Рішення № 23915194, 26.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 5019/357/12

Суддя Павленко Є.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Острозького міжрайонного прокурора Рівненської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Держадміністрація)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець)

про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29 340 грн. 37 коп.,

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. № 883/01-13 від 20.03.2012 р.

відповідача: не з'явився

органу прокуратури: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Підприємцем 12 серпня 1999 року, останньому для здійснення товарного риборозведення було передано в тимчасове платне користування терміном на 25 років земельні ділянки державної власності загальною площею 273,2 га, розташовані біля села Новомалин Острозького району Рівненської області.

31 січня 2011 року між сторонами було підписано додаткову угоду до вищезазначеного договору, згідно якої розмір орендної плати у 2011 році було збільшено до 29 340 грн. 37 коп.

Оскільки відповідач взятий на себе обов'язок щодо внесення орендної плати у встановлений договором строк не виконав, Прокурор, посилаючись на статті 611, 623, 782, 783 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 серпня 1999 року, стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2011 рік в сумі 29 340 грн. 37 коп., а також зобов'язати останнього повернути позивачу орендовані земельні ділянки.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 5 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/357/12, розгляд якої було призначено на 22 березня 2012 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 5 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 5 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 квітня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, а також повідомив, що на час розгляду даної справи відповідач не сплатив вищезазначену заборгованість по орендній платі, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідка Новомалинської сільської ради від 4 квітня 2012 року №173, а також лист Острозького відділення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області від 10 лютого 2012 року № 1017/19-36/4.

У судове засідання, призначене на 26 квітня 2012 року відповідач не з'явився, проте через канцелярію суду 25 квітня 2012 року подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з його хворобою.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- явка відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась;

- розгляд справи за клопотаннями відповідача уже неодноразово відкладався;

- часу для надання відзиву, додаткових доказів та висловлення своєї правової позиції у відповідача було достатньо, враховуючи тривалий термін розгляду даної справи.

Слід також зазначити, що, у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні, відповідач не був позбавлений права уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду. При цьому, суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не встановлені.

Також відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку, проте клопотання у порядку частини 3 статті 69 ГПК України про продовження строку відповідачем заявлено не було.

Крім того, до початку судового засідання відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву від 26 квітня 2012 року, в якому останній виклав свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог. Зокрема, заперечуючи проти позову, Підприємець виходив із того, що підписана між сторонами додаткова угода до спірного договору від 31 січня 2011 року в порушення вимог чинного законодавства не була нотаріально посвідчена та не пройшла державну реєстрацію, а відтак є неукладеною та не породжує для сторін ніяких правових наслідків. Водночас, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України та частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (далі -Закон) допущене порушення зобов'язання щодо внесення орендних платежів, на думку відповідача, не є підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи вищевказане, суд не визнає поважними причини неявки відповідача у судове засідання, а також не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Органи прокуратури про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявним у матеріалах справи (а.с. 54, 57), проте не забезпечили явку своїх повноважних представників у судове засідання.

За таких обставин розгляд даної справи згідно з положеннями статті 75 ГПК України здійснюється за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 1999 року на виконання розпорядження голови Острозької районної державної адміністрації Рівненської області від 10 серпня 1999 року № 400 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Держадміністрація передала Підприємцю для товарного риборозведення у тимчасове платне користування строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 273,2 га (у тому числі: пасовищ заболочених -7,6 га, лісів -0,9 га, чагарників -0,8 га, боліт -76,9 га, під водосховищем -182,9 га, під каналами -2,5 га, під дамбою -1,6 га), що розташовані біля села Новомалин Острозького району Рівненської області (а.с. 11-16).

Вказана угода 12 серпня 1999 року посвідчена приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрована Острозьким районним відділом земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів оренди по Новомалинській сільраді за №1 від 12 серпня 1999 року.

Відповідно до розділу 1 даного договору грошова оцінка земель, що передаються в оренду, становить 649 123 грн. 20 коп.

У пункті 2.3 цього договору сторони погодили, що орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 7 000 грн. 00 коп. щорічно до 31 грудня на рахунок Новомалинської сільської ради.

Також вказаним пунктом договору встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставок земельного податку, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, що 31 січня 2011 року між Держадміністрацію та Підприємцем було підписано додаткову угоду до вищезазначеного договору оренди, в якій сторони на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 "Про індексацію грошової оцінки земель" та листа Держкомзему від 11 січня 2011 року № 344/22/6-11 дійшли згоди про індексацію орендної плати в 2011 році та погодили її розмір на цей рік на рівні 29 340 грн. 37 коп. (а.с. 17).

Відповідно до статті 1 Закону оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 вищезазначеного Закону, яка визначає правові засади оренди землі, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 13 Закону (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору оренди) встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону (у вищезазначеній редакції) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Аналогічна норма також міститься у статті 18 Закону (у редакції, чинній на момент укладення спірної угоди), якою також передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір оренди землі від 12 серпня 1999 року відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а відтак є чинним на момент розгляду справи.

У той же час за приписами статті 654 ЦК України (який набрав чинності на момент укладення додаткової угоди) зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки вищезазначеними нормами закону визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відтак і зміни до цього договору набирають чинності в такому ж порядку, тобто після їх державної реєстрації.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підписана між сторонами додаткова угода до спірного договору оренди від 31 січня 2011 року в порушення приписів статті 654 ЦК України та статті 18 Закону укладена в простій письмовій формі та не була зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 209 вказаного Кодексу, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, розділом 8 спірного договору оренди сторони обумовили, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації Острозьким районним відділом земельних ресурсів у відповідності до Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи те, що додаткова угода від 31 січня 2011 року в порушення вищезазначених вимог законодавства та умов договору має просту письмову форму, суд дійшов висновку про те, що вказана угода є неукладеною, а відтак не породжує прав та обов'язків для сторін.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В силу положень статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Істотною умовою договору оренди землі за статтею 15 Закону є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Згідно частини 4 статті 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Частиною 1 статті 24 Закону встановлено, що орендар має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підписана між сторонами додаткова угода до спірного договору оренди від 31 січня 2011 року є неукладеною, а відтак не породжує прав та обов'язків для сторін. У той же час на момент виникнення спірних правовідносин чинним залишався договір оренди земельної ділянки в редакції від 12 серпня 1999 року, пунктом 2.3 якого на відповідача було покладено обов'язок щорічно до 31 грудня вносити на рахунок Новомалинської сільської ради орендну плату в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

У матеріалах справи містяться довідка Новомалинської сільської ради від 4 квітня 2012 року № 173 (а.с. 46), а також копія листа Острозького відділення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області від 10 лютого 2012 року № 1017/19-36/4 (а.с. 34), зі змісту яких вбачається, що за відповідачем за 2011 рік рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 29340 грн. 37 коп., тобто в тій сумі, яка була передбачена до сплати за додатковою угодою від 31 січня 2011 року.

Отже, дані документи підтверджують факт повної відсутності з боку Підприємця внесків по орендній платі за 2011 рік. Докази, які б могли спростувати дану обставину, у матеріалах справи відсутні.

У той же час, у відзиві на позовну заяву від 26 квітня 2012 року Підприємець сам вказував на порушення з його боку умов спірного договору щодо несвоєчасного внесення орендної плати, а також на наявність у нього заборгованості по її сплаті.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за 2011 рік з урахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства та положень пункту 2.3 спірного договору підлягають задоволенню частково в сумі 7000 грн. 00 коп.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 32 Закону встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За статтею 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок несплати орендних платежів позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у невиконанні зобов'язань щодо сплати сум орендної плати за користування земельною ділянкою у 2011 році, у зв'язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 12 серпня 1999 року підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами частини 3 статті 653 ЦК України, якщо договір розірвано у судовому порядку, договір вважається розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Підприємця повернути Держадміністрації орендовані за спірним договором земельні ділянки, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

За частиною 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 34 Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.4 спірного договору встановлено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Оскільки спірний договір підлягає розірванню, суд на підставі вищезазначених вимог закону приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу орендовані за цим договором земельні ділянки.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 серпня 1999 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області (35800, Рівненська область, м. Острог, проспект Незалежності, 14, ідентифікаційний код: 04057729), зареєстрований Острозьким районним відділом земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів оренди по Новомалинській сільраді за № 1 від 12 серпня 1999 року.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) повернути Острозькій районній державній адміністрації Рівненської області (35800, Рівненська область, м. Острог, проспект Незалежності, 14, ідентифікаційний код: 04057729) земельні ділянки загальною площею 273,2 га, грошова оцінка яких становить 649 123 грн. 20 коп., у тому числі: пасовищ заболочених -7,6 га, лісів -0,9 га, чагарників -0,8 га, боліт -76,9 га, під водосховищем -182,9 га, під каналами -2,5 га, під дамбою -1,6 га, що розташовані біля села Новомалин Острозького району Рівненської області.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Острозької районної державної адміністрації Рівненської області (35800, Рівненська область, м. Острог, проспект Незалежності, 14, ідентифікаційний код: 04057729) 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. орендної плати.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 664 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 3 травня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко