Рішення № 23915463, 04.05.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року Справа № 07/5026/468/2012

За позовом приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод"

про стягнення 14755 грн. 88 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю від 15.03.2012р., ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.03.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 -за довіреністю від 03.01.2012р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 14755 грн. 88 коп. пені за порушення строків поставки товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеними між сторонами договорами поставки від 01.04.2011р. №1804111/1 і №1804111/2 та додаткових угод до цих договорів від 01.04.2011р. №1 щодо поставки лимонної кислоти в установлені строки.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає що пеня може застосовуватися лише за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань і відповідно не може застосовуватися у даному випадку за несвоєчасну поставку товарів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову і пояснив, що невиконання відповідачем графіку відвантаження позивачу лимонної кислоти було зумовлене пошкодженням та виходом із ладу фільтрів технологічних розчинів, що унеможливило переробку продукції.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод", як продавець, і приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт", як покупець, уклали два договора поставки №1804111/1 і №1804111/2 (далі -договора №1804111/1 і №1804111/2), згідно з якими продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити лимонну кислоту в асортименті та кількості згідно з рахунками -фактурами до цих договорів, які є їх невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договорів №1804111/1 і №1804111/2 товар, що поставляється оплачується покупцем за цінами і на умовах згідно з рахунками -фактурами.

Пунктом 3.2 договорів №1804111/1 і №1804111/2 їх сторони встановили, що постачання товару здійснюється на умовах самовивозу товару зі складу продавця за рахунок покупця згідно з узгодженим графіком. Графік відвантаження товару визначається сторонами у додаткових угодах до вказаних договорів.

Відповідно до п. 3.3 договорів №1804111/1 і №1804111/2 доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання товару.

Згідно з п. 3.4 договорів №1804111/1 і №1804111/2 датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної

У п. 4.1 та п.4.2 договорів №1804111/1 і №1804111/2 зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови 100% передоплати.

У п. 8.4 договорів №1804111/1 і №1804111/2 їх сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки партії товару продавець за кожен день прострочення сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленої партії товару.

1 квітня 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод", як продавець, і приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт", як покупець, уклали додаткову угоду №1 до договору №1804111/1, якою передбачили, що оплата товару згідно з рахунком - фактурою від 19.04.2011р. №ЦЗ-0000096 здійснюється до 21.04.2011р., а відвантаження товару здійснюється за таким графіком: 20.05.2011р. -25 тонн, 27.05.2011р. -25 тонн, 01-10.06.2011р. -75 тонн, 27.06.2011р. -75 тонн.

Того ж дня - 01.04.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод", як продавець, і приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт", як покупець, уклали додаткову угоду №1 до договору №1804111/2, якою передбачили, що оплата товару згідно з рахунком - фактурою від 19.04.2011р. №ЦЗ-00096/1 здійснюється до 21.04.2011р., а відвантаження товару здійснюється за таким графіком: 01-10.07.2011р. -75 тонн, 11-20.07.2011р. -75 тонн, 21-25.07.2011р. -50 тонн.

19 квітня 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" виставило приватному підприємству "Акрілат-Хімконтракт" рахунки-фактури №ЦЗ-0000096 і №ЦЗ-00096/1 на оплату 400000 кг лимонної кислоти загальною вартістю 4700000 грн. за ціною 11 грн. 75 коп. за один кілограм.

21 квітня 2011р. приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" в установі банку 4700000 грн. попередньої плати за лимонну кислоту, що підтверджується банківською випискою із особового рахунку приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" за 21.04.2011р.

На виконання умов договорів №1804111/1 і №1804111/2 товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" за видатковими накладними від 20.05.2011р. №ЦЗ-0000148, від 25.05.2011р. №ЦЗ-0000151, від 27.05.2011р. №ЦЗ-0000158, №ЦЗ-0000157 і №ЦЗ-0000160, від 02.06.2011р. №ЦЗ-0000166, від 10.06.2011р. №ЦЗ-0000176 і №ЦЗ-0000177, від 14.06.2011р. №ЦЗ-0000180 і №ЦЗ-0000179, від 17.06.2011р. №ЦЗ-0000184, від 22.06.2011р. №ЦЗ-0000187, від 24.06.2011р. №ЦЗ-0000190 і №ЦЗ-0000191, від 29.06.2011р. №ЦЗ-0000193, від 30.06.2011р. №ЦЗ-0000195, від 01.07.2011р. №ЦЗ-0000198, від 04.07.2011р. №ЦЗ-0000202, від 05.07.2011р. №ЦЗ-0000203, від 07.07.2011р. №ЦЗ-0000207, від 08.07.2011р. №ЦЗ-0000208, від 18.07.2011р. №ЦЗ-0000214, від 19.07.2011р. №ЦЗ-0000215, від 20.07.2011р. №ЦЗ-0000218, від 22.07.2011р. №ЦЗ-0000221 №ЦЗ-0000222, від 29.07.2011р. №ЦЗ-0000233, від 08.08.2011р. №ЦЗ-0000241, від 11.08.2011р. №ЦЗ-0000249, від 17.08.2011р. №ЦЗ-000262, від 18.08.2011р. №ЦЗ-0000264, від 23.08.2011р. №ЦЗ-0000270, №ЦЗ-0000272 і №ЦЗ-0000273 (а.с. 21 -54) передало приватному підприємству "Акрілат-Хімконтракт" 400 тонн лимонної кислоти з порушенням визначених сторонами у додаткових угодах від 01.04.2011р. до вказаних договорів графіків відвантаження товару.

Позивач правильно визначив у розрахунку стягуваної суми пені кількість прострочених днів та кількість лимонної кислоти, поставленої з простроченням.

Приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" зі своєї сторони прострочення виконання зобов'язань за договорами №1804111/1 і №1804111/2 не допустило.

Відповідач не довів відсутності своєї вини у порушенні строків поставки позивачу лимонної кислоти.

Обставини, на які вказав представник відповідача як на такі, що зумовили порушення графіків відвантаження товару позивачу, а саме пошкодження і вихід із ладу фільтрів технологічних розчинів, не означають про відсутність вини відповідача у несвоєчасний поставці позивачу лимонної кислоти.

За порушення строків поставки лимонної кислоти приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" нарахувало до сплати товариству з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" 14755 грн. 88 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленої з простроченням лимонної кислоти за період прострочення з 11.06.2011р. по 22.08.2011р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частина 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобов'язаннями визнає цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку зобов'язання сторін, які виникли у них з договорів №1804111/1 і №1804111/2, є майново-господарськими зобов'язаннями.

Господарський кодекс України на відміну від Цивільного кодексу України не містить обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускає абсолютну домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції, а відповідно і допускає застосування пені за прострочення негрошових зобов'язань у господарських відносинах.

Відповідач порушив встановлені додатковими угодами від 01.04.2011р. до договорів №1804111/1 і №1804111/2 строки поставки позивачу лимонної кислоти і не довів відсутності своєї вини у цьому, тому позивач має право на стягнення з відповідача передбаченої п. 8.4 вказаних договорів пені за несвоєчасну поставку товару.

Стягувана сума пені нарахована позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання сторонами зобов'язань за договорами №1804111/1 і №1804111/2, умовами цих договорів та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Позивач пред'явив до відшкодування за рахунок відповідача 1609 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору і 2326 грн. 42 коп. витрат, пов'язаних з явкою представників позивача до суду, у тому числі: 856 грн. 42 коп. витрат на придбання дизельного палива для службового автомобіля, на якому представники позивача приїжджали з м. Києва до м. Черкаси у три судові засідання, які відбулися 05.04.2012р., 19.04.2012р. і 04.05.2012р., 210 грн. амортизаційних витрат на службовий автомобіль та 1260 грн. добових.

Витрати позивача, пов'язані з явкою його представників до господарського суду відносяться до інших витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи, тому вони входять до складу судових витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати позивача на сплату 1609 грн. 50 коп. судового збору підтверджуються платіжним дорученням позивача від 14.03.2012р. №1050.

Витрати позивача у сумі 856 грн. 42 коп. на придбання дизельного палива для службового автомобіля Volkswagen Tiguan відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту підтверджуються документами, поданими позивачем з розрахунком суми витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.

Сума амортизаційних витрат на вказаний службовий автомобіль у розмірі 210 грн. не підтверджується документально.

Гранична норми добових витрат, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" становить 30 грн. Відповідно загальна сума добових, на відшкодування яких позивач має право згідно з поданим ним розрахунком, становить 180 грн.

Отже, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1609 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору та 1036 грн. 42 коп. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі: 856 грн. 42 коп. витрат на придбання дизельного палива для службового автомобіля і 180 грн. добових.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" (вул.. Рози Люксембург, 6, м. Сміла, Черкаська область, ідентифікаційний код 36631008) на користь приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" (вул. Богатирська, 3-Г, м. Київ, ідентифікаційний код 24744461) -14755 грн. 88 коп. пені, 1609 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору, 1036 грн. 42 коп. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 07.05.2012р.

СУДДЯ М.В. Дорошенко