Постанова № 23919897, 20.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3303/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Сальковій В.О.

за участю

представника позивача Борозенцева С.В.

представника відповідача Коростильова С.В.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Державної податкової інспекції у м. Краматорськ Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000372302/0/9764 від 04.03.2010 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382302/0/9765 від 04.03.2010,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта» звернулось до суду з уточненою під час судового розгляду позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Краматорськ про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000382302/0/9765, №0000372302/0/9764 від 04 березня 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки №236/23-2-22040715 від 15 лютого 2010 року відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 21 280,00грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 10 640,00грн. та з податку на прибуток за основним платежем 33 266,00грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 15 300,00грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством віднесено до складу валових витрат, що не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, внаслідок чого в 2008р. завищені на 106 402,0грн., а саме на вартість «витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у ФО-П ОСОБА_3 та в 2009р. завищені на 26658грн., а саме на вартість «витрати на поліпшення основних фондів».

Позивач не згоден з висновком податкового органу, оскільки витрати, на вартість яких ДПІ у м.Краматорську зменшено валові витрати на придбання паливо мастильних матеріалів, підтверджено відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами. На підставі зазначеного позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000382302/0/9765 від 04 березня 2010 року у частині донарахування податку на прибуток у сумі 26 601,5грн. та фінансової санкції у сумі 13 300,75грн. усього на суму 39 902,25грн. та у повному обсязі визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/9764 від 04 березня 2010 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що у зв`язку із неможливістю підтвердити зв`язок з господарською діяльністю проведених ТОВ «Нафта» фінансово-господарських операцій з ФО-П ОСОБА_3, а саме оприбуткування паливно-мастильних матеріалів та їх подальша реалізація підприємством у порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість з придбання ПММ, що призвело до завищення суми податкового кредиту всього у сумі 21 280грн., в т.ч. за жовтень 2008 року у сумі 13 218грн., за листопад 2008 року у сумі 4144грн., за грудень 2008 року у сумі 3918грн. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта» згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 12 лютого 1996 року, включено до ЄДРПОУ за №22040715 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорська Донецької області Державної податкової служби як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у м. Краматорськ Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у м.Краматорськ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у м.Краматорськ Донецької області ДПС проводила планову виїзну перевірку ТОВ «Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 р. по 30 вересня 2009 р., за результатами якої було складено акт №236/23-2-22040715 від 15 лютого 2010 року та встановлено порушення:

1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.97 №334/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями підприємством, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати всього у сумі 33266грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. у сумі 26601 грн., та за 2 квартал 2009року у сумі 6665грн.;

2. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, підприємством, що призвело до заниження суми ПДВ до сплати всього у сумі 21 280грн, у т.ч. за жовтень 2008року у сумі 13 218грн., за листопад 2008року у сумі 4144грн., за грудень 2008року у сумі 3918грн.;

3. пункту 3.5 статті 3, підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6, 6.3.2 пункту 6.3. статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003pоку № 889-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 78,96 грн., у тому числі: за жовтень 2006р. в сумі - 4,27 грн., за листопад 2006р. в сумі - 5,99 грн., за грудень 2006р. в сумі - 23,32 грн., за лютий 2009р. в сумі - 45,38 грн.;

4. підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (із змінами та доповненнями): несвоєчасно перерахований до бюджету податок з доходів фізичних у сумі 7853,28 гривень, у тому числі нарахований на доходи: за листопад 2008 року у сумі 1749,15 грн. (термін сплати 30.12.08р.- фактично сплачено 12.01.09р.), за грудень 2008 року у сумі 3015,31 грн. (термін сплати 30.01.09р.- фактично сплачено 20.02.09р. та 20.03.09р.), за березень 2007 року у сумі 3088,82 грн. (термін сплати 01.03.09р.- фактично сплачено 20.03.09р.) у результаті чого згідно з підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону № 889-IV, підприємству розрахована пеня у розмірі 48,68 грн.;

5. статті 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР, із змінами та доповненнями, до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і утриманого з них податку про суми виплачених доходів фізичній особі за 4 квартал 2008 року, наданих до ДПІ у м. Краматорську, не включені відомості про нараховані та виплачені доходи на користь СПД за ознакою доходу „42";

6. підпункту 3.1.13 пункту 3 "Порядку заповнення та надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року № 451, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 жовтня 2003 року під № 960/8281, при наданні відомостей про виплачені доходи у вигляді матеріальної допомоги за 3 квартал 2008 року у графі 2 "ідентифікаційний номер" помилково вказаний ідентифікаційні номери працівників підприємства;

7. підпункту 3.6 пункту 3 Порядку, при наданні відомостей за формою № 1-ДФ за 3 квартал 2007 року у графі 5 "ознака доходу" при надані відомостей про виплачену допомогу на поховання працівникам підприємства помилково вказана ознака доходу «22» потрібно «09»;

8. За результатами перевірки згідно з пунктом 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.03р. № 451, зареєстрованого в Мінюсті України від 22.10.03р. за №960/8281, підприємству необхідно надати до ДПІ у м. Краматорську уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і утриманого з них податку за 3 квартал 2007 року, за 4 квартал 2008 року;

9. п.2, п.4 Порядку про встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору, затвердженого постановою КМ України №303 від 01.03.99р зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення всього у сумі 2,09 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі - 2,09 грн.

За змістом акту перевірки вбачається, що оприбуткування отриманого палива ТОВ «Нафта» проводилося на рахунок 282 «Товари в торгівлі» на підставі видаткової накладної від 24 жовтня 2008 року №664, від 05.11.2008р. №692, від 11.11.2008р. №706 та транспортної накладної до неї від 11.11.2008р. №706; видаткової накладної від 11.12.2008 №795, транспортні накладні при проведенні перевірки до видаткових накладних від 24.10.2008р. №664, від 05.11.2008 №692, від 11.12.2008р. №795 підприємством у ході перевірки надані не були, що на думку відповідача є порушенням вимог п.п.7.5.6, п.п.10.2.1, п.п.10.2.4, п.п.10.2.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281, у зв`язку з тим, що видаткові накладні свідчать, але не підтверджують факт отримання ПММ, та не надають можливості зробити висновки щодо фактичного оприбуткування ПММ у складському обліку підприємства.

04 березня 2010 року ДПІ у м.Краматорську були винесені податкові повідомлення-рішення ТОВ «Нафта»:

- № 0000372302/0/9764, згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 , п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 4, ст. 6, ст. 7 та ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 31 920грн., в т.ч. за основним платежем - 21 280,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 640,00грн.

- № 0000382302/0/9765 згідно з підпунктом «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 , п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.3, 10 та ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ред. від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток, в т.ч. за основним платежем - 33 266,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 300,00грн.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення в повному обсязі №0000372302/0/9764 від 04 березня 2010 року та визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0/9765 від 04 березня 2010 року в частині донарахування податку на прибуток у сумі 26 601,5грн. та фінансової санкції у сумі 13 300,75грн. усього на суму 39 902,25грн. з огляду на такі обставини.

20 жовтня 2008 троку між ТОВ «Нафта» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) була укладена угода №37, за умовами якої постачальник зобов`язується передати в обумовлені термін у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити бензин.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними №664 від 24 жовтня 2008 року, №692 від 05 листопада 2008 року, №795 від 11 грудня 2008 року,

- прихід нафтопродуктів за жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року,

- товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 24.10.2008р., 05.11.2008р., 11.12.2008р.,

- звіти про використання коштів, накладних на відрядження або під звіт №26 від 14.11.2008р., від 17.11.2008р., №23 від 08.11.2008р., від 02.12.2008р., від 23.12.2008р., 14.01.2009р., №16 від 28.10.2008р., №17 від 29.10.2008р., №18 від 31.10.2008р., №19 від 03.11.2008р., №20 від 04.11.2008р., №21 від 05.11.2008р., №22 від 07.11.2008р.

- квитанціями прибуткового касового ордеру №№ 350, 355, 359, 398, 441, 21, 307, 302, 309, 312, 323, 321, 318, 326, 328, 334

- податковими накладними №795 від 11.12.2008р., №692 від 05.11.2008р., №664 від 24.10.2008р.,

- реєстрами отриманих податкових накладних за жовтень 2008 року та листопад 2008 року.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання ПММ, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - угоди №37 від 20 жовтня 2008 троку укладеної між ТОВ «Нафта» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник). Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність угоди №37 від 20 жовтня 2008 троку укладеної між ТОВ «Нафта» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ТОВ «Нафта» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.2 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.2.6. п.7.6 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначених договору, укладеного між ТОВ «Нафта» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що зазначив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, поданій до ДПІ у м.Краматорськ Донецької області ДПС.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 31 920грн., в т.ч. за основним платежем - 21 280,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 640,00грн. та за платежем податок на прибуток, в т.ч. за основним платежем - 33 266,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 300,00грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 804,86 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Державної податкової інспекції у м. Краматорська Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000372302/0/9764 від 04.03.2010 та частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382302/0/9765 від 04.03.2010 на суму 39 902,25 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000372302/0/9764 від 04 березня 2010 року.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0/9765 від 04 березня 2010 року в частині донарахування податку на прибуток у сумі 26 601,5грн. та фінансової санкції у сумі 13 300,75грн. усього на суму 39 902,25грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 718,20 грн.

Вступна та регулятивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 20 квітня 2012 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 25 квітня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.