Постанова № 23915736, 03.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.12 Справа № 5015/7572/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»№ ЦХП-19/553 від 03.04.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року

у справі № 5015/7572/11

за позовом: Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Колійні ремонтні технології», с. Зубра, Пустомитівського району, Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

про стягнення збитків у сумі 2 190 080,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шпак Є.А. -представник

від відповідача: Костур Р.В., Матвіїв С.І. -представники

від третьої особи: не з'явились

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року змінено склад колегії, замість судді Мурської Х.В. в склад колегії введено суддю Данко Л.С..

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі № 5015/7572/11 (суддя Шпакович О.Ф.) у задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»до ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», за участю третьої особи ДП «Одеська залізниця»про стягнення збитків у сумі 2 190 080,78 грн. -відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що роботи із заміни вилученого із колії скріплення виконано підприємством «Одеська залізниця»(до складу якого входить Шевченківська дистанція колії), якою на підтвердження факту понесення витрат подано відповідні Калькуляції. З огляду на те, що позов з вимогою про відшкодування відповідачем збитків заявлено ДП «Укрзалізничпостач», яке не понесло жодних витрат у зв'язку із заміною спірної продукції (скріплень для колії), відповідно виходячи з норм ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України, у позивача відсутня наявність збитків, які фактично понесено лише третьою особою, що зумовлює безпідставність заявленої позовної вимоги.

Окрім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, Акт від 16.03.2011 року не є допустимим доказом прихованих недоліків спірної продукції, оскільки даний Акт складеного комісією без участі представника ТзОВ «Корпорація КРТ», якого не викликано для участі в огляді продукції 16.03.2011 року, що є порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення... за якістю»№ П-7 від 25.04.1966 року (п.п. 16, 33), обов'язковість застосування якої передбачено Договором від 18.01.2010 року (п. 7.3), укладеним позивачем та відповідачем. При цьому, факт складання Акту від 16.03.2011 року лише на підставі даних Акту від 15.03.2011 року не є належним виконанням зазначених вимог, оскільки огляд продукції із прихованими недоліками повинен здійснюватись за участю постачальника, яких, у даному випадку, є два: ТзОВ «Корпорація КРТ»(виробник продукції, що здійснював поставку продукцію на підставі Договору із позивачем) та ДП «Укрзалізничпостач»(яке здійснювало поставку третій особі за укладеним з нею двостороннім Договором).

ДП «Укрзалізничпостач»не погодившись з прийнятим господарським судом рішенням, подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що господарським судом не взято до уваги той факт, що позивач та третя особа є підприємства єдиного виробничого-технологічного комплексу організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування. Таким чином, кошти, які отримав би позивач, у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 2 190 080,78 грн., були б перераховані в подальшому Одеській залізниці для компенсації витрат, пов'язаних із заміною дефектної продукції. Крім того, Одеська залізниця, повністю підтримала позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі 2 190 080,78 грн. на користь позивача. А тому, з вини відповідача, а саме через невиконання ним своїх зобов'язань за Договором належним чином, ДП «Укрзалізничпостач» було завдано збитків у вигляді додаткових витрат, пов'язаних з заміною дефектних клем КП-5.2, прокладок підрейкових ПРП-2.1 та ПРП-3.2 на загальну суму 2 190 080,78 грн.

Також, апелянт вважає, що місцевим господарським судом в порушення ст. 34, 43 ГПК України не надано правової оцінки Акту від 16.03.2011 року, оскільки як свідчать матеріали справи та як зазначено третьою особою в письмових поясненнях, претензійно-позовну роботу було розпочато на підставі Акту від 15.03.2011 року, який складено у відповідності з Інструкцією П-7 за участю представника громадськості (копія посвідчення знаходиться в матеріалах справи), а тому Акт від 16.03.2011 року не суперечить по змісту та опирається на зміст Акту від 15.03.2011 року.

Представники відповідача в судовому засіданні та у поданому на апеляційну скаргу відзиві від 03.05.2012 року, просять рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому. А саме, відповідач зазначає, що згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також; витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

З аналізу наведених норм, вбачається, що заявити вимоги про стягнення збитків, може лише особа, які їй були завдані. З матеріалів справи вбачається, що позивач -ДП «Укрзалізничпостач»та третя особа -ДП «Одеська залізниця»є різними юридичними особами, в розумінні Цивільного кодексу України. Натомість, позов з вимогою про відшкодування відповідачем збитків заявлено ДП «Укрзалізничпостач», яке не понесло жодних витрат у зв'язку із заміною спірної продукції (скріплень для колії), а тому у позивача відсутня наявність збитків, які фактично понесено лише третьою особою, що зумовлює безпідставність заявленої вимоги.

Також, відповідач зазначає, що у відповідності з п. 16 Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року, а також п. 2.6 договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем, виклик представника постачальника є обов'язковим. Між тим, позивач не подав жодних доказів щодо того, чи викликався представник для складання Акту про приховані недоліки та чи взагалі такий акт складався. При цьому, посилання в Акті про приховані недоліки від 16.03.2011 року на телеграму з від 12.03.2011 року є неправомірним, тому що такою телеграмою викликався представник на 15.03.2011 року, а не на 16.03.2011 року.

Окрім цього, відповідач вважає, що при складанні Акту від 15.03.2011 року був присутній представник відповідача -Сало М.В., що попередньо викликався для участі. Однак, Акт від 15.03.2011 року не є доказом виявлення поставки продукції неналежної якості в розумінні вимоги Інструкції П-7. Водночас, акт про приховані недоліки від 16.03.2011 року не відповідає вимогам Інструкції П-7, оскільки складений без виклику представника відповідача, а за участю громадськості, тобто односторонньо.

Третя особа в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ЦХП-05-00110-01 від 18.01.2010 року. За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник (позивач) прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількості якої вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в договорі. Згідно з п. 5.1 договору поставки, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах СРТ пункт призначення згідно рознарядки замовника за правилами ІНКОТЕРМС -2000. Відповідач здійснив поставку продукції зазначеної у п. 1.2. Договору та Специфікації № 1 (клеми пружні КП-5.2. проміжного скріплення типу КПП-5, прокладки підрейкові типу ПРП-2.1. проміжного скріплення типу КПП-5, вкладиші ізолюючі підпружні типу ВІП-65.1 для скріплення типу КПП-5). Факт поставки підтверджують Товарно-транспортні накладні № 017 від 19.01.2010 року, № 081 від 02.02.2010 року, № 215 від 24.03.2010 року, № 250 від 08.04.2010 року. При цьому, поставку, згідно з умовами п. 5.1. Договору, здійснено Державному підприємству «Одеська залізниця»як Вантажоодержувачу, визначеному Позивачем в рознарядці. ДП «Одеська залізниця»поставлену позивачем продукцію використано при вкладанні пліті безстикової колії перегону Райгород-Шевченко, - та прийнято таку в експлуатацію за Актами державної комісії від 30.06.2010 року та 02.09.2010 року.

В березні 2011 року комісією перегону Райгород-Шевченко здійснено вибіркове вилучення поставленої позивачем продукції та встановлено понаднормативну деформацію прокладок ПРП-2.1., про що складено Акт Комісії від 11.03.2011 року.

15 березня 2011 року Комісія Третьої особи, за участю повноважного представника Відповідача -Сала М.В., провела дослідження причини угону плітей безстикової непарної колії перегону Райгород-Шевченко та встановила зниження, порівняно з нормативними (25 кН), зусилля притиснення вузла скріплення рейки до шпали в 40% елементів скріплення. Згідно з висновками Комісії, зазначеними в Акті від 15.03.2011 року, основними причинами угону плітей безстикової колії є: зниження зусилля притиснення вузла скріплення КПП-5 (до 40% від загальної кількості) внаслідок передчасної деформації елементів скріплення до 15-17 кН на вузол (протягом гарантійного строку експлуатації), невідповідність швидкостей руху вантажних поїздів у кривих ділянках колії, що зумовлює перевантаження внутрішньої нитки рейки в кривих. Відповідно до рекомендацій Комісії, викладених в Акті від 15.03.2011 року, відповідачем замінено продукцію, що підтверджують двосторонні Акти приймання-передавання від 13.04.2011, 29.04.2011, 04.05.2011, 10.05.2011, 15.05.2011, 17.10.2011, 22.10.2011, 06.12.2011 рр.

При цьому, роботи по вилученню та перевстановленню деталей здійснено Третьою особою до складу якої входить Шевченківська дистанція колії.

Позивачем обґрунтовуються заявлені вимоги доданими калькуляціями, складеними третьою особою за фактично понесені ними витратами.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду, останній витрат пов'язаних із заміною деталей не поніс, оскільки такі понесені третьою особою. При цьому, суд не вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо наявності єдиного дохідно-розподільчого рахунку для організації проведення розрахунків та розподілу коштів між підприємствами залізничного транспорту.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Збитки мають бути реальними, має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями боржника та збитками.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що стягнення збитків може бути заявлено конкретною особою (юридичною), яка фактично такі збитки понесла. Як вбачається із матеріалів справи, позивач та третя особа ДП «Одеська залізниця»є різними зареєстрованими в установленому законом порядку юридичними особами, які водночас мають окремі розрахункові рахунки. Відтак, суб'єктом звернення для захисту свого порушеного права може виступати особа, щодо якої вчинено правопорушення. Так, колегія суддів вважає правильними висновку суду першої інстанції про те, що позов з вимогою про відшкодування відповідачем збитків заявлено Підприємством «Укрзалізничпостач», яке не понесло жодних витрат у зв'язку із заміною спірної продукції (скріплень для колії), у позивача відсутня наявність збитків, які фактично понесено лише третьою особою, що зумовлює безпідставність заявленої вимоги.

Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не надано вірну правову оцінку доказам факту встановлення поставки відповідачем продукції неналежної якості, судова колегія не погоджується із такою позицією, виходячи з наступного.

За умовами договору поставки (п. 2.7), якщо протягом гарантійного терміну експлуатації, будуть виявлені дефекти продукції або її якість не буде відповідати умовам договору, постачальник за свій рахунок зобов'язується замінити невідповідну продукцію на якісну в 20-ти денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника. Також, пунктом 7.3. договору встановлено, що приймання продукції по якості здійснюється позивачем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. "Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (надалі по тексту -Інструкція П-7).

Пунктом 2.8 договору, сторони передбачили, що вхідний контроль продукції проводиться кінцевим одержувачем -структурним підрозділом залізниці, згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. В матеріали справи подано Акти про проведення вхідного контролю продукції № 6, № 7, № 8 від 27.01.2010 року, № 12, № 13, № 14 від 16.02.2010 року, № 33, № 34, № 35 від 29.03.2010 року, № 40, № 41, № 42 від 13.04.2010 року, що підтверджують поставку відповідачем продукції, яка відповідає вимогам технологічних карт. Необхідність заміни деталей виникла згодом в гарантійний термін її експлуатації (виявлення прихованих недоліків).

Відповідно до п.33 Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки складається в порядку, передбаченому Інструкцією.

Відповідно до п.9 Інструкції № П-7, акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і збереження продукції.

У відповідності з п.16 Інструкції, а також п. 2.6 договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем, виклик представника постачальника є обов'язковим для складання акту про приховані недоліки.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку доказам в матеріалах справи, а саме актам від 15.03.2011 року та від 16.03.2011 року. При складанні Акту від 15.03.2011 року був присутній представник відповідача -Сало М.В., що попередньо викликався для участі. Однак, Акт від 15.03.2011 року не є доказом виявлення поставки продукції неналежної якості в розумінні вимоги Інструкції П-7. Водночас, акт про приховані недоліки від 16.03.2011 року не відповідає вимогам Інструкції П-7, оскільки складений без виклику представника відповідача, а за участю громадськості, тобто односторонньо. При цьому, суд відхиляє доводи апелянта про те, що Акт від 16.03.2011 року складений на підставі Акту від 15.03.2011 року, оскільки такий порядок складання Актів про приховані недоліки не передбачений Інструкцією П-7. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Акт про приховані недоліки від 16.03.2011 року не є допустимим доказом прихованих недоліків спірної продукції, в розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими збитками, факт понесення збитків позивачем, а надані позивачем акти не можуть вважатись належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують позовні вимоги у відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.