Рішення № 23942217, 07.05.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "07" травня 2012 р. по справі № 5004/436/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про стягнення 30 046,77 грн.

Суддя: Філатова С.Т

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.04.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 10.12.2010р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про стягнення 30 046,77грн., в т.ч. 3 089,33грн. заборгованості по договору переведення боргу від 16.09.2010р., 26 693,28грн. пені за період з 04.02.2011р. по 11.04.2012р. згідно п.7 договору від 16.09.2010р., 154,47грн. інфляційних втрат та 109,69грн. 3% річних за період з 04.02.2011р. по 11.04.2012р. згідно ст.625 ЦК України.

Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору переведення боргу від 16.09.2010р.

Відповідач у поясненні №4781 від 04.05.2012р. позов в частині основного боргу, інфляційних втрат та річних не заперечив, не погоджується із стягненням пені в розмірі 26 693,28 гривень, мотивуючи тим, що відповідно до ч.2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стверджує, що чинним законодавством обмежено розмір пені, що підлягає стягненню, подвійною обліковою ставкою НБУ.

Зазначає, що така позиція висловлена Вищим господарським судом в Інформаційному листі від 07.04.2008р. № 01-8/211, пункт 49.

Вказує, що згідно ч. 6 статті 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, тобто через 183 дні. Отже, пеня має нараховуватися, починаючи з 05.02.2011р. протягом 183 днів, тобто до 11.08.2011р., виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в той період - 15.5%.

Вказує, що розмір пені, який підлягав би стягненню, становить:

3089,33 гривень /100% * 15,5% * 183дні / 365 днів = 240,08 гривень.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна заява про стягнення пені датована 11.04.2012р., тобто подана позивачем з порушенням строку позовної давності. Згідно ч.4 ст. 267 ЦКУ сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Не погоджується із стягненням з нього витрат на прибуття представників до суду та добові, оскільки стягнення таких витрат не передбачено ст. 44 ГПК України.

В судовому засіданні 07.05.2012р. представник позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю від 10.05.2012р., звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 3 089,33грн., 152,18грн. пені за період з 12.04.2011р. по 05.08.2011р., 154,47грн. інфляційних втрат та 109,69грн. річних за період з 04.02.2011р. по 11.04.2012р. Всього 3 505,87грн. Зменшення розміру позовних вимог обґрунтовує нарахуванням пені з врахуванням вимог ст.ст. 232,343 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Суд заяву приймає згідно зі ст.22 ГПК України.

Спір слухається стосовно зменшеного розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

16.09.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" (первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед" (кредитор) укладено договір переведення боргу, згідно з яким первісний боржник передає, новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного і стає боржником перед кредитором згідно договору №1006-09(2) від 10.06.2009р., укладеного між ТзОВ «Збутова Мережа П'ятий елемент», та ТзОВ "Болеар Мед", на загальну суму 3 089 грн. 33 коп.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 520 ЦК України, згідно якої боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктами 4, 6 договору обумовлено, що кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного в п.1 даного договору. Новий боржник повідомлений про вимоги та заперечення, які обумовлені відносинами між первісним боржником та кредитором.

Пунктом 3 договору сторони обумовили, що новий боржник зобов'язується перерахувати на поточний рахунок кредитора, вказаний в п.1.1. даного договору, 04.02.2011р. суму заборгованості у розмірі 3 089,33грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору переведення боргу від 16.09.2010р. не виконав, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Заборгованість на день розгляду спору становить 3 089,33грн., стверджується договором переведення боргу від 16.09.2010р., відповідачем не оспрюється та підлягає до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" в силу ст.520 ЦК України, ст.193 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 договору обумовлено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, визначеного п. 1 цього договору, новий боржник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 2 % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дана правова позиція висвітлена, зокрема і у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011р., 07.11.2011р., де вказано, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача (згідно заяви від 07.05.2012р. про зменшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 152,18грн. пені за період з 12.04.2011р. по 05.08.2011р. підставні згідно ст.ст. 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п.7 договору.

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 154,47грн. інфляційних втрат та 109,69грн. 3% річних за період з 04.02.2011р. по 11.04.2012р. згідно ст.625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 509, 520, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", м. Луцьк, вул. Клима Савури, 21, 43005, код ЄДРПОУ 34928470

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед", м. Київ, вул. Куренівська, 18, 04073, код ЄДРПОУ 31241889

3 089,33 грн. основного боргу, 152,18 грн. пені, 154,47 інфляційних втрат, 109,69 грн. річних, 1 609,50 грн. витрат по судовому збору. Всього 5 115,17 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

11.05.2012р.

Суддя Філатова С. Т.