Постанова № 23925985, 23.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 р. справа№2а-1622/12/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Мартинчук С.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Омельченко О.В.,

представника відповідача - Горбатенко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000222330 від 01.02.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ "Контакт плюс" з податку на додану вартість в сумі 8357,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №22 від 12.01.2012 року, наказу №57 від 12.01.2012 року головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірки платників податків Єсманською Н.А. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) (далі ТОВ "Контакт плюс") щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ "Коннектор", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 8357,00 грн. Підставою для такого висновку слугувало те, що ПАТ "Коннектор" поставив на користь ТОВ "Контакт плюс" товар, який перед цим було отримано від ТОВ фірми "Ліон" за договором поставки №62/11-4 від 01.02.2011 року. Цей договір поставки було визнано нікчемним на підставі акту перевірки від 02.12.2011 року №6579/233/14312275 в зв'язку з порушеннями, допущеними в процесі діяльності ТОВ фірми "Ліон". Крім того, ТОВ "Контакт плюс" не надало всіх документів, витребуваних податковим органом, зокрема - договору поставки та документів на перевезення товару.

За результатами перевірки складено акт перевірки №143/233/24476776 від 19.01.2012 року.

На підставі акту перевірки №143/233/24476776 від 19.01.2012 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000222330, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Контакт плюс" з податку на додану вартість на суму 8357,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 1 грн.

Як було встановлено судом, позивач у періоді, що перевірявся відповідачем, отримав від ПАТ "Коннектор" проволоку БрБг Ф 2,5 масою 132 кг ціною 50139,94 грн. за видатковою накладною № 216 від 29.06.2011 року (приєднана до матеріалів справи).

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Постачанню товару за видатковою накладною №216 від 29.06.2011 року передувало надання позивачем заявки №1/20-06 від 20.06.2011 року та прийняття цієї заявки до виконання ПАТ "Коннектор" згідно листа б/н від 27 червня 2011 року. В процесі зазначеного листування сторонами було узгоджено істотні умови договору поставки, а саме - предмет поставки (проволока БрБг Ф 2,5 масою 132 кг), вартість товару (50139,94 грн.) та дату поставки (29 червня 2011 року).

В в'язку з наведеним, суд погоджується з доводами позивача про те, що в даному випадку відбулось укладення договору поставки в спрощений спосіб, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

Отримане за видатковою накладною майно того ж дня було передане на зберігання ПАТ "Коннектор" за договором відповідального зберігання № 24/11-6 від 21 червня 2011 року. В зв'язку з цим, суд не погоджується з твердженням відповідача про безтоварність операції у зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на переміщення ТМЦ, оскільки зазначеним підтверджується відсутність самого факту переміщення товару, з яким закон пов'язує необхідність виписування товарно-транспортних накладних.

В підтвердження права на податковий кредит, ПАТ "Коннектор" виписав ТОВ "Контакт плюс" податкову накладну №2902 від 29.06.2011 року на суму ПДВ - 8356,66 грн. Суму податку на додану вартість по цій податковій накладній включено до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що згідно даних Реєстру платників ПДВ, розміщеного у відкритому доступі в мережі Інтернет за електронною адресою http://sts.gov.ua/reestr, ПАТ "Коннектор" (ЄДРПОУ 14312275) зареєстроване платником ПДВ.

Згідно 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ "Коннектор" мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а ТОВ "Контакт плюс" правомірно віднесло суми, зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Згідно п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій між ПАТ "Коннектор" та позивачем в червні 2011 року підтверджується документально. Отже, судом встановлено відповідність даних податкових накладних фактичним обставинам. За результатами дослідження матеріалів справи, судом не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаною операцією інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач до суду не подав.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що під час проведення перевірки позивач не надав витребуваних позивачем документів. Згідно складеного відповідачем акту перевірки, позивач надав для проведення перевірки документи, достатні для того, щоб підтвердити реальність здійснення господарської операції з АТ "Коннектор".

Щодо посилання відповідача на те, що поставка товару, здійснена за накладною №216 від 29.06.2011 року, є нікчемним правочином, з посиланням на вимоги ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" до правочинів, що порушують публічний порядок, належать такі, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи, або справи про адміністративне правопорушення. Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ПАТ "Коннектор" чи позивача, відповідачем не надано.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного та виконаного правочину з поставки не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0000222330 від 19.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Контакт плюс" з податку на додану вартість на суму 8357,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 1 грн. винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що позов ТОВ "Контакт плюс" є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000222330 від 01.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" (код ЄДРПОУ 24476776) судовий збір в розмірі 113.00 грн. (сто тринадцять гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 квітня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.