Постанова № 23927884, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 12:38 № 2а-4280/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 000102206

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.02.2012 р. № 897/70)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.03.2012 р. № 157/9/10-008)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Компанія»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 000102206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2012 р. було відкрито провадження у справі № 2а-4280/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 12.04.2012 р.

В судовому засіданні 12.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.03.2012 р. № 000102206.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) та п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення, зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (чинного до 01.01.2011 р.) щодо заниження суми земельного податку на суму 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн., відповідно до чого також неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несплату земельного податку за вказані періоди в розмірі 384,84 грн.

На думку позивача, в зазначених періодах він не був платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані житлові будинки в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житловий будинок по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», оскільки Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», яким зазначені будинки були передані на балансовий рахунок ТОВ «Експлуатаційна Компанія»(позивача) - не було виконано в повному об'ємі та не внесено змін до державного земельного кадастру щодо землекористувача даних земельних ділянок.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2012 р. позов не визнав, та в судових дебатах просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(код за ЄДРПОУ 323880022) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2010 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) та п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення, зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (чинного до 01.01.2011 р.) внаслідок чого останнім було занижено суми земельного податку в загальному розмірі 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн., зважаючи на що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несплату земельного податку за вказані періоди в розмірі 384,84 грн., а винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.

На думку відповідача, зважаючи на те, що відповідно до Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та актів приймання-передачі житлових комплексів від 18.08.2009 р., до ТОВ «Експлуатаційна компанія»передано на балансовий рахунок житлові будинки, які підприємство обслуговує, то відповідно до п.1 ст.206, п.1 ст.123, п.5 ст.120, п.2 ст.120, п.1 ст.42 Земельного Кодексу України та ст.334 Цивільного кодексу України, ст.2 Закону України «Про плату за землю», позивач - є платником земельного податку за користування такими земельними ділянками, та згідно вимог чинного законодавства повинен самостійно обчислювати суму земельного податку та сплачувати його до місцевого бюджету.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»(код за ЄДРПОУ 323880022) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2010 р.

За наслідками зазначеної перевірки контролюючим органом було складено Акт перевірки від 02.03.2012 р. № 173/23-4/32380022, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) та п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення, зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) (чинного до 01.01.2011 р.) щодо заниження суми земельного податку на суму 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн.

07.03.2012 р. позивач подав заперечення на Акт перевірки від 02.03.2012 р. № 173/23-4/32380022, однак відповіддю на вказане заперечення від 16.03.2012 р. № 690/10/22-06 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 000102206, яким позивачу донараховано земельний податок в сумі 179,35 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату такого земельного податку в розмірі 384,84 грн.

Не погоджуючись із прийнятим Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2012 року № 000102206, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Також, відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до п.1 ст.206 Земельного Кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р. (із змінами, внесеними згідно із ЗУ від 05.11.2009 р. №1702-VІ) (далі Земельного Кодексу України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно до п.1 ст.123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 5 статті 120 Земельного Кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до п.2 ст.120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, відповідно до п.1 ст.42 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Згідно ст.334 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в редакції від 16.09.2008 р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з п.1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами і доповненнями, податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору(обов'язкового платежу).

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не заперечувалось позивачем, відповідно до Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та актів приймання-передачі житлових комплексів від 18.08.2009 р. до позивача - ТОВ «Експлуатаційна компанія»було передано на балансовий рахунок житлові будинки, які підприємство обслуговує.

Як також видно з наявних матеріалів справи, що також не заперечувалося позивачем, зазначене Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації є чинним, та позивачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося.

Зважаючи на викладене, а саме підтвердження факту передачі житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь»на балансовий рахунок позивача ТОВ «Експлуатаційна компанія»згідно Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації (що не оскаржувалось позивачем та є чинним) та актів приймання-передачі житлових комплексів від 18.08.2009 р., суд погоджується із висновком відповідача про порушення ТОВ «Експлуатаційна компанія»вимог ст.2, ст. 13, ст.14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (із змінами та доповненнями) щодо заниження суми земельного податку в загальному розмірі 179,35 грн., в т.ч. за період з 18.08.2009 р. по 31.12.200 р. на суму 6,09 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. на суму 173,26 грн., оскільки розрахунок такого земельного податку у вказаному періоді позивачем до податкового органу не подавався та земельний податок не сплачувався.

Суд також не може взяти до уваги посилання позивача на те, що Розпорядження № 514 від 17.07.2009 р. Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» та житлового будинку по проспекту Героїв Сталінграда, 26-А в 10-му мікрорайоні житлового масиву «Оболонь», яким зазначені будинки були передані на балансовий рахунок ТОВ «Експлуатаційна Компанія»(позивача) - не було виконано Оболонською районною у м. Києві Державною адміністрацією в повному об'ємі щодо не внесення змін до державного земельного кадастру відносно землекористувача даних земельних ділянок, оскільки, як було зазначено вище, вказане розпорядження позивачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось, а також позивачем не було надано суду доказів щодо вчинення ним відповідних дій з метою спонукання Оболонської районної у м. Києві Державної адміністрації до виконання даного розпорядження в повному об'ємі, оскільки саме позивач є також суб'єктом зазначених правовідносин, та відповідно має певні права та обов'язки, та несе відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що саме позивач є балансоутримувачем зазначених житлових будинків, а отже, відповідно до п.1 ст.206, п.1 ст.123, п.5 ст.120, п.2 ст.120, п.1 ст.42 Земельного Кодексу України та ст.334 Цивільного кодексу України, ст.2 Закону України «Про плату за землю», позивач є платником земельного податку за користування такими земельними ділянками, та згідно вимог чинного законодавства повинен самостійно обчислювати суму земельного податку та сплачувати його до місцевого бюджету.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень, що підтверджуються допустимими доказами стосовно заявлених позовних вимог суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 13.04.2012 р.