Рішення № 2392516, 04.07.2007, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2 - 3093/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2007 року Слов»янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

При секретарі Дудкевич С.О.

За участю представника позивача адвоката ОСОБА_2

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Слов'янськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф. Засядько" про стягнення суми за договрром автотранспортних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення суми за договором автотранспортних послуг, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця він був зареєстрований у Слов'янській районній державній адміністрації Донецької області як підприємець. 01.08.2005 року він уклад з відповідачем договір автотранспортних послуг по перевозу вантажу. Відповідно до угоди він на своєму автомобілі ГАЗ - 53 державний НОМЕР_1 перевозив вантаж. Відповідно до угоди вартість послуг складала 90 коп. за 1 км та замовник за договором зобов'язався в термін 5 банківських днів після підписання акта на виконання робіт оплатити його труд. При виконанні договору, за серпень, вересень, жовтень 2005 року автомобіль під його керуванням проїхав 23739 км, та відповідач нарахував йому оплату за договором - 21365 грн. 10 коп., що підтверджується Актом від 01.11.2005 року. Крім того, за листопад 2005 року автомобіль під його керуванням проїхав 495 км, та відповідач нарахував йому оплату за договором - 445 грн. 50 коп., що підтверджується Актом від 01.12.2005 року. Разом з тим, відповідач не виконав своїх зобов'язань, але надав гарантійний лист, відповідно до якого зобов'язався провести оплату не пізніше лютого 2006 року. Однак оплату не провів, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до суду, однак, оскільки відповідач обіцяв виплатити йому кошти, його заяви були залишені без розгляду. У зв'язку з тим, що він був зареєстрований як підприємець, він звернувся до Господарського суду, але оскільки реєстрація була скасована, Господарський суд ухвалою закрив провадження по справі. Крім того, просить стягнути з відповідача індексацію 2520 грн 90 коп., З відсотки річних у розмірі 654грн. 30 коп., а також судові витрати у сумі 679 грн. 86 коп.

04.07.2007 року позивач подав до суду додаткову позовну заяву у якій ставив питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, оскільки вважав, що пропустив його з поважної причини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви, просив стягнути з відповідача суму боргу: 21810 грн. 60 коп., з урахуванням індексу інфляції - 2530 грн. 03 коп., три відсотки річних від простроченої суми - 654 грн. 30 коп., судові витрати: 249 грн. 86 коп. - судовий сбір, 30 грн. - інформаційно-технічний сбір, 400 грн. - оплата послуг адвоката.

В судовому засіданні представник відповідача - ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф. Засядько" - Сулейман М.О. позов не визнала, зазначила, що позивачем пропущений строй позовної давності, який за договором, автотранспортних послуг складає 1 рік. Оскільки є гарантійний лист, де відповідач зобов'язався провести оплату позивача не пізніше лютого 2006 року, строк закінчився у лютому 2007 року, разом з тим, позивач до суду звернувся травні 2007 року, тобто після річного терміну, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Та обставина, що позивач звертався до Господарського суду не є підставою для переривання строку позовної давності. Разом з тим, представник відповідача

підтвердила фактичні обставини по справі, не заперечує та не оспорює ні договір про надання автотранспортних послуг від 01.08.2005 року, ні акти, оскільки позивач дійсно виконував роботу за договором, а відповідач не оплатив виконану роботу.

Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так в судовому засіданні достовірно встановлено, що між позивачем та відповідачкою 01.08.2005 року дійсно був укладений договір автотранспортних послуг по перевозу вантажу і позивач на своєму автомобілі ГАЗ - 53 державний НОМЕР_1 перевозив вантаж. Відповідно до п. 2.1 Угоди вартість послуг складала 90 коп. за 1 км та замовник за п. 4.1 договору зобов'язався в термін 5 банківських днів після підписання акта на виконання робіт провести оплату (а.с. 6).

Відповідно до Акту від 01.11.2005 року за серпень, вересень, жовтень 2005 року автомобіль під керуванням позивача проїхав 23739 км, та відповідач нарахував йому оплату за договором - 21365 грн. 10 коп. (а.с. 8).

Відповідно до Акту від 01.12.2005 року за листопад 2005 року автомобіль під керуванням позивача проїхав 495 км, та відповідач нарахував йому оплату за договором -445 грн. 50 коп. (а.с. 7).

В судовому засіданні дані обставини визнані сторонами, тому, у відповідності ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до Договору автотранспортних послуг від 01.08.2005 року, предметом договору є надання послуг по перевезення вантажу. Згідно зі ст. 909 ЦК України „За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату". У разі порушення зобов'язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, в порядку ст. 920 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено і це не оспорює відповідач, що з його сторони зобов'язання виконано не було, обґрунтувавши в судовому засіданні - тяжким матеріальним становищем підприємства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочки виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так сума за боргу за договором складає - 21810 грн. 60 коп. (21365 грн. 10 коп. + 445 грн. 50 коп.)

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання:

- з урахуванням індексу інфляції - 2530 грн. 03 коп. (згідно з довідкою від 22.01.2007 року Державного комітету статистики України індекс інфляції складає 111, 6% (21810 грн. 60 коп. х 11,6 : 100),

- три відсотки річних від простроченої суми - 654 грн. 30 коп. (21810 грн. 60 коп. х 3 %).

В зв'язку з встановленим у суді, викладеними нормами права та розрахунками, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про поновлення строку позовної давності, суд вважає, що позов також підлягає задоволенню.

Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, застосовується позовна давність - 1 рік. В судовому засіданні встановлено, що

листом від 13.12.2005 року відповідач визнав свій борг та зазначив дату виконання зобов'язання - лютий 2006 року, з якого і починається строк позовної давності - 1 рік.

Оскільки відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця позивач був зареєстрований у Слов'янській районній державній адміністрації Донецької області як приватний підприємець, то у січні 2007 року він звернувся до Господарського суду, однак, оскільки 17.01.2007 року його державну реєстрацію, як ПП було припинено, про що його не повідомили, Господарський суд Донецької області Ухвалою від 29.03.2007 року припинив провадження по справі, після чого позивач звернувся до суду місцевого суду.

Незважаючи на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, але суд вважає, що позивачем були прийняти активні дії, що свідчать про те, що він бажав отримати свої кошти за договором та усунути порушення його права, тому суд вважає зазначену причину пропущення позовної давності поважною і відповідно порушене відповідачем право позивача захисту.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 88 ЦПК України: "Стороні на користь якої постановлене рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати". Оскільки рішення постановлене на користь позивача, в суді знайшло документальне підтвердження судових витрат: 249 грн. 86 коп. - судовий сбір (а.с. 1), 30 грн. -інформаційно-технічний сбір (а.с. 2), 400 грн. - оплата послуг адвоката, тому вимоги обґрунтовані.

На підставі викладенного, та керуючись ст.ст. 526, 625, 909,920 ЦК України (в редакції 2004 року), ст.ст. 10, 11, 88, 210, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф. Засядько" про стягнення суми за договором автотранспортних послуг - задовольнити.

Визнати поважною причину пропущення строку позовної давності та право позивача таким, що підлягає захисту.

Стягнути з ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф. Засядько", розташованого за адресою вул.. Комсомольська, 17 с Олександрівка Слов'янського району Донецької області 84122 р\р260003190479001 КФКБ „Приватбанк" м. Краматорськ МФО 335548 код ЄДРПОУ 25330750 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1

суму боргу за договором : 21810 грн. 60 коп.,

з урахуванням індексу інфляції - 2530 грн. 03 коп.,

три відсотки річних від простроченої суми - 654 грн. 30 коп.,

судові витрати: 249 грн. 86 коп. - судовий сбір, 30 грн. - інформаційно-технічний сбір,

400 грн. - оплата послуг адвоката.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарженя рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення постановлене та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.