Постанова № 23925615, 05.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/601/2012

05 квітня 2012 року 12год. 43хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький Я.М.

відповідача: представник Мартинович Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" до Державна податкова інспекція у Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій» (далі ПАТ «РЗНЗК») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі (далі ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки «РЗНЗК» та визнання незаконними і скасування податкових повідомлень рішень від 30.01.2012 р. №000043500 та від 30.01.2012 р. №000053500.

Позовні вимоги повністю підтримані у судовому засіданні представником позивача, який пояснив, що дії ДПІ у Рівненському районі з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПАБ «РЗНЗК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Поляріс Лайт» (код за ЄДРПОУ 37156789) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року) є протиправними, оскільки в порушення п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідач не направляв і відповідно позивач не отримував копію наказу № 760 від 21.12.2011 року про проведення документальної невиїзної документальної перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочину, укладеному з Приватним підприємством «Поляріс Лайт», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній оцінці про неспроможність здійснення даним контрагентом господарської операції.

Представник відповідача проти позову заперечила, покликаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства при винесені спірних податкових повідомлень-рішень. Вказала, що підставою донарахування позивачу податкових зобовязань та фінансових санкцій стали висновки про нікчемність господарської операції, здійсненої позивачем у охопленому перевіркою періоді з контрагентом - Приватне підприємство «Поляріс Лайт». Так, зазначений контрагент позивача не має транспортних засобів, обєктів нерухомого майна, не є землекористувачем за юридичною адресою відсутній, що свідчить про відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. За наведених підстав податковим органом обґрунтовано зроблено висновок про порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 року № 283/97 ВР (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 283) щодо заниження валових витрат позивача на суму 162190,00 грн., внаслідок чого донараховано податок на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року на суму 40548 грн., а також порушення п.198.6 ст.198 ПК України щодо завищення податкового кредиту на суму 32438,00 грн., внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 32438,00 грн. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, підстав для їх скасування немає, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 21 по 27 грудня 2011 року ДПІ у Рівненському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ „Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Поляріс Лайт» (код ЄДРПОУ 37156789) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року). Результати перевірки оформлені актом №2/2/23-141/05505696 від 04.01.2012 року (а.с.11-26).

Перевірка призначена на підставі наказу №760 від 21.12.2011 року голови ДПІ у Рівненському районі №760 від 21.12.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000043500 від 30.01.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 40548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн., а всього на 40549 грн.00 коп.(а.с.9).

- №000053500 від 30.01.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 32438,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн., а всього на 32439 грн.00 коп.(а.с.10).

В основу податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283 та п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем включено до складу валових витрат затрати, які не підтверджені документально на суму 162190 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в 1 кварталі 2011 року в сумі 40548 грн.., а також віднесено до складу податкового кредиту ПДВ не повязане з придбанням товарів, робіт, послуг для використання у власній господарській діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на 32438,00 грн..

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарської операції позивачем з ПП «Поляріс Лайт» та їх оцінки як безтоварних, тобто таких, що відбувалися лише на папері, без фактичного отримання товарів.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону № 283 валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарі (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7. цієї статті.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283 не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Валові витрати, позивачем при здійсненні господарських операцій з ПП «Поляріс Лайт», підтверджуються договором постачання товару №0000037 від 01.02.11 р., видатковою накладною №РН-2-04009 від 04.02.11 р.; товарно-транспортною накладною від 04.02.11 р., акт №АП11/3-001 від 04.02.11 р.; пл. дорученням №220 від 24.05.11 р.; актом звірки по рахунку 361; пл. дорученням №731 від 09.09.11 р. та податковою накладною №41 від 04.02.11 р.(а.с.27-34).

Придбані у ПП «Поляріс Лайт» товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності шляхом їх власного використання, що підтверджується наказом №06/2011/Б від 01.06.11 р.; актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.06.11 р., інвентарною карткою обліку основних засобів. (а.с.35-36, 93).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отримання позивачем товарів у ПП «Поляріс Лайт» підтверджено належним чином оформленою податковою накладною №41 від 04.02.11 р. на суму ПДВ 32438,00 грн.(а.с.29).

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення ст.207 і 208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемними, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створю інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 626 та статтею 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Акт перевірки №2/2/23-141/05505696 від 04.01.2012 року не тільки не містить таких посилань, не доводить умислу ПАТ «РЗ НЗБК» та ПП «Поляріс Лайт» на порушення публічного порядку, не містить посилань і на те, в чому таке порушення полягає.

Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) договору постачання товару №0000037 від 01.02.11 р., його позиція про те, що цей договір суперечить інтересам держави, не підкріплений належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким. А відсутність у ПП «Поляріс Лайт» техніки та інших засобів, працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання договору нікчемним.

З урахуванням вищевикладених обставин з боку позивача відсутні порушення при формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з купівлі у ПП «Поляріс Лайт»» товарів, а отже позовна заява частині визнання незаконними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень підлягає до задоволення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Рівненському районі від 30.01.2012 р. №000043500 та від 30.01.2012 р. .№000053500.

В частині позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПАБ «РЗНЗК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Поляріс Лайт» (код за ЄДРПОУ 37156789) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що письмове повідомлення відповідно до вищезазначених вимог ПК України було направлене для позивача простим поштовим листом. У свою чергу представник позивача пояснив, що до ПАТ «РЗНЗК» дане повідомлення з копію наказу № 760 від 21.12.2011 року не надходило.

За наведених підстав суд вважає, що дії ДПІ у Рівненському районі з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки без дотримання вимог п. 79.2 ст.79 ПК України є протиправними, а тому позов у цій частині також підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує позивачу усі понесені судові витрати в сумі 730 грн. 38 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Рівненському районі щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій", за результатами якої складено акт №2/2/23-141/05505696 від 04.01.2012 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 30.01.2012 року № 000043500 та від 30.01.2012 року № 000053500.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн. 38 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.