Постанова № 23927305, 22.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2012 року 11:26 № 2а-14721/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Квазар»(надалі -ПАТ «Квазар», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідач, податковий орган) від 19 травня 2011 року № 0000482330.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що відповідач помилково визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на підставі пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»в редакції від 27 квітня 2010 року, так як наведене відповідачем законодавство застосовується лише при виплаті дивідендів акціонерам, а оскільки рішення про таку виплату Загальними зборами Товариства не приймалось, то відповідно і відсутні підстави для застосування вищевказаного законодавства.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що ПАТ «Квазар»у встановлені законодавством строки не було внесено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів, що мали бути нараховані у 2009 році, чим порушено пп. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПАТ «КВАЗАР»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 травня 2011 року № 123/23-304/14314038.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині несплати авансового внеску податку на прибуток з нарахованих дивідендів за 2009 рік в термін до 01 липня 2010 року в сумі 1 515 630,00 грн. з урахуванням ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»у редакції від 27 квітня 2010 року в частині нарахування і виплати дивідендів грошовими коштами у розмірі 30 % нерозподіленого прибутку минулих років.

На підставі таких висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011 року № 0000482330, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 890 538,00 грн., з яких 1 515 630,00 грн. основного платежу та 378 908,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Як свідчать обставини справи, при перевірці використовувались дані Форми № 1 «Баланс»за 2009 рік, згідно яких тоді ще ВАТ «КВАЗАР»мало нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду по ряд. 350 (4) в розмірі 73 764 000,00 грн.

До перевірки також була надана оборотно-сальдова відомість по 441 рахунку за 2009 рік, згідно якої нерозподілений прибуток станом на 01 січня 2010 року становить 73 763 807,40 грн.

Сума нерозподіленого прибутку, на яку не нараховувались дивіденди складає 20 208 400,00 грн.

Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства»визначено наступний порядок виплати дивідендів:

· товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами; дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

· виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року;

· виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків;

· розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства;

· у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Відповідно до пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою (25 % від суми виплачених дивідендів) покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Отже, підприємства-емітенти зобов'язані нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, представник відповідача в судовому засіданні посилався на Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», згідно яких підприємства-емітенти були зобов'язані виплачувати акціонерам суму дивідендів в обов'язковому порядку у розмірі не менше 30 % від суми чистого та/або нерозподіленого прибутку.

Проте суд не вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки Рішенням Конституційного суду України від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 у справі щодо відповідності положень статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»(далі - Рішення) визначено, що перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним; закон про Державний бюджет України як правовий акт має особливий предмет регулювання; законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Даним Рішенням, зазначені вище зміни до Закону України «Про акціонерні товариства»та Закону України «Про господарські товариства»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Крім того відповідач вказував, що Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році»від 03 грудня 2010 року № 2774-УІ внесено зміни до Закону України «Про акціонерні товариства»та Закону України «Про господарські товариства»аналогічні тим, що втратили чинність.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році»цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 30 листопада 2010 року та діє до 01 січня 2011 року.

Проте, суд не вважає наведені відповідачем підстави достатніми для відмови в задоволенні позову, оскільки Закон № 2774-УІ був прийнятий після виникнення спірних правовідносин, а тому не може бути застосований.

В свою чергу позивач вказує, що обов'язок сплати податку на прибуток виникає лише разом із виплатою дивідендів, а якщо такої виплати здійснено не було, то відповідно і обов'язку щодо сплати такого податку у Товариства не виникає.

Суд не може погодитись із такими твердженнями та звертає увагу на те, що у випадку виникнення правовідносин щодо сплати податків та зборів, за наведених вище обставин, виплата дивідендів (суми прибутку) не є юридичним фактом, з яким можна пов'язувати виникнення податкового зобов'язання з податку на прибуток, а є арифметичним значенням, що не може бути меншим 30 % від суми чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку, відповідно до якого визначається розмір такого податкового зобов'язання.

Так, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 цього Закону корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Абзацом першим ч. 1 ст. 30 вказаного закону передбачено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

З наведеного можна зробити висновок, що акціонерне товариство - товариство, корпоративні права якого належать всім власникам акцій цього товариства, включаючи право на прибуток, що здійснюється шляхом виплати дивідендів кожному власнику пропорційно по відношенню до кількості наявних у власності акцій.

Пунктом 12 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства»передбачено, що до компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.

Всупереч вимогам законодавства загальні збори проведені не були, а чистий прибуток залишився у користуванні Товариства.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що зазначені кошти використовувались в підприємницькій діяльності ПАТ «КВАЗАР».

Таким чином у випадку відсутності виплати дивідендів і в разі використання коштів у своїй підприємницькій діяльності можна прийти до висновку про те, що такі кошти стають доходом підприємства.

Тобто на баланс підприємства поступають кошти, які всупереч законодавству не перераховані акціонерам, сума яких є арифметичним значенням, відповідно до якого розраховується розмір податку на прибуток.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що податковим органом було вірно визначено об'єкт оподаткування з податку на прибуток Товариства та правомірно донараховано суму такого податку.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва дійшла законних та обґрунтованих висновків в ході перевірки та правомірно винесла податкове повідомлення-рішення від від 19 травня 2011 року № 0000482330, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 894 538,00 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 09 квітня 2012 року