Ухвала суду № 23921106, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-10048/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-10048/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпром»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Спецтехпром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова, виражені у проведенні перевірки, оформленої актом № 1936/23/23462752 від 22.06.11 р.; визначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром»на придбання та продаж товарів; розгляді заперечень на акт перевірки та надання відповіді на ці заперечення; визнати нечинним рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова у формі відповіді № 8462/10/23-116 від 25.07.11 р. на заперечення на акт перевірки; зобов'язати ДПІ у Московському районі м. Харкова вчинити певні дії - відізвати з податкових інспекції за місцем обліку ТОВ «Віконт Плюс»та ТОВ «Паритет і К»інформаційні листи про проведену перевірку та зроблені висновки; стягнути з державного бюджету моральну шкоду, завдану протиправними діями ДПІ в Московському районі м. Харкова, в розмірі 20000,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.11 р. по справі № 2а-10148/11/2070 позов був задовольнити частково: визнані протиправними дії ДПІ в Московському районі м. Харкова, виражені у проведенні перевірки, оформленої актом № 1936/23/23462752 від 22.06.11 р.; визначенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Спецтехпром» на придбання та продаж товарів. В решті позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.11 р. по справі № 2а-10148/11/2070 в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, заяву про приєднання до апеляційної скарги не подав.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду в частині, що оскаржена апелянтом, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Спецтехпром»зареєстроване 22.06.95 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 14801200000021782 від 22.06.95 р. (т. 1 а.с.9), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 12.09.97 р., обліковий № 568. У періоді, який перевірявся, ТОВ «Спецтехпром»було платником ПДВ та мало свідоцтво платника ПДВ, видане ДПІ у Московському районі м. Харкова.

На підставі наказу № 1223 від 21.06.11 р. та направлення на перевірку № 902 від 21.06.11 р., виданих ДПІ у Московському районі м. Харкова, та згідно п. 78.1.1 ст. 78 ПК України фахівцем ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ за період з 01.03.11 р. по 31.05.11 р., за результатами якої був складений акт № 1936/23/23462752 від 22.06.11 р. (т. 1 а.с. 10), який був вручений керівнику Безцінному Т.В. особисто, про що складено акт № 588/23/23462752 від 12.07.11 р.

Позивачем до ДПІ у Московському районі м. Харкова були надані заперечення на акт перевірки № 1936/23/23462752 від 22.06.11 р., на які була надана відповідь № 8462/10/23-116 від 25.07.11 р., якою висновки зазначеного акту перевірки вважаються правомірними та залишені без змін.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що представнику підприємства на його заяву від 15.07.11 р. були вручені копії наказу № 1223 від 21.06.11 р. та направлення на перевірку № 902 від 21.06.11 р., про що був складений акт № 606/23/23462752 від 22.07.11 р.

Перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні ДПІ у Московському районі м. Харкова, оскільки при виході на підприємство перевіряючим встановлена відсутність ТОВ «Спецтехпром»за його юридичною адресою, про що був складений акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою № 501/23/23462752 від 21.06.11 р. та акт про неможливість вручення наказу № 1223 від 21.06.11 р. та направлення на перевірку № 902 від 21.06.11 р.

У вступній частині акту перевірки зазначено, що вона проводилася згідно п. 78.1.1 ст.78 ПК України, який передбачає, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції було з'ясовано та це не заперечувалося відповідачем, що фактичною підставою для проведення перевірки було розпорядженням ДПА у Харківській області № 48 від 24.02.11 р., яким до податкових інспекцій був направлений перелік підприємств - вірогідних учасників схем ухилення від оподаткування для відпрацювання з метою виявлення та руйнування таких схем. Розцінивши дане розпорядження в якості податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства, відповідач застосував п. 78.1.1 ст. 78 ПК України як підставу для проведення позапланової виїзної перевірки, для чого відповідачем на адресу позивача був направлений запит № 5635/10/15-419 від 17.05.11 р. про надання інформації та документів стосовно здійснених в березні 2011 р. операцій продажу товарів на адресу ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Спектр Гранд»та ТОВ «Паритет і К».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що дане розпорядження не є податковою інформацією про вже будь-які виявлені факти, що можуть свідчити про факти порушення з боку позивача, оскільки цим розпорядженням лише надана вказівка про проведення відпрацювання певного переліку підприємств як раз з метою виявлення певних фактів (шляхом перевірок, аналізу звітності тощо). Проте, незважаючи на відсутність належної податкової інформації про вже виявлені факти та відсутність належним чином оформленого запиту, відповідачем був виданий наказ № 1223 від 21.06.11 р. та направлення № 902 про проведення виїзної документальної позапланової перевірки, з тексту яких не вбачається підстав для проведення виїзної перевірки в розумінні п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, а саме: за наслідками перевірки якого конкретно платника або отримання якої саме податкової інформації виявлено факти порушення з боку позивача податкового законодавства, а також в чому ці факти містяться та порушення яких саме норм встановлено. Крім того, із запитів відповідача до позивача від 17.05.11 р. та від 01.06.11 р. вбачається, що вимога про надання документів стосувалася періоду з 01.03.11 р. по 30.04.11 р., у той час як перевірка проведена за період з 01.03.11 р. по 31.05.11 р.

Також суд першої інстанції з'ясував, що відповідачем запит про надання пояснень та документального підтвердження був направлений на податкову адресу ТОВ «Спецтехпром»: 61118, м. Харків, вул. Познанська, 8-Б, к. 3, рекомендованим листом № 6312/10/18-010 від 01.06.11 р. (т. 1 а.с. 23, а.с.57), який був повернувся із відміткою поштового відділення, що «фірма не існує».

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в податковій звітності, яка залучена до матеріалів справи, платником податків була зазначена адреса: м. Харків, вул. Познанська, б. 8, к. 3, що не відповідає адресі, на яку відповідач направляв поштове відправлення. Таким чином твердження відповідача про те, що ним була дотримана процедура направлення до платника податків запиту про надання пояснень та документів, спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Оскільки обов'язковою умовою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання платником податків запиту податкового органу щодо надання пояснень та їх документальне підтвердження, суд першої інстанції зробив висновок про не дотримання відповідачем приписів п. 78.1.1 ст. 78 ПК України.

Також слід відмітити, що правовідносини з приводу проведення органами ДПС України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст. 79 ПК України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови направлення платнику податків замовленим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під підпис копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки чи письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

В судовому рішенні вказано, що судом першої інстанції було встановлено, що наказ на проведення перевірки № 1223 від 21.06.11 р. позивачу замовленим листом з повідомленням про вручення не направлявся, але з метою вручення наказу та направлення на перевірку був здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: м. Харків, вул. Познанська 8-Б, кв. 3, за наслідками якого підприємство позивача за вказаною адресою не знаходилося, про що був складений акт «Про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою»та акт «Неможливості вручення наказу і направлення на перевірку". За даними відповідача відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням підтверджено також довідкою «Про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків»№ 1962 від 21.06.11 р. від ВПМ ДПІ у Московському району м. Харкова.

Слід відмітити, що відповідно виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою підприємства позивача значиться: м. Харків, пр. Московський, 109, кв. 1, але за цією адресою ніхто з працівників ДПІ Московського району м. Харкова, в т.ч. ВПМ, не виходив, що спростовує дані, відображені в акті від 21.06.11 р. Також, зважаючи на те, підприємство позивача не знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Познанська 8-Б, кв. 3 (фактична адреса: м. Харків, вул. Познанська, б. 8, к. 3), то у відповідача взагалі не було підстав для розшуку підприємства за адресою, яка платником податків в жодному документів не вказувалася.

Оскільки обов'язковою умовою для проведення перевірки є належним чином направлення платнику податків наказу про призначення перевірки, то недотримання такої процедури унеможливлює проведення такої перевірки. Досліджені документи підтверджують те, що відповідач направляв запит та здійснював пошук платника податків за адресою, яка жодним чином не стосується підприємства позивача, не направляв належним чином копію наказу на проведення перевірки.

Наведені обставини свідчать про правомірність висновків суду першої інстанції про протиправність дій ДПІ в Московському районі м. Харкова при призначенні та проведенні перевірки.

В акті перевірки від 22.06.11 р. встановлено порушення п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»та п. 201.10 ст. 201 ПК України. Крім того, в ході проведення перевірки встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 189 ПК України. Дані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на підприємстві не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, не декларувались виплати доходів фізичним особам, що свідчить про те, що ТОВ «Спецтехпром»не залучало до роботи фізичних осіб. За таких обставин відповідачем був зроблений висновок про відсутність необхідних умов для досягнення результати відповідної підприємницької, економічної діяльності, що також унеможливлює здійснення господарської діяльності в розумінні ст. 3 та ст. 55 ГК України та вказує на наявність мети надання податкової вигоди позивача та контрагентам позивача шляхом формування штучного податкового кредиту без реального товарного характеру операцій, що є ознакою нікчемності правочинів щодо придбання та продажу товарів в розумінні п. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. ст. 215, 216 та 228 ЦК України (т. 1 а.с. 18).

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дослідив господарські операції і оформлені по ним документи і зазначив, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та його контрагентами договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України, зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права, а тому висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в усіх укладених між позивачем та ТОВ «Етман», ТОВ «Спектр Гранд», ТОВ «Ен Ве Ка Груп», ТОВ «Вектор Максимум»договорах, та реалізованих в подальшому підприємствам: ТОВ «Віконт Плюс», ТОВ «Паритет і К», ТОВ «Спектр Гранд»в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України, зроблений на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що оскаржені в апеляційній скарзі, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.11 р. по справі № 2а-10148/11/2070 в частині, що оскаржена, прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-10048/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2011р. по справі № 2а-10048/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехпром»до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій