Постанова № 23926146, 03.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 травня 2012 р. № 2-а- 1885/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,

за участю представників сторін: позивач - Бащук Я.М., відповідач - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрія" звернулося до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 00011922320 та від 05.09.2011 року № 0001182330. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що зазначені в акті перевірки висновки ґрунтуються на протиправних висновках, встановлених податковим органом в ході перевірки контрагента позивача, у зв'язку з чим позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання та відсутні підстави застосування штрафних санкцій.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представники сторін у судовому засіданні 03.05.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрія»пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку, перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 14090900, зареєстровано платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з 22.09.1997 року № 980.

Відповідно до довідки АА № 517897 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрія»за КВЕД є холодне штампування та гнуття (24.33), виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), неспіціазізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52), вантажний автомобільний транспорт (49.41).

Судом встановлено, що в період з 31.05.2011 року по 13.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2011 року № 2973/233/14090900.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 00011922320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 199 812,50 грн., в т.ч. за основним платежем -159 850,00 грн., за штрафними санкціями -39 962,50 грн.; від 05.09.2011 року № 0001182330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій приватної власності у розмірі 249 147,50 грн., в т.ч. ПДВ -199 318,00 грн., за штрафними санкціями -49 829,50 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 20.07.2011 року № 2973/233/14090900 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року на суму 199 318,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 21 027,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 176 902,00 грн., за 4 квартал 2010 року -1 389,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість»за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року на суму 159 850,00 грн., в т.ч. по періодах за лютий 2010 року -17 216,00 грн., за липень 2010 року -85 000,00 грн., за серпень 2010 року -36 334,00 грн., за вересень 2010 року -21 300,00 грн.;

- пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України при виплаті доходів фізичним особам, факт реєстрації яких як суб'єктів підприємницької діяльності на момент перевірки підприємство підтвердити не в змозі, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, згідно п. 19.2 ст. 19, п. 22.3 ст.22, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 383,42 грн.;

- п.п 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, несвоєчасно перерахування податку з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим нарахована пеня в сумі 626,92 грн. у відповідності до облікової ставки НБУ в розмірі 120% річних, згідно п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

- п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів на суму 3 246,00 грн. за 2009 рік -3246,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, 18.01.2010 року між позивачем (надалі -Покупець) та ТОВ «Транс агентство метал»(надалі -Постачальник) був укладений договір поставки № 87/180110 ПД, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити її в порядку і на умовах, обумовлених даним Договором.

Найменування, кількість і асортимент продукції вказується в товаросупровідних документах, які складаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору).

Якість постачаємої продукції повинно відповідати ГОСТ та ТУ і повинно бути підтверджено сертифікатом якості виробника (або іншим документом, підтверджуючим якість продукції) (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на продукцію вказана в товаросупровідних документах. Загальна сума Договору складає 2400000,00 грн., в т.ч. ПДВ -400000,00 грн. (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору розрахунок за постачаєму продукцію здійснюється Покупцем безготівковим способом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку.

Умови поставки і прийомки продукції передбачені розділом 5 Договору.

Відповідно до 5.1 Договору базисні умови поставки продукції ухвалюється у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів, які відображаються в специфікаціях. Строк поставки продукції -протягом 3 банківських днів, якщо інше не передбачено в Специфікації (п. 5.2 Договору). У випадку поставки з/д транспортом, оплата з/д тарифу здійснюється Покупцем додатково, згідно виставлених рахунків постачальника (п. 5.3 Договору). Моментом переходу прав власності на постачаєму продукцію від Постачальника до Покупця вважається термін передачі продукції вантажоперевізнику (п. 5.4 Договору). Прийомка продукції здійснюється Покупцем у відповідності з товарно-супровідними документами і інструкціями (п. 5.5 Договору). До постачаємої продукції Постачальник додає оригінал наступних документів: матеріальну накладну (у випадку відвантаження автомобільним транспортом); рахунок-фактуру, з/д накладну або товаротранспортну накладну; сертифікат якості; податкову накладну (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 10.5 Договору строк дії Договору передбачений до 31.12.2010 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Транс Агентство Метал»на адресу позивач були виписані податкові накладні № 30310 від 05.02.2010 року на суму 103 297,49 грн., в т.ч. ПДВ -17 216,25 грн., № 32564 від 28.07.2010 року на суму 510000,00 грн., в т.ч. ПДВ -85000,00 грн., № 32666 від 05.08.2010 року на суму 11800,00 грн., в т.ч. ПДВ -19666,67 грн., № 32667 від 13.08.2010 року на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ -16666,67 грн., № 33071 від 17.09.2010 року на суму 127800,00 грн., в т.ч. ПДВ -21300,00 грн., видаткові накладні № ТМД-2117 від 20.07.2010 року на суму 390677,24 грн., № ТМД-2489 від 16.08.2010 року на суму 107 679,94грн., в т.ч. ПДВ -17 946,66 грн., № ТМД-2388 від 06.08.2010 року на суму 116773,27 грн., в т.ч. ПДВ -19462,21 грн., № ТМД-2337 від 02.08.2010 року на суму 107861,33 грн., в т.ч. ПДВ -17976,89 грн., № ТМД-2893 від 18.09.2010 року на суму 126138,60 грн., в т.ч. ПДВ -21023,10 грн., № ТМД-120623 від 04.10.2010 року на суму 5564,26 грн., в т.ч. ПДВ -1110,71 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ТОВ «Транс Агенство Метал»на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до умов п. 4.2 Договору розрахунки передбачені шляхом передоплати, якщо інше не обумовлено в специфікації.

Розрахунки між ТОВ «Транс Агентство Метал» та позивачем були здійснені безготівковим способом шляхом перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Транс Агентство Метал»грошових коштів у розмірі 103 297,49 грн., 127800,00 грн., 100000,00 грн., 18000,00 грн., 510000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 48 від 05.02.2010 року, № 935 від 17.09.2010 року, № 731 від 13.08.2010 року, № 651 від 05.08.2010 року, № 590 від 28.07.2010 року відповідно.

Як вбачається з умов договору № 87/180110 ПД від 18.01.2010 року, найменування, якість і асортимент продукції вказується в товаросупровідних документах, які складаються до даного договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору). Крім того відповідно до товарно-супровідних документів здійснюється прийомка продукції (п. 5.5 Договору).

Як вбачається з акту перевірки позивача від 20.07.2011 року № 2973/233/14090900 податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, актів прийому-передачі товарів, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарів, у зв'язку з чим відповідач дійшов до висновку про відсутність доказів фактичного отримання позивачем товару.

Представником позивача до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних № ТМД-82 від 08.02.2010 року, № 20/07-3 від 20.07.2010 року, № 20/07-2 від 20.07.2010 року, № 20/07-1 від 20.07.2010 року, № 18/09-1 від 18.09.2010 року, № 16/08-1 від 16.08.2010 року, № 06/08-1 від 06.08.2010 року, № 04/10-1 від 04.10.2010 року, № 02/08-1 від 02.08.2010 року, з яких вбачається, що автопідприємством ТОВ «Стройиндустрія»автомобілями МАЗ 39784, МАЗ 39490, МАЗ 39491 на замовлення позивача (вантажовідправник -ТОВ «Транс Агентство Метал», вантажоодержувач ТОВ «Стройиндустрія») з пункту відвантаження м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 132, блок В, оф. 422 до пункту розвантаження -м. Харків, вул. Північна, 11 відповідно до накладних № ТМД-2117 від 20.07.2010 року, № ТМД-2893 від 18.09.2010 року, № ТМД-2489 від 16.08.2010 року, № ТМД-2388 від 06.08.2010 року,ТМД-120623 від 04.10.2010 року, № ТМД-2337 від 02.08.2010 року ТОВ «Транс Агентство Метал»був відпущений товар на суму 100928,74 грн., в т.ч. ПДВ -16 821,46 грн., 144084,59 грн., 123296,33 грн., 123296,33 грн., 126138,60 грн., 107679,94 грн., 116773,27 грн., 6664,26 грн., 107861,33 грн. відповідно, а позивачем -одержаний, що підтверджується підписами уповноважений осіб, скріалени печатками юридичних осіб.

Право позивача на перевезення вантажів підтверджується Ліцензією Серія АВ № 148896, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 27.06.2006 року строком дії з 28.06.2006 року по 27.06.2011 року на внутрішні перевезення вантажів.

Крім того, з товарна - транспортних накладних вбачається, що пунктом розвантаження продукції є м. Харків, вул. Північна, 11, що передбачає наявність складського приміщення за даною адресою у позивача.

В матеріалах справи наявний витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу (р. № 4990) 06.10.2008 року, акт приймання-передачі від 07.10.2008 року, належить нежитлові будівлі, розташовані за адресою м. Харків, вул. Свистуна (вул. (назва нечинна)), б. 11.

Далі, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманих ним послуг у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід'ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

Так, судом встановлено, що отриманий позивачем товар був реалізований АТ «Металіст - СМК», що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0000577 від 08.02.2010 року на суму 102270,24 грн., в т.ч. ПДВ -17045,04 грн., № РН-0000878 на суму 391123,49 грн., в т.ч. ПДВ -65187,25 грн., № РН-0001055 від 02.08.2010 року на суму 110018,48 грн., в т.ч. ПДВ -18336,41 грн., № РН-0001056 від 06.08.2010 року на суму 119108,72 грн., в т.ч. ПДВ -19851,45 грн., № РН-0001026 від 16.08.2010 року на суму 109833,60 грн., в т.ч. ПДВ -18305, 60 грн., № РН-0001186 від 18.09.2010 року на суму 127399,98 грн., в т.ч. ПДВ -21233,33 грн., № РН-0001241 від 04.10.2010 року на суму 6797,54 грн., в т.ч. ПДВ -1132,92 грн., довіреностями № 5 від 05.02.2010 року, № 46 від 01.10.2010 року, № 211 від 01.09.2010 року, № 202 від 02.08.2010 року, № 194 від 20.07.2010 року на отримання від ТОВ «Стройиндустрія»матеріальних цінностей, перелік яких визначених в зазначених довіреностях; копією платіжного доручення і актами взаємозаліку заборгованості між АТ «Метиаліст -СМК»і позивачем.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Таким чином, з урахуванням положень Цивільного Кодексу України щодо умов, порядку укладення та виконання договорів, беручи до уваги вивчені судом документи, які наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку за правилами ст. 86 КАС України, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки позивача в основу акта перевірки позивача податковим органом покладені висновки акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Метал»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 рік, в ході якої встановлено порушення ТОВ «Транс Агентство Метал»п.п 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і бухгалтерську звітність в Україні»; п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, п. 1.3 ст.1, п. 9.1, 9.2, 9.3, 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених ТОВ «Транс Агентство Метал»з покупцями та постачальниками по операції купівлі-продажу, ТОВ «Транс Агентство Метал»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до вигодо набувача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011 року, адміністративний позов ТОВ «Транс Агентство Метал»до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено; визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Транс Агентство метал»викладені в акті № 2462/231-35785206 від 29.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість в період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року», Акті № 2690/236-35785206 від 11.11.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року», Акті № 94/236-35785206 від 28.01.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 рік», Акті № 128/236-35785206 від 02.02.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року»; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області утриматися від використання неправомірного Акту № 2462/231-35785206 від 29.10.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість в період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року», Акту № 2690/236-35785206 від 11.11.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року», Акту № 94/236-35785206 від 28.01.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 рік», Акту № 128/236-35785206 від 02.02.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року», в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання -контрагентів шляхом направлення на адресу податкових органів з місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням правочинів нікчемними з суб'єктами господарювання за період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року, з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Транс Агентство Метал»»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі за кодом 35785206, перебуває на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції, зареєстроване платником податку на додану вартість.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та ТОВ «Транс Агентство Метал»є окремими суб'єктами господарювання, а відтак - окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил поведінки податкового обліку.

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях позивач свої зобов'язання за договорами виконав, розрахунки за надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ТОВ «Транс Агентство Метал»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем, виписані зазначеним підприємством по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання, а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.09.2011 року № 00011922320 та від 05.09.2011 року № 0001182330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, код 14090900) судовий збір в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шіть) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст виготовлено 04.05.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.