Постанова № 23924188, 03.05.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

03 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1560/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Войнаровської Ірини Анатоліївни

представників:

позивача: Грабіка М.С.

відповідача: Берези А.В.

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області

до: відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство "Ладижинська виправна колонія №39"

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області до відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство "Ладижинська виправна колонія №39" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем, в передбачений законодавством термін, не проведені виконавчі дії по виконавчому листі № 2-а-4300, а також державний виконавець допустив порушення діючого законодавства, в частині пропорційного розподілу коштів між стягувачами.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року відкрито провадження по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що виконавчі дії по виконавчому листу № 2-а-4300 продовжують здійснюватись, а позивачеві були перераховані кошти пропорційно до належної кожному із стягувачів суми.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подав до суду заяву від 03.05.2012 р., в якій просив суд провести розгляд даної справи за відсутності представника ДП "Ладижинська виправна колонія №39".

Враховуючи положення статей 122, 128 КАС України суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду справи за даної явки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.05.2008 р. Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі 2-а-4300/08 про стягнення з ДП "Ладижинська виправна колонія №39" заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 45840 грн. на користь позивача.

02.11.2010 р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу 2-а-4300 від 29.05.2008 р.

11.11.2010 р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області винесено постанову про приєднання вищезазначеного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №22311456 про стягнення коштів з ДП "ЛВК №39".

Судом встановлено, що по зведеному виконавчому провадженні №22311456 відповідачем вчинялись виконавчі дії, спрямовані на стягнення з боржника заборгованості, зокрема й на користь позивача.

Відповідно до платіжної вимоги №106 від 11.07.2011 р. відділом ДВС Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області перераховані кошти в сумі 49235,82 грн. на погашення заборгованості боржника перед УПФУ у м.Ладижині, згідно виконавчого листа Господарського суду Вінницької області №15/54-07 від 06.02.2007 р., що знаходиться у зведеному виконавчому провадженні №22311456 про стягнення коштів з ДП "ЛВК №39".

Визначаючись щодо змісту позовних вимог, суд керувався наступними нормами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів. Відповідно до п.4 ч.1 даної статті у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, УПФУ у м.Ладижині та позивач є стягувачами, задоволення вимог яких здійснюється у четверту чергу.

В ході судового засідання судом встановлено, що до відділу ДВС надійшли кошти від боржника, однак стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги.

Відповідно до ч.2 ст.44 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному із стягувачів суми.

Судом встановлено, що 11.07.2011 р. відповідачем були перераховані кошти в сумі 49235,82 грн. на погашення заборгованості боржника перед УПФУ у м.Ладижині, згідно виконавчого листа Господарського суду Вінницької області №15/54-07 від 06.02.2007 р., що знаходиться у зведеному виконавчому провадженні №22311456 про стягнення коштів з ДП "ЛВК №39".

В той же час, кошти на погашення заборгованості ДП "ЛВК №39" перед позивачем перераховані не були.

В поданих запереченнях, відповідач вказує, що, враховуючи правила пропорційності задоволення вимог стягувачів, відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області підлягали б перерахуванню кошти в розмірі 2067,90 грн. Позивачеві були перераховані кошти в сумі 2530 грн. на підставі платіжних доручень №788 від 28.03.2012 р. на суму 1030 грн. та №1092 від 27.04.2012 р. на суму 1500 грн., а тому порушень діючого законодавства при розподілі стягнутих коштів державний виконавець не допустив.

Суд критично ставиться до даної позиції відповідача оскільки останнім не було вжито жодних заходів для забезпечення пропорційного розподілу стягнутих коштів між стягувачами. Кошти в сумі 2530 грн. були перераховані на користь позивача лише в 2012 р., тоді як в липні 2011 року стягнені кошти були перераховані тільки на рахунок УПФУ в м.Ладижині

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний вжити заходів для пропорційного розподілу коштів між стягувачами, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області щодо примусового виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року. підлягають задоволенню.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області виконати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 р. по справі №2-а-4300 на підставі виконавчого листа від 29.05.2008 р.

Судом встановлено, що виконавче провадження по виконавчому листу 2-а-4300 від 29.05.2008 р. приєднане до зведеного виконавчого провадження №22311456 про стягнення коштів з ДП "ЛВК №39". Виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженні №22311456 проводяться, що підтверджується наявними в справі матеріалами, а тому відсутні підставидляя задоволення адміністративного позову в цій частині.

У відповідності із ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Судом встановлено, що останній виконавчий документ до зведеного виконавчого провадження №22311456 про стягнення коштів з ДП "ЛВК №39" був приєднаний 01.12.2010 р. (виконавчий лист №2-а-2822/10/0270, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом), однак з 29.10.2010 р. до 05.03.2012 р. проводилась оцінка описаного й арештованого майна боржника та його реалізація, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на дані обставини, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно не проведення відповідачем виконавчих дій в строк, встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних дій, відтак, позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області щодо примусового виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович