Постанова № 23927504, 09.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2012 року № 2а-3797/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П. розглянувши за участі представників позивача Карпунін Є.А., відповідача Капустіна А.А., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Аврора»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2011р. №0022651510, №0022661510

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2011р. №0022651510, №0022661510.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю тверджень податкової інспекції про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 96861423 гривень.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач) було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за звітний податкових період II-ІІІ квартал 2011 року Публічного акціонерного товариства «Аврора»(далі -позивач), за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 15.11.2011 року № 7449-15/24370724 (далі - акт перевірки). Зазначеним актом перевірки було встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2295988 гривень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 96861423 гривень.

Зокрема, було вказано на порушення вимоги ст. 150.1 та пункту 3 Підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занизив податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011р.

На підставі вищезазначеного Акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення №0022651510 від 30.11.2011 року та №0022661510 від 30.11.2011 року, в яких вказано на порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 96861423 грн.; встановлено порушення абзацу 2 статті 3 Підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2295988 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок у умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо за результатом розрахунку об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року відображено від'ємне значення з цього податку за 2010 рік.

Так, пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за першій квартал 2011 року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, до складу витрат II кварталу 2011 року, відповідно до вимог п. 3 розділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»Перехідних положень Податкового кодексу України, переноситься від'ємне значення з податку на прибуток, отримане лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх років.

На підставі викладених норм Закону, враховуючи, що Позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року відображено від'ємне значення за 2010 рік, суд приходить до висновку про правомірність винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян