Постанова № 23921320, 12.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р. Справа № 2а-1670/7482/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Тєвікова Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1670/7482/11

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001392310 від 25.08.2001 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 12 323,00 грн., № 0001402310 від 25.08.2001 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 23 083,00 грн., а також визнати дії ДПІ у м. Полтаві по проведенню перевірки та складанню акту від 15.08.2011р. №6356/23-5/20041662 неправомірними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки СП "Полтавська газонафтова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010р., 15.08.2011 р. складено акт № 6356/23-5/20041662 на підставі висновків якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На думку позивача висновки акту перевірки про порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування підприємств", п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими, оскільки право на податковий кредит СП "Полтавська газонафтова компанія" підтверджується податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку. Позивач вказує, що ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Санбуд" та ПНВП "Енергомаш" на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість. При цьому, використані під час перевірки матеріали кримінальної справи до уваги прийматися не можуть, оскільки обвинувального вироку не винесено.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 р. відмовлено Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 26 січня 2012 року надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника (т.3, а.с.201).

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

В подальшому, в судове засідання 12.03.2012 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", ідентифікаційний код 20041662, зареєстровано як юридична особа рішенням № 64р виконавчого комітету міської ради народних депутатів м. Полтави від 28.01.1994 р., взято на податковий облік у ДПІ в м. Полтаві з 04.02.1994 р. за № 124 та згідно свідоцтва № 23471210 від 27.08.2004 р. є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 200416616018. До видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: 11.10.1 Добування нафти; 11,10.2 Добування природного газу; 45.12.0 Розвідувальне буріння; 45.21.1 Будівництво будівель; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (т.1, а.с.13).

На виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 15.02.2011 р. та на підставі направлення від 26.07.2011 р. №1246, виданого ДПІ у м. Полтаві, у період з 26.07.2011 р. по 08.08.2011 р. заступником начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління податкового контролю юридичних осіб ДШ у м. Полтаві проведена позапланова виїзна перевірка СП "Полтавська газонафтова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р..

За результатами перевірки 15.08.2011 р. складено акт №6356/23-5/20041662, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення СП "Полтавська газонафтова компанія":

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 9 858,00 грн., у тому числі: у тому числі: за 1-й квартал 2010 року в сумі 133 грн.;

- за 1 півріччя 2010 року в сумі -4792 грн., у тому числі за 2-й квартал в сумі 4659 грн.;

- за 9 місяців 2010 року в сумі -8762 грн., у тому числі за 3-й квартал в сумі 3970 грн.;

- за 2010 рік в сумі 9858 грн., у тому числі за 4-й квартал в сумі 1096 грн.;

- порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет в загальній сумі 18 466 грн., у тому числі по періодам:

- за грудень 2009 року в сумі 2608 грн.;

- за лютий 2010 року в сумі 724 грн.;

- за квітень 2010 року в сумі 2992 грн.;

- за червень 2010 року в сумі 777 грн.;

- за липень 2010 року в сумі -5335 грн.;

- за серпень 2010 року в сумі 3188грн.;

- за листопад 2010 року в сумі 2842 грн. (т.1, а.с. 12-50).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 25.08.2001р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0001392310, яким СП "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 12 323,00 грн., у тому числі: 9 858,00 грн. - за основним платежем, 2 465,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001402310, яким СП "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 083,00 грн., у тому числі: 18 466,00 грн. - за основним платежем, 4 617,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 74, 75).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія", суд першої інстанції виходив з того, що наявні документи первинного бухгалтерського обліку містять порушення порядку їх оформлення в частині розшифровок відомостей про осіб по кожній господарській операції позивача, що підтверджує висновок перевірки про нереальність угод, укладених СП "Полтавська газонафтова компанія" з ПП "Оптима сервіс" ТОВ "Санбуд" та ПНВП "Енергомаш". Суд посилався на те, що позивачем не доведено той факт, що придбання, установка та обслуговування кондиціонерів СП "Полтавська газонафтова компанія" (за угодами, укладеними з вказаними вище контрагентами) здійснювалося для забезпечення належних умов роботи робочої групи у с. Соколова Балка Полтавської області, де підприємством здійснюється розробка родовищ корисних копалин.

Тобто, суд першої інстанції вважав, що у оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскільки у позивача були відсутні підстави для включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів за операціями, реальність яких не доведена належно оформленими первинними документами, вважаючи правомірним висновок податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань внаслідок збільшення балансової вартості І та II груп основних фондів за рахунок їх придбання від ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Санбуд" та ПНВП "Енергомаш", посадові особи яких не причетні до зазначених підприємств.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій по проведенню перевірки та складанню 15.08.2011 р. акту №6356/23-5/20041662, суд першої інстанції посилався на те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує безпосередньо ніяких правових наслідків для платника податків, а тому не може бути предметом розгляду у суді. Акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо платника податків, натомість містить лише інформацію про виявлені перевіркою порушення податкового та іншого законодавства. У той же час рішенням податкового органу, яке суб'єкт господарювання може оскаржити в адміністративному чи судовому порядку може бути відповідне податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, погоджуючись при цьому з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ в м. Полтаві по проведенню перевірки та складанню 15.08.2011 р. акту № 6356/23-5/20041662, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказані порушення виникли внаслідок завищення позивачем скоригованих валових витрат на загальну суму 31 367,00 грн. при взаємовідносинах з ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", у тому числі по періодах: за 1 півріччя 2010 року в сумі 17 488,00 грн. за рахунок II кварталу; за 9 місяців 2010 року в сумі 31 367,00 грн., у тому числі за рахунок III кварталу в сумі 13 879,00 грн.; за 2010 рік - в сумі 31 367,00 грн.; завищення амортизаційних відрахувань на 8 063,00 грн., а також завищення податкового кредиту при взаємовідносинах з тими ж контрагентами на загальну суму 18 466,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2009 року в сумі 2 608,00 грн.; за лютий 2010 року в сумі 724,00 грн.; за квітень 2010 року в сумі 2 992,00 грн.; за червень 2010 року в сумі 777,00 грн.; за липень2010 року в сумі 5 335,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 2 842,00 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками податкового органу про те, що між позивачем та його контрагентами (ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш") були відсутні фактичні господарські відносини, оскільки такі висновки спростовуються письмовими доказами, що були предметом дослідження і при проведенні перевірки, і при розгляді справи судом.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанні; електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 8.1.2 п. 8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, посилався на те, що позивачем порушено п.18 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., пов'язуючи відсутність на податкових накладних підпису особи, уповноваженої здійснювати поставку товару, з порушенням позивачем пп.7.4.5 Закону України п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки виключно пунктом 5 Порядку визначено єдиний випадок визнання податкової накладної недійсною, а саме - коли податкову накладну заповнено іншою особою, ніж вказана у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Письмові докази свідчать про те, що контрагенти позивача ТОВ «Санбуд», ПП «Оптима сервіс»та ПНВП «Енергомаш»зареєстровані як платник податку та їм присвоєно індивідуальний податковий номер. Зазначений факт не просто не спростовано податковим органом, а й відображено в акті перевірки (т.1, а.с.12-48, 154, т.2, а.с.10).

У зв'язку з виконанням вимог п.5 Порядку, відсутні підстави визнавати податкові накладні недійсними.

Окрім того, суд залишив поза своєю увагою те, що податковий орган в акті перевірки при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість посилається на пункт 5 Порядку в редакції, яка діяла до 02.08.2001р., що дозволяло визнавати податкову накладну нечинною не тільки у випадку порушення п.2 цього Порядку, а і у випадку інших порушень Порядку чи невідповідності податкової накладної фактичним податковим зобов'язанням.

Застосування податковим органом в акті перевірки нечинної редакції Порядку призвело до того, що відповідач пов'язує порушення п.18 Порядку з визнанням податкових накладних недійсними, а суд першої інстанції, не спростувавши доводи відповідача, погодився з застосуванням нечинних у часі нормативних актів.

Податковий орган у податковому повідомленні-рішенні зазначив про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», пов'язуючи це порушення з відсутністю підпису на податковій накладній особи, уповноваженої здійснювати поставку товарів.

Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про правомірне застосування ним пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який встановлює обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна.

Письмові докази свідчать про те, що надані до перевірки та до суду податкові накладні, містять всі необхідні реквізити і відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з цим суд першої інстанції прийняв позицію податкового органу про те, що податкові накладні складені та підписані особами, що не мають відношення до платників податку, з посиланням на протоколи допитів свідків у кримінальній справі, не завершеній судовим розглядом.

Щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств, колегія суддів зазначає наступне.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується письмовими доказами, а саме: відомостями про сплату за придбаний товар та виконані роботи по його монтажу (кондиціонери), актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними тощо, які були предметом дослідження і при проведенні перевірки, і при розгляді справи в суді.

Суд першої інстанції безпідставно пов'язав фактичне здійснення господарських операцій з придбання основних фондів з дозвільними документами на початок робіт на місці розвідки, зазначивши, що на підтвердження факту початку робіт на місці розвідки дозвільної документації не надано, оскільки наявність дозвільних документів не є предметом спору, а відповідач не заперечував проти місця встановлення основних засобів (кондиціонерів), не піддавав сумніву наявність у позивача такого структурного підрозділу як виробнича база, що розташована у с.Соколова Балка, як і не заперечував проти наявності дозвільних документів на початок робіт.

Наведене є свідченням того,що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а його висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи, не надав належної оцінки доказам, зазначивши, що позивачем не надано прийнятних пояснень щодо того, куди саме на місці розвідки у тимчасовому таборі встановлювались придбані кондиціонери, посилаючись на те, що монтаж та обслуговування кондиціонерів здійснювалось виключно у с.Соколова Балка», що суперечить укладеним у 2008 році договорам.

Письмові докази свідчать про те, що у 2008 році між позивачем та ПП «Оптима сервіс»укладено договір про придбання та монтаж 10 кондиціонерів за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе, 124-а, а Акт приймання-передачі виконаних робіт з монтажу 10 кондиціонерів від 2008 року свідчить про реальне виконання цієї угоди.

Як свідчить акт перевірки, перевіркою охоплено 2008, 2009 та 2010 роки. Надані письмові докази свідчать про те, що у 2008 році позивачем придбавались з наступними монтажем 10 кондиціонерів у ПП «Оптима сервіс»і до цих операцій відповідач зауважень не мав. А тому, господарські операції з придбання у ПП «Оптима сервіс»у грудні 2009 році та монтажу кондиціонерів за адресою м.Полтава, вул.Фрунзе, 124-а не мають жодного зв'язку з відносинами, що мали місце у 2008 році.

Зведена таблиця господарських операцій позивача з ПНВП «Енергомаш», ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Санбуд» містить перелік всіх господарських операцій та перелік всіх документів, які підтверджують їх реальність, а саме: податкова накладна №195 від 23.12.2009р. на продаж та монтаж; рахунок-фактура №316 від 11.12.2009р. на оплату кондиціонера та його монтажу; замовлення №116-545 15079 від 18.12.2009р. бурового відділу позивача на придбання кондиціонеру, який знаходиться на виробничий базі в с.Соколова Балка; видаткова накладна №18 від 23.12.2009р. від ПП «Оптима сервіс»на кондиціонер; Акт №2244 від 22.02.2010р. здачі-прийняття робіт по монтажу кондиціонеру системи спліт; акт внутрішнього переміщення основних засобів; платіжне доручення від 22.12.2009р. №8432 про оплату кондиціонеру та його монтажу.

Такий перелік документів супроводжує кожну господарську операцію.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів фактичного здійснення господарських операцій з придбання основних засобів у ПНВП «Енергомаш», ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Санбуд», оскільки зазначені первинні бухгалтерські та податкові документи були надані до суду першої інстанції та були предметом дослідження.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що позивач придбав основні засоби у ПНВП «Енергомаш», ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Санбуд», посадові особи яких не мали відношення до зазначених підприємств, що призвело до завищення позивачем амортизаційних відрахувань, посилаючись як на належні та допустимі докази на матеріали кримінальної справи, яка на момент розгляду адміністративної справи розглянута не була.

Як свідчать письмові докази, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платників податку на додану вартість, що виключало підстави піддавати сумніву дійсність підпису керівників підприємств, що є контрагентами позивача. Більше того, жодним нормативним актом не передбачено обов'язок платника податків перевіряти автентичність підпису керівника підприємства-контрагента.

Позивач надав беззаперечні докази, які свідчать про товарність господарських операцій, про фактичне отримання придбаного товару, безготівкову оплату за нього і фактичне використовування для власних потреб.

Тобто, суд першої інстанції фактично підтвердив реальність укладених між позивачем та його контрагентами угод і цей факт не спростовано податковим органом, однак погодився з доводами відповідача про те, що податкові накладні підписані не уповноваженими на це особами.

Особи, причетні до скоєння злочинів, визнані винними та засуджені вироком від 21.11.2011 року (т.3, а.с.208-223), однак це не є свідченням того, що позивач в момент здійснення господарських операцій з контрагентами був обізнаний з наявністю у останніх мети, що суперечить інтересам суспільства.

Позивач не наділений ні правом, ні обов'язком перевіряти при укладенні угод, чи звітує його контрагент, чи сплачує податки тощо, оскільки відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Проте відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних

податкових повідомлень -рішень № 0001392310 від 25.08.2001 р., № 0001402310 від 25.08.2001 р., не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта, оскільки відповідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 12 2010 р № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень -довідка.

Під терміном акт, розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до стаття 86.7. Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарі», передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно вважав, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо платника податків, натомість містить лише інформацію про виявлені перевіркою порушення податкового та іншого законодавства. У той же час рішенням податкового органу, яке суб'єкт господарювання може оскаржити в адміністративному чи судовому порядку може бути відповідне податкове повідомлення-рішення.

Оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України і безпосередньо не породжує жодних правових наслідків для платника податків, він не може бути предметом оскарження до суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1670/7482/11 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, частково скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-1670/7482/11 за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання дій неправомірними скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення, прийняті 25.08.20011 р. ДПІ у м. Полтаві, № 0001392310 та № 0001402310.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від

02.11.2011р. по справі № 2а-1670/7482/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.