Постанова № 23924902, 07.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2012 року 2а-367/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,

за участю:

представника позивача - Семенець Г.Л.,

представників відповідача - Воловенка О.М., Кривши О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль"

до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012

№ 000012340/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 255592,50 грн., з яких: 204474,00 грн. - за основним платежем; 51118,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобовязань на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Як стверджує податковий орган, позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки в нього відсутні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції, зокрема, товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару. Крім того, за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податковим органом встановлено розбіжність між даними позивача та його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері", який не відобразив податкові зобовязання з податку на додану вартість за період, в якому здійснювалась відповідна господарська операція. Контрагент позивача, за даними податкового органу, має ознаку ризикового (у цього платника податків анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а декларації по податку на додану вартість за відповідний звітний податковий період не прийнято).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган прийняв неправомірне рішення, оскільки порушення порядку подання звітності та ведення господарські діяльності з боку контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Позивач також зазначив, що господарська операція з поставки товарів мала реальний характер, а оприбуткування товарів може здійснюватись не лише на підставі товарно-транспортних накладних, а й на підставі інших первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважають податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" є юридичною особою, що зареєстрована 26.11.2003 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 01.02.2011. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У грудні 2011 року посадовими особами Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 (акт перевірки від 20.12.2011 № 4931/23-112/32659407).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні показника податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 204474,00 грн. та призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 204474,00 грн.

За результатами перевірки Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 000012340/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму

255592,50 грн., з яких: 204474,00 грн. - за основним платежем; 51118,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Як встановлено судом, податковий орган визначив позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у звязку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення господарської операції з придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері".

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту ґрунтується на даних про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують факт отримання товару (у позивача виявились відсутніми товарно-транспортні накладні, які свідчать про транспортування товару), а також на аналітичній інформації, одержаній з інформаційних ресурсів державної податкової служби про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" не відобразило у повному обсязі податкові зобовязання з податку на додану вартість за відповідний податковий період, а також має ознаки ризикового кредиту (в цього платника податків рішенням податкового органу від 12.09.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а декларації по податку на додану вартість за серпень 2011 року не прийнято).

Суд з метою всебічного і повного зясування обставин справи, зокрема, факту реальності господарської операції, витребував від позивача копії первинних документів, що підтверджують її здійснення, а саме: договір поставки, акти прийому-передачі товару, документи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця або відомості про спосіб такого транспортування, документи складського обліку позивача (облікові картки руху матеріальних цінностей по складу), документи, що підтверджують оплату придбаного товару та сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товару (копії платіжних доручень або виписки по банківському рахунку позивача). Суд також зобовязав позивача надати аналітичну таблицю з даними про надходження товарів та оплату їх вартості. Крім того, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мон Шері".

На вимогу суду позивач надав: копію договору поставки від 04.07.2011 № 85; копію картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (б/н та дати); чотири акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів від 09.09.2011, від 16.09.2011, від 19.09.2011 та від 04.10.2011; відомості про взаєморозрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" станом на 31.08.2011; виписку по банківському рахунку позивача з 22.08.2011 до 22.08.2011 № 26001000016186; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" станом на 03.05.2012.

Однак, позивач не надав суду копій рахунків-фактур, на підставі яких здійснювалась оплата товару, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару, документів складського обліку, які б свідчили про оприбуткування товару, одержаного від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" на виконання договору поставки від 04.07.2011 № 85, документів про оплату товару тощо.

На підставі наданих сторонами документів та інших зібраних по справі матеріалів судом встановлено, що в липні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю

"Мон Шері" (постачальник) і позивачем (покупець) укладено договір поставки від 04.07.2011 № 85, згідно з яким продавець зобовязувався поставити товари, асортимент, кількість та ціна яких має визначатися у додатках або накладних документах на відпуск товару, та які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до умов договору поставка товару здійснювалась на умовах FСА (склад постачальника) згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року (підпункт 3.1 пункту 3 договору). В силу підпункту 3.3 пункту 3 вказаного Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на товар.

Покупець зобовязувався здійснити оплату поставленого товару (за кожну окрему партію) на підставі видаткової накладної не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання цієї партії у власність. (підпункт 5.1 пункту 5 Договору).

Як вже зазначалось, згідно з умовами договору від 04.07.2011 № 85 поставка товару здійснювалась на умовах FСА (склад постачальника).

Відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року поставка товару на умовах "FСА (склад постачальника)", тобто "Free Carrier (… named place) - Франко перевізник (… найменування місця)", означає, що продавець зобовязаний доставити товар, який пройшов розмитнення, вказаному покупцем Перевізнику до вказаного місця. Якщо поставка товару здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за його відвантаження. Якщо поставка товару здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Під словом "Перевізник" розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобовязується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським та внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували факт передачі придбаного товару перевізнику, його транспортування силами перевізника або ж силами покупця, а також подальшу прийомку придбаного товару та оприбуткування на складі покупця.

Представник позивача зміг відповісти суду на питання щодо місцезнаходження місця поставки товару (склад постачальника), назви чи особи перевізника, виду транспорту та способу транспортування товару.

Як убачається з наданих позивачем копій видаткових накладних від 08.08.2011 № 169-06, від 17.08.2011 № 169-07 та від 26.08.2011 № 169-08, замовлення товару здійснювалось позивачем на підставі рахунків-фактур від 08.08.2011 № 169-06, від 17.08.2011 № 169-07 та від 26.08.2011 № 169-08, на які містяться відповідні посилання у накладних.

Однак, позивач не надав суду копій рахунків-фактур і не пояснив причини їх відсутності.

На підтвердження факту оприбуткування товару позивач надав суду копії картки обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів без підпису уповноваженої особи, без номеру та дати.

Дослідивши даний документ, суд дійшов висновку, що він не має доказового значення для даної справи: інформація про товар, не має посилання на постачальника товару, підставу поставки або документ, на підставі якого товар оприбутковано на складі позивача; дата оприбуткування зазначених у картці товарів - 26.08.2011, у той час як з видаткових накладних убачається, що поставка і передача товару відбувалась 08.08.2011, 17.08.2011 та 26.08.2011; картка не має ані номеру, ані дати, ані підпису уповноваженої особи, що позбавляє її буд-яких ознак документу.

На підтвердження факту подальшого використання у виробництві придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" товарів позивач надав суду чотири акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів від 09.09.2011, від 16.09.2011, від 19.09.2011 та від 04.10.2011.

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, вони містять інформацію про товари та дату їх надходження - 26.08.2011. Однак, за відсутності даних про постачальника товару, підставу поставки або документ, на підставі якого товар оприбутковано на складі, за наявності розбіжностей щодо дати надходження товару (як вже зазначалось, згідно з видатковими накладними поставка і передача товару відбувалась 08.08.2011, 17.08.2011 та 26.08.2011) дані документи не беруться судом до уваги.

Відносно оплати за придбаний товар судом встановлено, наступне. За твердженнями позивача, він придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" товари загальну суму 1226844,00 грн.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, в оплату за придбаний товар позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" лише 29560,00 грн., у тому числі ПДВ - 4926,67 грн.

Крім того, з дослідженої у судовому засіданні виписки по банківському рахунку убачається, що 22.08.2011 позивач сплатив на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" кошти у сумі 29560,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4926,67 грн.) за товар згідно з рахунком від 05.07.2011 № 169-01.

Як вже зазначалось, позивач суду не надав копій рахунків-фактур, таким чином, даний документ не доказує, що здійснений платіж стосується відносин, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору поставки від 04.07.2011 № 85.

Під час судового розгляду представник позивача не зміг надати суду жодних пояснень з приводу причин відсутності первинних фінансово-господарських документів та виявлених розбіжностей у представлених документах.

З приводу контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" є юридичною особою, що зареєстрована 08.11.2010 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Основний вид діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси. Додаткові види діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, неспеціалізована оптова діяльність; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування; консультування з питань комерційної діяльності й керування, місцезнаходження - м. Київ, Святошинський район, вул. Осіння, буд. 33, оф. 9.

Як убачається з акта перевірки, за даними Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Товариство з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" має стан 7 (до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) та має ознаку ризикованого кредиту (у підприємства від 12.09.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, декларації по податку на додану вартість за серпень 2011 року податковим органом не прийнято).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спір між сторонами повязується з правовою оцінкою рішення податкового органу, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість внаслідок правомірного формування платником податків податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з висновками про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у звязку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту здійснення господарської операції з поставки товару та її документального підтвердження.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Шері" на підставі договору поставки від 04.07.2011 № 85, оплати їх вартості документально не підтверджується. Твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 204474,00 грн. у судовому засіданні позивачем спростовані не були.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 204474,00 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 000012340/0, - правомірним.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 травня 2012 р.