012р., №223 від 29.02.2012р., №239 від 02.03.2012р., №243 від 05.03.2012р., №251 від 06.03.2012р., №262 від 12.03.2012р., №301 від 16.03.2012р., №58 від 18.01.2012р.

Представник Позивача в судове засідання 26.04.2012р. не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання 26.04.2012р. не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

11.03.2010р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №101430 строком дії у відповідності до розділу 4 даної угоди до 31.01.2011р. з умовами автоматичної пролонгації правочину, а також з протоколом врегулювання розбіжностей до нього у частині відповідальності сторін та припинення договору.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується поставляти продукти харчування, у тому числі алкогольні напої у відповідності до замовлень Покупця, а останній зобов'язується приймати товар по товарно-транспортним накладним і оплачувати його у порядку, обумовленому договором.

Умови поставки: DDP, склад Покупця.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах DDP поставка з оплатою мита (..... назва міста призначення) (редакція „Інкотермс", 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання, передавши товар у обумовленому сторонами місці.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних: №РкС1 32327 від 13.05.2011р., №РкС1 32807 від 20.05.2011р., №РкС1 33946 від 03.06.2011р., №РкС1 34461 від 10.06.2011р., №РкС1 34982 від 17.06.2011р., №РкС1 36057 від 01.07.2011р., №РкС1 36382 від 08.07.2011р., №РкС1 37469 від 22.07.2011р., №РкС1 38007 від 01.08.2011р., №РкС1 38488 від 05.08.2011р., №РкС1 38867 від 12.08.2011р., №РкС1 40164 від 26.08.2011р., №РкС1 40733 від 02.09.2011р., №РкС1 41182 від 09.09.2011р., №РкС1 42375 від 23.09.2011р., №РкС1 42785 від 01.10.2011р., Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 219 992,93 грн. Асортимент продукції, вказаної у договорі №101430 від 11.03.2010р., ідентичний товару, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи накладними. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача скріпленим печаткою підприємства на даних документах.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, приймаючи до уваги пояснення Позивача, викладені у довідці №229-юр від 05.03.2012р., а також відсутність заперечень з цього приводу з боку Відповідача, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №101430 від 11.03.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Розділом 3 наведеного договору визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар у повному обсязі протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару.

Приймаючи до уваги дати поставок товару за визначеними Позивачем спірними накладними №РкС1 32807 від 20.05.2011р., №РкС1 33946 від 03.06.2011р., №РкС1 34461 від 10.06.2011р., №РкС1 34982 від 17.06.2011р., №РкС1 36057 від 01.07.2011р., №РкС1 36382 від 08.07.2011р., №РкС1 37469 від 22.07.2011р., №РкС1 38007 від 01.08.2011р., №РкС1 38488 від 05.08.2011р., №РкС1 38867 від 12.08.2011р., №РкС1 40164 від 26.08.2011р., №РкС1 40733 від 02.09.2011р., №РкС1 41182 від 09.09.2011р., №РкС1 42375 від 23.09.2011р., №РкС1 42785 від 01.10.2011р. та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 201 396,55 грн. повинен бути здійснений у наступні дати:

за накладною №РкС1 32807 від 20.05.2011р. на суму 42 146,35 грн. - не пізніше 29.06.2011р.,

за накладною №РкС1 33946 від 03.06.2011р. на суму 10 972,01 грн. - не пізніше 13.07.2011р.,

за накладною №РкС1 34461 від 10.06.2011р. на суму 14 103,71 грн. - не пізніше 20.07.2011р.,

за накладною №РкС1 34982 від 17.06.2011р. на суму 31 731,34 грн. - не пізніше 27.07.2011р.,

за накладною №РкС1 36057 від 01.07.2011р. на суму 5 586,95 грн. - не пізніше 10.08.2011р.,

за накладною №РкС1 36382 від 08.07.2011р. на суму 14 511,60 грн. - не пізніше 17.08.2011р.,

за накладною №РкС1 37469 від 22.07.2011р. на суму 30 572,26 грн. - не пізніше 31.08.2011р.,

за накладною №РкС1 38007 від 01.08.2011р. на суму 4 824,11 грн. - не пізніше 10.09.2011р.,

за накладною №РкС1 38488 від 05.08.2011р. на суму 7 891,68 грн. - не пізніше 14.09.2011р.,

за накладною №РкС1 38867 від 12.08.2011р. на суму 5 405,62 грн. - не пізніше 21.09.2011р.,

за накладною №РкС1 40164 від 26.08.2011р. на суму 3 335,58 грн. - не пізніше 05.10.2011р.,

за накладною №РкС1 40733 від 02.09.2011р. на суму 6 548,15 грн. - не пізніше 12.10.2011р.,

за накладною №РкС1 41182 від 09.09.2011р. на суму 14 992,63 грн. - не пізніше 19.10.2011р.,

за накладною №РкС1 42375 від 23.09.2011р. на суму 3 775,10 грн. - не пізніше 02.11.2011р.,

за накладною №РкС1 42785 від 01.10.2011р. на суму 4 999,46 грн. - не пізніше 10.11.2011р.

Як свідчить Позивач, Відповідачем здійснено частковий розрахунок за поставлений товар згідно перелічених накладних у загальній сумі 10 972,62 грн. наступними платежами: 22.11.2011р. у сумі 472,62 грн., 23.11.2011р. у сумі 1 000,00 грн., 28.11.2011р. у сумі 2 500,00грн., 30.11.2011р. у сумі 3 000,00 грн., 01.12.2011р. у сумі 1 000,00 грн., 06.12.2011р. у сумі 1 000,00 грн., 16.12.2011р. у сумі 1 000,00 грн. та 05.01.2012р. у сумі 1 000,00 грн.

Приймаючи до уваги банківські виписки представлені Позивачем та платіжні доручення надані Відповідачем, 18.01.2012р. останнім перераховано 1 000,00 грн. та 24.01.2012р. - 500,00 грн. у рахунок сплати боргу, чим зменшено його загальну суму, яка внаслідок вчинення цих дій, на день подання позовної заяви (04.02.2012р.), становить 188 923,93 грн.

Одночасно, після порушення провадження по даній справі Відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 16 800,00 грн. (2 000,00 грн. - 24.02.2012р., 2 000,00грн. - 27.02.2012р., 1000,00грн. - 28.02.2012р., 2 000,00 грн. - 29.02.2012р., 1 200,00 грн. - 02.03.2012р., 2 000,00грн. - 05.03.2012р., 2 000,00 грн. - 06.03.2012р., 3 600,00 грн. - 12.03.2012р. та 1 000,00грн. - 16.03.2012р.), припинивши у такий спосіб існування предмету спору в цій частині стягнення заборгованості за поставлений товар.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" від 23.08.94 р. №02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки поштового відділення на конверті, у якому позов надійшов 04.02.2012 року) заборгованість у розмірі 16 800,00 грн. не була погашена, судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 172 123,93 грн. у встановлені договором строки та на день винесення рішення не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Як зазначалось вище, Відповідачем дані позовні вимоги визнано в повному обсязі. Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, в разі визнання Відповідачем позовних вимог, господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 172 123,93 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

Зважаючи на дане, така відповідальність боржника прямо випливає з приписів Закону, не є договірною, та за своїм правовим значенням не є штрафною санкцією, а отже її застосування кредитором не обмежено необхідністю визначення цього у договорі.

З огляду на викладене, вимоги Відповідача у цій частині задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги прострочення Відповідачем оплати за отриманий товар на підставі спірних накладних, Позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 2 545,87 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення (з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане, з урахуванням часткових оплат та по 17.01.2012р.).

За приписами розділу 4 договору, у разі прострочення Покупцем оплати товару у відповідності до розділу 3 цього правочину, Покупець виплачує постачальнику пеню, у розмірі 0,1% від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 30 925,71грн. із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення її сплати по 17.01.2012р. з урахуванням часткових оплат.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також приписів Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", адже 0,1% перевищує подвійну ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про те, що 3% річних підлягають задоволенню у розмірі визначеному Позивачем, пеня - у сумі 12 790,05грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 78, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт", м.Одеса, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу", м.Донецьк, про стягнення 188 923,93 грн. суми основного боргу, пені у розмірі 30 925,71 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 545,87грн., що разом становить 222 395,51 грн., задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт", м.Одеса, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу", м.Донецьк, про стягнення 16 800,00 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу" (83112, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Адигейська, б.14, ЄДРПОУ 31650005, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт" (65012, м.Одеса, Приморський район, пров.Катаєва, 3, ЄДРПОУ 30704028, п/р26000312626 у АБ «Південний», м.Одеса, МФО 328209) 172 123,93 грн. суми основного боргу, пені у розмірі 12 790,05 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 545,87грн., що разом становить 187 459,85 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асоціація підприємців малого та середнього бізнесу" (83112, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Адигейська, б.14, ЄДРПОУ 31650005, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт" (65012, м.Одеса, Приморський район, пров.Катаєва, 3, ЄДРПОУ 30704028, п/р26000312626 у АБ «Південний», м.Одеса, МФО 328209) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4 085,20 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. В судовому засіданні 26.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст підписано 27.04.2012р.

Соболєва С.М.