Постанова № 23927659, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 15:00 № 2а-12626/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут шкіряно-взуттєвої промисловості" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2009 р. № 0012321503/0, прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем всупереч вимогам земельного та податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб та нараховані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, прийнятим ним за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача, якою встановлено порушення п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", що призвело до заниження податкового законодавства по земельному податку та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. представником позивача подана заява про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суд міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 2а-3417/09 за позовом Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців", Українського союзу обєднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс", ВАТ "Фармак" до Київської міської рад про визнання протиправним та скасування п.2 від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.02.2010 р. клопотання представника позивача задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суд міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 2а-3417/09.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. постанову Шевченківського районного суд міста Києва від 15.02.2010 р. скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. залишено без змін.

Враховуючи зазначене, суд власної ініціативи ухвалою від 29.03.2012 р. поновив провадження у даній справі.

12.04.2012 р. представник відповідача в судове засідання не зявився, подавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відкрите акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут шкіряно-взуттєвої промисловості" зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.12.1991 р. (код ЄДРПОУ 00302391).

Згідно даних державного земельного кадастру позивач є землекористувачем у Оболонському районі міста Києва земельної ділянки (кадастровий номер 78:122:016) площею 10 586,88 км. м. по пров. Куренівському, 19/5. Зазначеною земельною ділянкою позивач користувався без укладення договору оренди.

Враховуючи зазначене позивач розрахував земельний податок за користування відповідною земельною ділянкою, виходячи з положень ст. 7 Закону України "Про плату за землю", тобто у розмірі 1 % від її грошової оцінки та подав відповідачу податковий розрахунок земельного податку.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведена камеральна перевірка податкової декларації позивача за період з 01.01.2009 р. по 30.07.2009 р., за результатами якої складено акт від 30.07.2009 р. № 2903/15-306.

В ході перевірки встановлено, що розмір податкового зобовязання по земельному податку за квітень-червень 2009 року, зазначений позивачем у звітному податковому розрахунку земельного податку є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при розрахунку земельного податку позивачем порушено п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", а саме: позивач не розрахував земельний податок у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст.21 Закону України "Про оренду землі" (у трикратному розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", тобто у розмірі 3 % від її грошової оцінки). Таке порушення призвело до заниження податкового зобовязання по земельному податку за квітень-червень 2009 року на 92 374,02 грн.

Не висновками акту перевірки від 30.07.2009 р. № 2903/15-306 позивач 17.08.2009 р. подав відповідачу заперечення (№ 103/1-155), за результатами розгляду яких отримав від відповідача відповідь від 20.08.2009 р. № 17103/10/15-304, що дані заперечення не можуть бути прийняті до уваги, а висновки перевірки, викладені в акті від 30.07.2009 р. № 2903/15-306 залишаються без змін.

На підставі акта перевірки від 30.07.2009 р. № 2903/15-306 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.08.2009 р. № 0012321503/0, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 92 374,02 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 618,70 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішення форми "Р" від 20.08.2009 р. № 0012321503/0 позивач, використовуючи надане йому законодавством право адміністративного оскарження рішень податкового органу, звертався до відповідача зі скаргою від 26.08.2009 р. № 103/1-161 на зазначене рішення, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.09.2009 р. № 18442/10/25-008, оскаржуване рішення було залишене без змін, а скарга без задоволення.

Правові засади оплати за використання землі встановлені Законом України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), статтею 2 якого визначено, що використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата.

Обєктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній чи комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю".

Таким чином, для сплати орендної плати у відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

Згідно п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" встановлено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється використовується відповідно до закону і не може бути меншою, зокрема, для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах пятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Враховуючи, що позивач користувався земельною ділянкою без укладення договору оренди, у нього відсутні підстави для сплати орендної плати, а єдиною формою плати за користування земельною ділянкою для нього є земельний податок за ставкою один відсоток від її грошової оцінки.

Незважаючи на зазначене відповідач, в ході перевірки, здійснив розрахунок земельного податку позивачу з урахуванням п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" - у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", тобто у розмірі 3 % від її грошової оцінки та донарахував йому податкове зобовязання по земельному податку за оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням від 20.08.2009 р. № 0012321503/0, що свідчить про його протиправність.

Крім цього, судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 р., п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року залишено без змін, отже набрали законної сили.

Таким чином, в судовому порядку доведено незаконність та нечинність п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", на підставі якого відповідачем здійснювались розрахунки земельного податку позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут шкіряно-взуттєвої промисловості" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 20.08.2009 р. № 0012321503/0

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.