Рішення № 23918615, 11.05.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/1609/2012

Провадження по справі 2/2506/1398/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2012 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

при секретарі Сірій К.М.,

за участю представника позивача Кудрика В.А.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Хімтекстильмаш»до ОСОБА_2 про стягнення позики,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Хімтекстильмаш» у квітні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 49875 грн. згідно договору позики без номера від 10.08.2009 року.

Обгрунтував позивач позов тим, що згідно двох договорів цільової позики від 31.03.2005 року та від 06.04.2005 року відповідачу надано позику на загальну суму 75000 грн. 10.08.2009 року з відповідачем був укладений новий договір цільової позики на залишкову суму від двох попередніх договорів в розмірі 51875 грн. Оскільки відповідач звільнений з роботи, а п.19 договору цільової позики від 10.08.2009 року передбачає розірвання в односторонньому порядку договору та повернення коштів, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму позики у повному обсязі відповідно до умов договору від 10.08.2009 року. Позивач 06.03.2012 року направив відповідачу претензію про дострокове повернення отриманої позики у двотижневий строк з дня отримання вимоги, проте відповідач коштів не повернув, хоча претензію отримав 14.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що за договором цільової позики від 10.08.2009 року він коштів не отримував, а за договорами позики від 31.03.2005 року та від 06.04.2005 року визначений термін повернення позики відповідно 10.04.2015 року та 10.05.2015 року та не передбачено обов'язку дострокового повернення коштів у разі звільнення з роботи, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали цівільної справи №2-7442/10, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до договору позики від 31.03.2005 року ВАТ «Хімтекстильмаш», яке змінило найменування на ПАТ «Хімтекстильмаш», надало ОСОБА_2 позику в сумі 50 000 грн. на придбання житла з терміном повернення до 10.04.2015 року. (а.с.5).

Видатковим касовим ордером №108 від 06.04.2005 року підтверджується отримання ОСОБА_2 позики в розмірі 50 000 грн.

За договором цільової позики від 06.04.2005 року ОСОБА_2 отримав від підприємства позику в сумі 25 000 грн. з терміном повернення до 10.05.2015 року. (а.с.8).

Факт отримання відповідачем коштів в розмірі 25 000 грн. доводиться видатковим касовим ордером №122 від 11.04.2005 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача 49875 грн., отриманих відповідачем згідно договору цільової позики від 10 серпня 2009 року. При цьому позивач зазначає, що цей договір був укладений на залишок коштів, отриманих ОСОБА_2 згідно попередніх договорів.

Договором цільової позики, укладеним між стронами 10.08.2009 року, передбачено надання позичальнику цільової позики в сумі 51875 грн. У п.5 договору зазначено, що позикодавець зобов'язаний надати позичальнику позику протягом одного банківського дня з моменту підписання договору. Позика надається у готівковому порядку шляхом отримання необхідних коштів у касі позичальника. В п.6 договору строни передбачили, що строк надання позики становить: з моменту отримання коштів до 31.12.2013 року. Пунктом 19 договору, на який посилається позивач, передбачено, що в разі звільнення позичальника з підприємства, даний договір підлягає розірванню в односторонньому порядку, а позичальник зобов'язується погасити борг перед підприємством. (а.с.11-12).

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що відповідач отримав грошові кошти на виконання умов договору цільової позики від 10.08.2009 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.12.2010 року у справі №2-7442/10, яке набрало законної сили, встановлено, що доказів отримання ОСОБА_2 коштів за договором цільової позики від 10.08.2009 року не надано, а згідно договорів позики від 31.03.2005 року та від 06.04.2005 року строк повернення коштів не настав.

Відповідно до ст. 526 ЦПК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки договір цільової позики від 10.08.2009 року є самостійним договором, а не договором про внесення змін чи доповнень до договорів позики від 31.03.2005 року та 06.04.2005 року, якими визначені терміни повернення позики, а тому підстав для стягнення з відповідача позики за договором від 10.08.2009 року на підставі п.19 договору, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Хімтекстильмаш»до ОСОБА_2 про стягнення позики, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П.Рахманкулова