Постанова № 23915704, 08.05.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2012 року Справа № 5002-23/116-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Плута В.М.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Мальва";

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 93/12, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 29 лютого 2012 року у справі №5002-23/116-2012

за позовом приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднення "Мальва" (вул. Артема, буд. 52-д,Київ 53,04053)

до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20а,Сімферополь,95000)

про стягнення 631823,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство „Виробниче об'єднання „Мальва", звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Кримавтотранс", в якому просив суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 631823,04 грн., з якої: основна заборгованість у сумі 548016,00 грн., пеня у сумі 42180,34 грн., 3 % річних у сумі 16417,96 грн. інфляційні втрати у сумі 25208,74 грн.

Вимоги позову мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" від 01 жовтня 2008 року в частині оплати за спожиті послуги.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2012 року (суддя Доброрез І.О.) у справі № 5002-23/116-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" на користь приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва" суму основної заборгованості у розмірі 548016,00 грн., суму пені у розмірі 42180,34 грн., суму 3 % річних у розмірі 15066,68 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 25208,74 грн., а також суму судового збору у розмірі 12609,43 грн.

В частині вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 1351,28 грн. у задоволенні позову відмовлено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив про доведеність факту неналежного виконання відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" зобов'язань за договором № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто", однак не погодився з розрахунком позовних вимог в частині суми стягнення 3 % річних, у зв'язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Не погодившись із зазначеним судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявник скарги зазначив неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем приведені деякі положення договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" щодо порядку надання виконавцем послуг та зазначено, що позивачем не була виконана ціла низка важливих завдань, які були передбачені спірною угодою, у зв'язку з чим відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" прийнято рішення про розірвання договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто", про що було повідомлено позивача.

При цьому, сторона стверджувала, що вважаючи спірний договір розірваним, з листопада 2010 року нею не підписувались акти виконаних робіт та не сплачувались рахунки, виставлені позивачем на їх оплату, оскільки фактично з наведеного часу будь-які роботи приватним акціонерним товариством „Виробниче об'єднання „Мальва" не виконувались.

Протягом апеляційного перегляду справи 03 квітня 2012 року та 07 травня 2012 року відповідачем надавались клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5002-23/116-2012 за позовом відкритого акціонерного товариства „Кримавтотранс" до приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Мальва" (а.с. 16-17, а.с 39-40 том 2).

Розглянувши наведене клопотання та заслухавши позицію учасників судового засідання щодо викладеного питання, судова колегія не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки, виходячи з повноважень господарського суду апеляційної інстанції, закріплених у частині 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не позбавлена можливості самостійно надати оцінку спірному договору під час здійснення апеляційного провадження у даній справі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 08 травня 2012 року, з'явився представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Кримавтотранс"повідомлений належним чином в судовому засіданні 17 квітня 2012 року (а.с 37 том 2), в якому була оголошена перерва.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що представник позивача приймав участь в попередньому судовому засіданні 17 квітня 2012 року та надав свої пояснення по суті доводів апеляційної скарги, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору.

При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступні обставини.

01 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Кримавтотранс" (замовник) та приватним акціонерним товариством „Виробниче об'єднання „Мальва" (виконавець) укладено договір № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто" (а.с. 13-17 том 1).

Відповідно до пункту 1.1. наведеного договору виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, підтримує працездатність підсистем АСУ „АСТРА -Авто" шляхом надання послуг з інформаційно-консультативної підтримки, технічного обслуговування та супроводу підсистем АСУ „АСТРА -Авто", на об'єктах автостанційної мережі замовника, а замовник приймає і оплачує їх на умовах даного договору.

Детальний та вичерпний перелік, а також перелік об'єктів автостанційної мережі замовника та програмних підсистем АСУ „АСТРА -Авто", на які поширюються послуга виконавця, наведені в додатках №1 та №2 до даного договору (пункти 1.2.-1.3. договору).

Права та обов'язки сторін за спірним договором визначені його розділом № 2.

Так, одним з обов'язків замовника є проведення оплати вартості послуг виконавця в розмірі і терміни, передбачені цим договором (пункт 2.3.6. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору від 01 жовтня 2008 року інформаційно-консультативна підтримка надається на вимогу замовника в межах робочого часу, встановленого у виконавця, у телефонному режимі, факсом, засобами Інтернет, електронною поштою чи письмовим листуванням.

У пункті 3.2 договору встановлено, що технічне обслуговування проводиться на вимогу замовника в межах робочого часу, встановленого у виконавця. Кількість виїздів на об'єкти замовника для проведення технічного обслуговування становить не більше 4 разів на місяць.

Одночасно, пунктом 3.4.1 договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто" визначено, що замовник надсилає виконавцю пропозицію щодо необхідності змін до підсистем АСУ „АСТРА -Авто" з визначенням причин таких змін.

У відповідність до пункту 4.1. спірного договору вартість послуг виконавця за календарний місяць становить без ПДВ 133334,00 грн., ПДВ 26666,80 грн., разом з ПДВ 160000,80 грн. Кошторис наведений у додатках №3, № 3.1, № 3.2. Вартість послуг виконавця, що надаються на об'єктах, наведений у додатку № 4.

Оплата вартості послуг здійснюється замовником до 05 числа кожного календарного місяця відповідно до актів виконаних робіт, наданих виконавцем, та на підставі виставлених виконавцем рахунків (пункт 4.2. договору).

При цьому, у пункті 4.5 спірного договору наведено, що припинення на певний строк роботи окремих об'єктів австостанційної мережі замовника та /або окремих підсистем АСУ „АСТРА -Авто" не змінює розміру вартості послуг виконавця. Вартість послуг сплачується у вигляді абонентської плати незалежно від факту надання виконавцем послуг.

У разі несвоєчасної повної чи часткової оплати виконавцю за його послуги замовником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 5.3. договору).

Даний договір набирає сили з моменту підписання та діє до 31 грудня 2008 року ( пункт 8.1. договору).

Разом з тим, згідно з пунктом 8.2. спірної угоди, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін в письмовій формі не повідомила іншу сторону про розірвання договору, то термін дія договору вважається продовженим на кожний наступний рік.

Позивач стверджував, що дія договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто" була продовжена до 2011 року. Відповідачем ці обставини не спростовані.

Також сторонами за наведеною угодою були підписані додатки до неї: №1-„Перелік послуг, які надаються замовнику", № 2 - „Перелік об'єктів автостанційної мережі замовника та програмних підсистем АСУ „АСТРА -Авто", на які поширюються послуга виконавця", № 3 - „Калькуляція кошторисної вартості", № 3.1. - „Розрахунок витрат за статтями „Витрати на оплату праці"", № 4 - „Вартість послуг виконавця, які надаються на об'єктах" (а.с. 18-26 том 1).

В подальшому, 04 січня 2010 року сторонами було підписано додаткову угоду „Про внесення змін до договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто", відповідно до якої, зокрема, змінено вартість послуг виконавця та визначено її у розмірі 137004,00 грн., а також узгоджено викласти додатки до спірного договору у новій редакції (а.с.127 том 1).

До матеріалів справи надані акти виконаних робіт: № 30112010-1 від 30 листопада 2010 року, № 31122010-1 від 31 грудня 2010 року, № 31012011-1 від 31 січня 2011 року, № 28022011-1 від 28 лютого 2011 року (а.с. 89-92 том 1), відповідно до яких з листопада 2010 року по лютий 2011 року включно позивач надав відкритому акціонерному товариству „Кримавтотранс" послуги на загальну суму 548016,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачем були виставлені рахунки-фактури: № 30112010-1 від 30 листопада 2010 року, № 31122010-1 від 31 грудня 2010 року, № 31012011-1 від 31 січня 2011 року, від 28 лютого 2011 року № 28022011-1 (а.с. 85-88 том 1), які надіслані відповідачу поштою 11 березня 2011 року одночасно з актами виконаних робіт, що підтверджується описом поштового вкладення та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку (а.с. 29 том 1).

Як слідує з позовної заяви, зазначені послуги відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Предметом спору у цій справі є вимога приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Мальва" про стягнення заборгованості за договором № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" від 01 жовтня 2008 року, який за своїм змістом та умовам відповідає договору про надання послуг.

Отже, правовідносини сторін врегульовані загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо порядку виникнення та виконання договірних зобов'язань, а також положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, норми якої є спеціальними у правовідносинах з надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, за умовами пункту 4.2. спірного договору замовник зобов'язався здійснювати оплату вартості послуг виконавця до 05 числа кожного календарного місяця відповідно до актів виконаних робіт, наданих виконавцем, та на підставі виставлених виконавцем рахунків.

За умовами додаткової угоди від 04 січня 2010 року „Про внесення змін до договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто", вартість послуг виконавця була визначена у розмірі 137004,00 грн. (а.с.127 том 1).

При цьому, у пункті 4.5 спірного договору сторони узгодили, що припинення на певний строк роботи окремих об'єктів австостанційної мережі замовника та /або окремих підсистем АСУ „АСТРА -Авто" не змінює розміру вартості послуг виконавця. Вартість послуг сплачується у вигляді абонентської плати незалежно від факту надання виконавцем послуг.

Тобто, виходячи з логічно-смислового змісту приведених вище положень договору, окрім оплати за технічне обслуговування підсистем АСУ „АСТРА-Авто" та інфомаційно - консультативну підтримку, замовник зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу суму абонентської плати у розмірі 137004,00 грн.

Нарахування вказаної плати не ставиться в залежність від фактичного здійснення виконавцем певних робіт та не потребує складення відповідних актів прийому-передачі виконаних робіт і виставлення рахунків.

Вбачається, що позивач, зокрема, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за спірним договором у розмірі 548016,00 грн., нараховану за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року.

Судова колегія враховує, що у підтвердження цих вимог до матеріалів справи надані акти прийому-передачі виконаних робіт та рахунки-фактури (а.с.84-92 том 1).

При цьому звертає увагу на те, що за кожний місяць у спірний період часу позивачем нараховувалась сума у розмірі 137004,00 грн., яка відповідає узгодженому сторонами розміру абонентської плати.

Крім того, в судовому засіданні 17 квітня 2012 року (а.с. 32-37 том 2) представниками відповідача не заперечувався той факт, що, згідно з пунктами 4.2., 4.5. спірного договору у редакції додаткової угоди від 04 січня 2010 року, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" зобов'язано до сплати відповідачу суми у розмірі 137004,00 грн. незалежно від факту здійснення виїздів працівників виконавця для обслуговування окремих об'єктів австостанційної мережі замовника.

Поряд із тим, представники відповідача зазначали про невідповідність чинному законодавству України приведених положень договору від 01 жовтня 2010 року, що стало підставою для звернення відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" з позовом про визнання їх недійсними до господарського суду міста Києва.

Встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі № 5011-45/2925-2012 відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" до приватного акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Мальва" про визнання умов договору недійсними (а.с. 61-67 том 2).

Судова колегія враховує, що зазначений судовий акт оскаржений відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" в апеляційному порядку (а.с. 41 том 2) та на дату прийняття даної постанови не набрав законної сили.

При цьому, діючи у межах повноважень, визначених частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає необхідним надати оцінку спірному договору на предмет його відповідності або невідповідності положенням чинного законодавства України, у зв'язку з чим дійшла до наступних висновків.

Так, статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, а також проявляється у наданій сторонам можливості самостійно визначати умови такого договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено досягнення сторонами згоди щодо змісту договору на супровід підсистем АСУ „АСТРА -Авто" на час його підписання.

З пропозиціями щодо внесення змін до приведених положень оспорюваних угод у порядку, визначеному статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, відповідач до позивача не звертався.

Відповідно до частин 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, дослідивши зазначені вище пункти оспорюваних правочинів, судовою колегією встановлено, що під час їх узгодження сторонами були дотримані приведені правові норми.

Отже, доводи відповідача про недійсність спірного договору або окремих його положень є необґрунтованими.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом цією статтею проголошується презумпція правомірності правочину, яка є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасників цивільних відносин.

Таким чином, на даний час спірний договір не є недійсним та обов'язковий до виконання його сторонами.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів внесення відповідачем абонентської плати за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року у загальній сумі 548016,00 грн. (137004,00 грн. х 4 = 548016,00 грн.) у відповідність до умов спірного договору, є обґрунтованими висновки місцевого суду задоволення вимог позову в частині стягнення з нього заборгованості за спірним договором у наведеному розмірі.

Одночасно, враховуючи положення пунктів 4.2., 4.5. спірного договору щодо відсутності необхідності у підтвердженні підстав нарахування щомісячної абонентської плати, судова колегія відхиляє зауваження відповідача про неналежність наданих до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт в якості письмових доказів по справі у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про розірвання договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" з листопада 2010 року, то, всупереч приписів статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, вони не були підтверджені належним чином.

Зокрема, у листі від 28 грудня 2010 року за вих. № 1306/3 (а.с. 106 том 1), на який послався заявник апеляційної скарги, позивачу було запропоновано лише зустріч для вирішення виниклих під час дії договору питань. При цьому повідомлень про розірвання спірного договору вказаний документ не містить.

В якості підтвердження факту розірвання спірного договору представник відповідача надав до письмових пояснень договір CОL № 10/11/0010 від 12 жовтня 2010 року про надання послуг апаратного хостинга (колокейшн), укладений щодо обслуговування обладнання відповідача з товариством з обмеженою відповідальністю „ІСП ІНКО -НЕТ" (а.с. 45-47 том 2).

Разом з тим, приписами частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України зумовлено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Підтверджень неможливості надання зазначеного договору під час здійснення провадження у цій справі місцевим господарським судом заявник апеляційної скарги не надав. У зв'язку з цим вказаний доказ апеляційною інстанцією не приймється.

Крім того, відповідно до пункту 2.5. спірного договору № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" замовник не має права надавати третім особам, прямо чи опосередковано, доступ до програмних чи інформаційних систем АСУ „АСТРА-Авто" без попереднього письмового дозволу виконавця.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару в строк, встановлений у спірному договорі, та детально перевіривши розрахунок позову в цій частині вимог, суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3 % річних .

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 25208,74 грн., судова колегія вважає його вірним, а тому погоджується з висновками місцевого суду про стягнення наведеної суми з відповідача в судовому порядку.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з частковим задоволенням позову щодо стягнення з відповідача 3% річних, а саме у сумі 15066,68 грн., оскільки розрахунок позову в цій частині здійснений позивачем невірно.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідність до пункту 5.3 спірного договору у разі несвоєчасної повної чи часткової оплати виконавцю за його послуги замовником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення .

Отже, сторонами за договором № 1 на супровід підсистем АСУ „АСТРА-Авто" встановлено граничний розмір пені за порушення договірних зобов'язань, який відповідає приписам наведених вище норм матеріального права, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно задовольнив позов в цій частині вимог.

З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом правильно з'ясовано права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримані норми процесуального права, а тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення судова колегія не вбачає.

Повний текст постанови складений 08 травня 2012 року.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Кримавтотранс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2012 року у справі № 5002-23/116-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.М. Плут

І.В. Черткова

Розсилка:

1. приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднення "Мальва" (вул. Артема, буд. 52-д,Київ 53,04053)

2. відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20а,Сімферополь,95000)