Постанова № 23920075, 26.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-968/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача: Шрамко О.Ю.

представника відповідача: Долуман А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Долинська стальконструкція" до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 р. № 0000121520.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягали у включенні до складу дозволеного податкового кредиту у лютому 2011 року операції по взаємовідносинах з ТОВ „Алтея-Транссервіс" на загальну суму ПДВ 15400,00 грн., що визначені як нікчемні, що призвело на заниження суми ПДВ за лютий 2011 р. на суму 15400 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом ТОВ „Алтея-Транссервіс" мали реальний характер. Правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ „Алтея-Транссервіс" підтверджується податковими накладними та іншими первинним документами.

Фактично висновок акта перевірки вказує лише на порушення контрагентом ст.203,215,216 ЦК України, та не вказується на порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України. Відповідач неправомірно покладає відповідальність за дії можливої недобросовісної, діючої з умислом, сторони угоди на іншу сторону, яка закон не порушувала.

За таких обставин вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить положенням Податкового кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з зазначених підстав.

Представник відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ „Долинська стальконструкція" встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ „Алтея-Транссервіс", не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення сторін дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні, на підставі клопотання відповідача про заміну первинного відповідача - Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію на належного відповідача -Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби та наказу ДПА у Кіровоградській області „Про реорганізацію державних податкових інспекцій Кіровоградської області" від 07.11.2011 р. №505, виписки з ЄДРПОУ серії ААБ №557504 судом здійснено заміну первинного відповідача Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію на належного відповідача -Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби. (а. с. 94 -96)

Судом встановлено, що на підставі наказу від 23.01.2012 р. № 87 працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість із платником податків ПП „Алтея-Транссервіс" (код ЄДРПОУ 37231923) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 68/1520/35424017 від 06.02.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по право чинах здійснених ТОВ „Долинська стальконструкція" з постачальником - ТОВ „Алтея-Транссервіс"(код ЄДРПОУ 37231923) на загальну суму 77000 грн. в тому числі ПДВ 15400 грн., що визначені як нікчемні; п.198.2 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року в сумі 15400 грн. (а. с. 9, 11 -24)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121520 від 17.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем в сумі 15400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. (а. с. 41)

Судом встановлено, що згідно договорів суборенди від 03.01.2011 р. № 301110 та №301125 Орендатор (ТОВ „Алтея-Транссервіс") передає Субарендатору (ТОВ „Долинська стальконструкція") в тимчасове користування строком до 31.12.2011р. баштовий кран БК-1000 та кран на гусеничному ходу МКГ-25 БР для ведення будівельно-монтажних робіт, а Субарендатор зобов'язується прийняти та оплатити використання даних кранів. (а. с. 26 -27, 32 -33)

Позивачем до суду подано копії податкових накладних № 105 від 28.02.2011 р. на загальну суму з ПДВ 49000,00 грн., № 106 від 28.02.2011 р. на загальну суму з ПДВ 28000,00 грн. На підставі зазначених податкових накладних позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у лютому 2011 року на загальну суму ПДВ 15400 грн. (а. с. 30, 36)

На підтвердження виконання умов договорів суборенди від 03.01.2011 р. позивачем надано суду акти приймання-передачі та здачі-прийняття (робіт, послуг). (а. с. 28, 29, 34, 35)

Згідно платіжних доручень від 23.03.2011 р. № 160, № 150 позивачем за орендований товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Алтея-Транссервіс" суму орендної плати за лютий 2011 року -58800,00 грн. та 33600,00 грн. (а. с. 31, 37)

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання укладеного договору.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ „Долинська стальконструкція" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки податкового органу № 68/1520/35424017 від 06.02.2012 р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Стосовно посилання відповідача про порушення позивачем статей 655, 656, 658, 662 ЦК України, суд зазначає, що дані статті регулюють правовідносини щодо договорів купівлі родажу, тобто відносяться до Розділу III Окремі види зобов'язань Підрозділу 1 Договірні зобов'язання Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України, а тому посилання, що позивач порушив саме ці норми Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки позивач не укладав з ТОВ „Алтея-Транссервіс" договорів купівлі-продажу.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.02.2012 р. № 0000121520.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Долинська стальконструкція" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 162,19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03.05.2012 року.

Суддя Н.В.Чубара