Рішення № 23942212, 25.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.12р. Справа № 19/5005/2867/2012

За позовом Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 30 412,71 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Серенковій О.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 10.01.12 р.

Від відповідача: ОСОБА_3 - дов. від 22.12.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне торгово-будівельне підприємство "ЮВЄС", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь про стягнення інфляційних у сумі 21409,24 грн., 3% річних в розмірі 9003,47 грн., а також судових витрат в повному обсязі.

Позивач у відповідності до ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача суму інфляційних в розмірі 20733,14 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 9 002,88 грн., всього 29 736,02 грн.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання належним чином та в установлений строк.

Представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, в позові просить відмовити.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. по справі № 5005/2566/2011 з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»на користь приватного торгово-будівельного підприємства «ЮВЄС»була стягнута сума основного боргу 135 397,62 грн., держмито в сумі 1 353,98 грн., сума сплати інформаційно-технічного заберзпечення судового процесу 235,98 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. по справі № 5005/2566/2011 вищевказане рішення залишено без змін. апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також суму 3% річних від простроченої суми. якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або Законом.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. по справі № 5005\2566\2011 «ЮВЕС» вступило в законну силу, наказ суду був пред"явлений для виконання у виконавчу службу, сума заборгованості була перерахована відповідачем на рахунок позивача 14.10.2011р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Постановою Судової палати з господарських спорів Верховного Суду України від 30 вересня 2008р. було визначено. що «... за змістом статей 598-609 ЦК рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Водночас приписи ст.625 ЦК не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'зання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. по справі № 5005/2566/2011, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 03.10.2011 р. встановлено:

"Відповідно до п. 4.4. Договору замовник проводить розрахунок поетапно на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт, перший етап (підготовчий період) - протягом 7 банківських днів після підписання додаткової угоди та виставлення рахунку (40% від запланованої кошторисної вартості робіт по кожному об'єкту); другий етап (робочий період) -протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт та виставлення рахунку (60% від фактичної вартості виконаних робіт по кожному об'єкту), підтверджених відповідними актами приймання виконаних робіт підрядників. Акти виконаних робіт замовником повинні розглядатися протягом семи днів від дати їх надання.

Отже, остаточний розрахунок за умовами Договору здійснюється протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт та виставлення рахунку.

Акти про виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором відповідач не підписав, заперечень щодо наведених актів позивачу не направив.

Відповідач в порушення умов п. 4.4. Договору, який встановлює обов'язок замовника розглянути акти виконаних робіт протягом семи днів від дати їх надання, надіслані йому позивачем акти не розглянув: як не підписав акти, так і не направив позивачу мотивованих заперечень щодо цих актів.

Між тим, враховуючи фактичне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаних відповідачем, як замовником, з підрядниками після їх погодження з позивачем, не підписання актів виконаних позивачем робіт (не дотримання відповідачем умов п. 4.4. Договору), не може бути підставою звільнення відповідача від виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, щодо оплати наданих позивачем відповідачу послуг, строк оплати яких з урахування умов Договору та наведеного вище є таким, що настав".

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені цією нормою інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому за таких обставин та враховуючи, що постановлення судового рішення чи надання відстрочки виконання цього рішення не припиняє виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевказану норму закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 20733,14 грн., а також три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 9 002,88 грн., відповідно до уточненого розрахунку станом на 01.10.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. № 36/358, в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. № 17/77-10 та постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. № 12/2010/10.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заперечення відповідача, господарський суд відхиляє, оскільки інфляційні витрати та три проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу позивача.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", 53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр. Трубників, 56 (р/р 2600630358201 в банку "Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 35537363, ІНН 355373604071, св. № 100085910) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС", 49126, м.Дніпропетровськ, вул.Панікахи, 2, офіс 306 (п/р 26008050800095 в КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32405850, ІНН 324058504634, св. № 04193335) суму 20 733 (двадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 14 коп. інфляційних, суму 9 002 (дев'ять тисяч дві) грн. 88 коп. три відсотки річних та суму 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко

Повне рішення складено 11.05.12р.