Постанова № 23915634, 08.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.12 Справа № 5008/1852/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді -Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мурська Х.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна», м.Ужгород від 07.03.2012р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2012р.

у справі № 5008/1852/2011

за позовом: Приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна», м.Ужгород

до відповідача: Ужгородської міської ради, м.Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород

про: визнання частково недійсним рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011р. №340 "Про програму приватизації та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році" в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: м.Ужгород, пл.Театральна,5,7.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Дрюченко О.С. - представник

від третьої особи: Дрюченко О.С. - представник

Представнику відповідача та третьої особи-1 роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 08.05.2012р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р., у зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, в склад колегії замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Мурську Х.В.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.02.2012р. у справі №5008/1852/2011 (суддя Івашкович І.В.) в задоволенні позову Приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна» про визнання частково недійсним рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011р. № 340 "Про програму приватизації та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році" в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: м.Ужгород, пл..Театральна,5,7 відмовлено повністю, а також скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.12.2011р. у цій справі.

Рішення суду мотивоване тим, що Ужгородська міська рада, приймаючи рішення №340 від 09.12.11 в частині включення вбудованих приміщень за адресою: м.Ужгород, пл. Театральна, 5,7 до переліку об"єктів, які підлягають приватизації на конкурсній основі у 2012 році, діяла в межах повноважень, визначених згідно з частинами 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також у відповідності до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 52 Закону України "Про Державну програму приватизації".

З даним рішенням суду Приватне торгово-виробниче підприємство «Коруна»не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, мотивовано своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів, а також зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Зважаючи на викладене скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив. Однак, представники Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради в судовому засіданні спростовують доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, зазначають про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим вважають апеляційну скаргу безпідставною та просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, який був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 24.04.2012р. присутність повноважних представників сторін в судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2012р. у справі №5008/1852/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на наступне.

Приватне торгово-виробниче підприємство "Коруна" звернулось з позовом до Ужгородської міської ради про визнання частково недійсним рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011р. № 340 "Про програму приватизації та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році" в частині включення до Переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимоги позивач посилається на те, що оскаржуване ним рішення грубо порушує вимоги ст. ст. 6, 124 Конституції України, ст. ст. 4, 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. п. 49, 51, 53 Закону України "Про Державну програму приватизації" та право позивача на приватизацію орендованого майна шляхом викупу, оскільки він є власником Патенту №13 від 11.09.1998р. на право оренди нежилих приміщень, розташованих в АДРЕСА_1, із строком його дії до 06.08.2047р. При цьому зазначає, що Патент №13 придбано ним у відповідності до Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.01.1995р. №90, відповідно до п. 5.5 якого, власник патенту має право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) протягом строку дії патенту. Отже, на думку позивача, незважаючи на те, що Положення №90 втратило чинність на підставі наказу ФДМУ №2459 від 24.11.2000р., право власника патенту на викуп орендованого приміщення зберігає свою чинність протягом строку дії патенту, тобто ПП "Коруна" має право у строк до 06.08.2047р. реалізувати своє право на приватизацію нежилих приміщень в м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7 шляхом викупу.

З матеріалів справи вбачається, що продаж патенту на право оренди приміщень загальною площею 3 897,5 кв.м ( в т.ч. підвал-330,4 кв.м.) відбувся у 1997 році за укладеним між Фондом комунального майна Ужгородської міської ради, як Продавцем, та ОСОБА_3, с.Тересва Тячівського району Закарпатської області, в особі ОСОБА_4, як Покупцем, договором №13 від 06.08.1997р. купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення. Після сплати покупцем ОСОБА_3 повної вартості патенту, а також пені за прострочення такої оплати Фондом комунального майна Ужгородської міської ради оформлено патент №13 від 11.09.1998р. на право оренди будівлі (споруди, приміщення), в якому зазначено дані про: адресу приміщень - АДРЕСА_1; площу - 3897,5 кв. м (в т.ч. підвал- 330,4 кв.м); власника патенту - ОСОБА_3 та її паспортні дані; дату першого продажу - 06.08.1997р.; дату закінчення строку дії - 06.08.2047р.

Згодом, першим власником патенту №13 від 11.09.1998р. ОСОБА_3 здійснено його відчудження на користь ПЮВП "Концерн "Срібна Земля" за договором дарування від 12.09.1998р., який розірвано угодою від 23.12.1998р. про розірвання договору дарування.

За укладеним між ОСОБА_3 та приватним підприємством "Коруна" договором дарування від 24.12.1998р. патент на право оренди будівлі за адресою: АДРЕСА_1 строком до 06.08.2047 року, виданий Фондом комунального майна м. Ужгород і придбаний за договором купівлі-продажу від 06.08.1998р., подаровано на користь ПП "Коруна".

Фондом приватизації та управління майном міста видано розпорядження №164 від 30.12.1998р. "Про патент на право оренди будівлі на АДРЕСА_1", згідно з яким анульовано запис в патенті під реєстраційним №14 про власника патенту ПЮВП "Концерн "Срібна Земля", задоволено заяви ОСОБА_3 та ПП "Коруна" про реєстрацію патенту №13 за новим власником ПП "Коруна", яке одержало право оренди будівлі на АДРЕСА_1 за укладеним 24.12.1998р. договором дарування патенту.

11 березня 1999р., тобто після відчудження патенту №13 від 11.09.1998р. на користь ПП "Коруна", між Фондом приватизації та управління майном міста, як Орендодавцем, та приватним торгово-виробничим підприємством "Коруна", як Орендарем, укладено договір №6/265 оренди нежилого приміщення із строком його дії з 01.02.1999р. по 01.02.2047р. Умовами вказаного договору передбачено передачу Орендодавцем та приймання Орендарем у строкове платне користування нежилого приміщення по АДРЕСА_1 площею 3882кв.м.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, продаж патентів на право оренди приміщень запроваджено Указом Президента України №827 від 30.12. 1994 р. "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", як гарантія користування власниками об"єктів малої приватизації приміщеннями, в яких знаходяться ці об'єкти.

На виконання Указу Президента України №827 від 30.12.1994р. наказом Фонду Державного майна України №90 від 31.01.95 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20.03.1995р. за № 71/607) затверджено Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) (далі - Положення №90), предметом регламентації якого визначено порядок продажу патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень). Положення №90 втратило чинність на підставі наказу ФДМУ N 2459 від 24.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2000 р. за N 907/5128.

Положенням №90 у редакції, чинній на час першого продажу спірного по даній справі Патенту №13 ( із змінами, внесеними згідно з наказами Фонду майна N 247 від 04.03.96, N 1250 від 18.10.96) було передбачено, що набуття права власності на патент відбувається з моменту повної сплати ціни продажу патенту відповідно до умов договору купівлі-продажу, а протягом 1 місяця з моменту виникнення права власності на патент орендодавець зобов'язаний укласти виключно з власником патенту договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) на термін дії патенту (п.п.4.1, 4.2 розділу 4).

Положенням №90 також передбачалось право власника патенту його продати, подарувати, передати в спадщину, закласти, укладати інші угоди, які не заборонені чинним законодавством (п.5.3 розділу 5); при перепродажу патента власником іншій особі загальний строк дії патенту не змінюється; новий власник патенту стає правонаступником договору оренди на нежитлове приміщення (будівлю); в разі необхідності сторони договору оренди вносять до нього необхідні зміни ( п.2.3 розділу 2); протягом одного року з моменту купівлі та кожного наступного відчуження патенту зміна його власника не допускається (п. 2.4 розділу 2).

Фондом комунального майна Ужгородської міської ради здійснено продаж патенту на право оренди приміщень загальною площею 3897,5 кв. м ( в т.ч. підвал 330,4 кв. м) в АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_3, як власнику приватизованого в порядку малої приватизації обладнання, що знаходиться в цих приміщеннях. Разом з тим, в порушення приписів Положення №90 після набуття першим покупцем ОСОБА_3 права власності на Патент (право власності набуто після повної сплати вартості Патенту згідно з платіжним дорученням №1 від 28.11.1997р., платіж проведено банком 01.12.1997р.) договір оренди з нею, як власником Патенту, не укладався.

Відсутність укладеного із першим власником Патенту №13 від 11.09.1998р. договору оренди нежилих приміщень площею 3 897,5 кв. м (в т.ч. підвал - 330,4 кв. м) унеможливлює настання при наступному відчудженні Патента для його нового власника передбачених п. 2.3 Положення №90 наслідків правонаступництва за відповідним договором оренди.

А отже, з позивачем було укладено самостійний договір оренди спірних приміщень - договір №6/265 від 11.03.1999р., яким обумовлено передачу в оренду нежилих приміщень в АДРЕСА_1 загальною площею 3882 кв. м., строком з 01.02.1999р. по 01.02.2047 р. Умови вказаного договору не містять жодного посилання на право власності на Патент №13, як на підставу його укладення, а обумовлені цим договором площа приміщень та строк оренди є відмінними від зазначених у Патенті №13.

Із наведеного слідує, що позивач у зв'язку з відчудженням на його користь Патенту №13 не набув у встановленому порядку правового статусу правонаступника орендаря ОСОБА_3, як першого власника Патенту №13.

Таким чином, обсяг прав позивача стосовно оренди спірних приміщень по АДРЕСА_1 має визначатись, виходячи із змісту укладеного з ним договору №6/265 від 11.03.1999р. оренди нежилого приміщення.

Положеннями ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( який діяв у редакції, затвердженій Законом України №189/96 ВР від 15.05.96р.), передбачалось, що приватизація шляхом викупу застосовується щодо об"єктів малої приватизації, зданих в оренду, якщо право на викуп передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна"; викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

Закон України "Про оренду державного майна" під такою назвою став діяти після введення згідно з Постановою Верховної Ради України від 14.03.1995 р. №98а/95-ВР Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Вказаним Законом викладено Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" в новій редакції під назвою Закон України "Про оренду державного майна", у ст. 25 якого передбачено право орендаря на викуп орендованого майна відповідно до вимог чинного законодавства з питань приватизації.

З наведеного вище вбачається, що Положення №90 у відповідності до чинних на той час Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про оренду державного майна" було доповнене п.5.5, яким передбачалося право власника патенту на викуп орендованої будівлі. Таке право могло бути реалізовано у період дії Положення №90 за відсутності прямої заборони на приватизацію об'єкту оренди та з урахуванням вимог вказаних Законів. Передбачене Положенням №90 (відповідно до внесених наказом ФДМУ від 18.10.96 №1250 змін) право на викуп орендованих приміщень власник патенту міг реалізувати на свій розсуд (в т.ч. відмовитися від цього права), а отже волевиявлення його щодо викупу орендованої будівлі (споруд, приміщень) мало бути закріплено у відповідному договорі оренди.

В даному випадку із позивачем укладено договір оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_1 без обумовлення наявності у нього прав орендаря, як власника Патенту №13, в т.ч. договором не передбачено право на викуп орендованих приміщень.

Згідно рішення виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів від 18.06.1985р. №156 "Про затвердження додаткового списку пам"яток архітектури місцевого значення по Закарпатській області" будівлю по АДРЕСА_1 (на той час будівля готелю "Верховина") включено до списку пам"яток архітектури місцевого значення.

Відповідно до ст.5 чинного на час продажу Патенту №13 та укладення договору оренди №6/265 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" ( цей Закон діяв до прийняття Закону України від 08.06.2000р. № 1805 "Про охорону культурної спадщини"), а також аналогічних положень п.16 ч.1 ст.6, ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відчудження цього об"єкту, як пам'ятки архітектури місцевого значення, без погодження із відповідним органом охорони культурної спадщини не допускалось.

Саме з підстав існування заборони на приватизацію і було здійснено продаж гр. ОСОБА_3 Патенту на право оренди нежилих приміщень площею 3897,5 кв.м ( в т.ч. підвал -330,4 кв. м) по АДРЕСА_1, як це передбачалось чинними на той час Указом Президента України №827 від 30.12.1994р. (п.6) та Положенням №90 (п.3.1 розділу 3).

Отже, в період дії Положення №90 право на викуп спірних приміщень не могло бути реалізовано на підставі права власності на Патент №13 , а також і не могло бути передбачено в укладеному із позивачем договорі оренди №6/265 від 11.03.1999р.

Після втрати чинності Положенням №90 (згідно з наказом ФДМУ N 2459 від 24.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2000 р. за N 907/5128) діючим законодавством України в сфері регулювання відносин, пов"язаних з приватизацією об'єктів комунальної власності, що перебувають в оренді, право власника патенту на право оренди таких будівель на їх викуп не передбачено. Приватизація таких об'єктів після припинення дії Положення №90 мала проводитись із дотриманням чинних нормативно встановлених вимог та з урахуванням існуючих обмежень.

Відповідно до конституційних засад, закріплених у ст. ст. 6, 19, 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження, в т.ч. приймають обов'язкові до виконання на відповідній території рішення, в межах, встановлених Конституцією України та відповідно до законів України.

Ужгородською міською радою прийнято рішення №340 від 09 грудня 2011р. "Про Програму приватизації та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році", відповідно до п. п. 1, 2 якого затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності на 2012 рік (додаток №1) та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році (додаток №2).

Згідно додатку №2 до рішення ХІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09 грудня 2011р. №340 до переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році, включено вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, із зазначенням способу приватизації - конкурс.

В даному випадку Ужгородська міська рада, приймаючи рішення №340 від 09.12.11 в частині включення вбудованих приміщень за адресою: м.Ужгород, пл. Театральна, 5,7 до переліку об"єктів, які підлягають приватизації на конкурсній основі у 2012 році, діяла в межах повноважень, визначених згідно з частинами 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також у відповідності до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 52 Закону України "Про Державну програму приватизації".

Рішення Ужгородської міської ради №340 від 09.12.11 в частині, що стосується спірних приміщень, приймалось після надання у відповідності до Закону України "Про охорону культурної спадщини" управлінням культури Закарпатської облдержадміністрації, як органом охорони культурної спадщини, відповідного погодження на приватизацію спірних приміщень (додано копії листів №01-11/1018-02 від 14.09.11, №01-13/1256-02 від 15.11.11).

Таким чином, жодних законодавчо встановлених обмежень на здійснення на конкурсній основі приватизації спірних приміщень, як об'єкту права комунальної власності, який має статус пам'ятки архітектури місцевого значення, а також перебуває у оренді за договором №6/265 від 11.03.1999р., на час прийняття спірного рішення не існувало.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на те, що рішення №340 від 09.12.11 в частині, що стосується приватизації на конкурсній основі вбудованих приміщень по АДРЕСА_1, прийнято Ужгородською міською радою у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в межах визначених законом повноважень, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову щодо його скасування.

Щодо посилання скаржника на ігнорування місцевим господарським судом фактів, встановлених у постанові господарського суду Закарпатської області від 18.06.07 по справі 11/52, а саме про існування у позивача права на викуп орендованої будівлі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Викладені господарським судом Закарпатської області висновки у постанові від 18.06.2007р. у справі №11/52 є елементом наданої ним при розгляді справи правової оцінки фактів, яка в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору. Така правова позиція викладена також у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Інші доводи скаржника спростовуються викладеними вище аналізом обставин справи, долучених до матеріалів справи доказів та чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.02.2012р. у справі №5008/1852/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна»без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 10.05.2012р.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мурська Х.В.