Рішення № 23915104, 24.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 12/69

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держкомзему у Рівненській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс"

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_3

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 08-1083 від 30.07.10р.).

Від відповідача: ОСОБА_3.

Від третьої особи: ОСОБА_5 (довіреність № 07-10-5403 від 26.12.2011р.).

Від третьої особи: ОСОБА_6 (довіреність № 01/02-353 від 30.06.2011р.).

Від прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 94 від 16.11.2011р.).

Суть спору: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивача - Рівненської міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - приватного підприємця ОСОБА_3, в якому просить зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту ділянку площею 15 м2, яка розташована по АДРЕСА_2 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги посилаючись на те, що 12.12.2001р. між позивачем та Рівненським обласним управлінням по координації і контролю роботи автомобільного транспорту, правонаступником якого є Державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс", укладено договір № 162, за умовами якого останньому для обслуговування пункту відправки приміських маршрутних таксомоторів і автобусів було передано в тимчасове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 2 500 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

Під час дії вищезазначеного договору оперативними перевірками фахівців управління з контролю за використанням і охороною земель встановлено, що відповідачем самовільно зайнято частину даної земельної ділянки площею 15 м2 для обслуговування кіоску з продажу продовольчих товарів. Оскільки у відповідача відсутні оформленні у встановленому законом порядку документи на право користування цією земельною ділянкою, прокурор, посилаючись на статтю 212 Земельного кодексу України просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.04.2009р. (суддя Крейбух О.Г.) порушено провадження у справі № 12/69, розгляд якої було призначено на 12.05.2009р..

Ухвалою суду від 12.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2009р..

Ухвалою від 26.05.2009р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс". Розгляд справи було відкладено на 10.06.2009р..

Ухвалою суду від 10.06.2009р. розгляд справи № 12/69 було зупинено до набрання законної сили рішеннями Рівненського міського суду у справі № 2а-4216/09 та у справі № 2а-4225/09 за позовами приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області.

Відповідно до ухвал Рівненського міського суду від 10.09.09р. у справі № 2а-4216/09 та № 2а-4225/09 адміністративні позови ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області про визнання протиправним рішення та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення № 82 від 10.12.2008р. та № 30 від 30.09.2008р. - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 15.12.2011р. провадження у даній справі поновлено, розгляд якої було призначено на 04.01.2012р..

Ухвалою від 04.01.2012р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держкомзему у Рівненській області, виключивши з числа третіх осіб Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області. Розгляд справи було відкладено на 24.01.2012р..

Ухвалою суду від 24.01.2012р. строк розгляду даної справи було продовжено на 15 днів до 28.02.2012р..

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 27.02.2012р. № 16/2012 у зв'язку з перебуванням судді Крейбух О.Г. у відпустці та на підставі пунктів 3.1.12 -3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 12/69, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Горплюку А.М..

Ухвалою суду від 28.02.2012р. розгляд справи відкладено на 14.03.2012р..

До початку судового засідання 14.03.2012р. позивачем, в порядку статті 22 ГПК України, подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення її до попереднього стану. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 14.03.2012р. розгляд справи відкладено на 03.04.2012р..

Ухвалою суду від 03.04.2012р. розгляд справи відкладено на 24.04.2012р..

В ході розгляду справи представник прокуратури підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, а також повідомив, що на час розгляду даної справи Рівненською міською радою не приймалося рішення про передачу у власність чи користування спірної земельної ділянки відповідачу, відтак використання останнім цієї ділянки здійснюється без правовстановлюючих документів.

Представники третіх осіб позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та просять задовольнити їх в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 24.04.2012р. з'явився та заперечив проти позовних вимог. Водночас 23.04.2012р. відповідач подав клопотання про затримання розгляду справи в зв'язку з хворобою його адвоката.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представників позивача, прокуратури та третіх осіб, які проти перенесення розгляду справи заперечували, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась;

- розгляд справи за клопотанням відповідача уже неодноразово відкладався;

- часу для надання відзиву, додаткових доказів та висловлення своєї правової позиції у відповідача було достатньо, враховуючи тривалий термін розгляду даної справи.

Слід також зазначити, що у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду. При цьому, суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 5, 6 статті 28 ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).

За приписами статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Крім того, відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку, проте клопотання у порядку частини 3 статті 69 ГПК України про продовження строку відповідачем заявлено не було.

Враховуючи вищевказане, суд не визнає поважними причини нез'явлення представника відповідача у судове засідання, а також не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

За таких обставин розгляд даної справи згідно з положеннями статті 75 ГПК України здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень відповідної міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до змісту цієї норми Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

З огляду на викладене, такі повноваження на території м. Рівного є виключною компетенцією Рівненської міської ради.

Відповідно до статті 187 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

За частиною 1 статті 9 даного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Судом встановлено, що 12.12.2001р. на підставі рішення Рівненської міської ради від 02.11.2001р. № 547 між позивачем та Рівненським обласним управлінням по координації і контролю роботи автомобільного транспорту, правонаступником якого є Державне підприємство "Рівнеавтотранссервіс", укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 162, відповідно до умов якого останньому для обслуговування пункту відправки приміських маршрутних таксомоторів і автобусів було передано в тимчасове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 2 500 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

Під час дії вищезазначеного договору працівниками Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області (далі -Управління) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в ході якої було встановлено, що частина орендованої Державним підприємством "Рівнеавтотранссервіс" земельної ділянки площею 15 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 використовується відповідачем для обслуговування кіоску з продажу продовольчих товарів. Оскільки відповідач у порушення вимог статті 125 ЗК України не надав державному інспектору Управління правовстановлюючих документів на дану ділянку, останній виписав відповідачу припис від 26.09.2008р. за №005443, копія якого наявна у матеріалах справи (т. 2 а.с. 47), з вимогою усунути виявлене порушення у 30-денний термін.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним державним інспектором Управління від 09.12.2008р. № 221 (т. 1, а.с. 8) встановлено, що відповідач у встановлений термін не усунув виявлені порушення земельного законодавства, у зв'язку з чим за вказаним фактом інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.12.2008р. № 004227 (т. 1, а.с. 9).

У зв'язку з невиконанням відповідачем припису від 26.09.2008р. за №005443 державним інспектором Управління 10.12.2008р. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 82, (т. 1, а.с. 7), якою відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. 00 коп..

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, відповідач оскаржив її до Рівненського міського суду Рівненської області, проте ухвалою цього суду від 10.09.2009р., прийнятою у справі № 2а-4216/09, позовна заява відповідача до Управління про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення була залишена без розгляду в зв'язку з письмовою заявою позивача про залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, встановлений статтею 126 ЗК України, зокрема згідно вказаної норми право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача й прокуратури вбачається, що на час розгляду справи Рівненська мілька рада не приймала рішення про передачу відповідачу у власність або в користування земельної ділянки, зайнятої ним за адресою: АДРЕСА_2

Водночас у матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рішення Ради від 22.12.2011р. № 1540 про поновлення на один рік укладеного з Державним підприємством "Рівнеавтотранссервіс" договору оренди земельної ділянки площею 2 500 м2, розташованої за вищевказаною адресою (т. 1, а.с. 144).

На момент розгляду справи право користування даною земельною ділянкою Державним підприємством "Рівнеавтотранссервіс" у визначеному законом порядку не оформлене.

Судом також встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку за відсутності правовстановлюючих документів, передбачених статтею 126 ЗК України, що підтверджується матеріалами перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, проведеної Управлінням, а саме: приписів від 26.09.2008р. № 005443 та від 09.12.2008р. № 005592, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.12.2008р. № 221 та від 26.01.2009р. № 11, протоколу про адміністративне правопорушення від 09.12.2008р. № 004227, а також постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.12.2008р. № 82. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 7-11, т. 2 а.с. 47).

Крім того, у матеріалах справи міститься копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 6, складеного 15.02.2012р. старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у місті Рівному (т. 2, а.с. 12), з якого вбачається, що відповідач продовжує використовувати спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів без правовстановлюючих документів.

У своїх усних поясненнях від відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що у нього наявний весь пакет дозвільних документів на здійснення торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 зокрема відповідачем у встановленому законом було отримано: дозвіл № 718 від 27.10.2008р. на розміщення об'єкта дрібно роздрібної торговельної мережі, дозвіл № 21 від 26.08.2008р. на розміщення за вищевказаною адресою об'єкта малої архітектурної форми, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 3072 від 19.09.2008р. а також дозвіл № Д-576/1/08 від 10.12.2008р. на початок роботи кіоску, (т. 1 а.с. 101, 118-120).

Проте зі змісту вищезазначених дозвільних документів вбачається, що вони лише посвідчують право суб'єкта господарювання на здійснення господарської діяльності на певній території. При цьому, у розумінні частини 1 статті 79 ЗК України такі документи не надають права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Слід також зазначити, що зі змісту цих дозвільних документів вбачається, що строк їх дії закінчився у 2009-2013 роках.

Оскільки в матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують відсутність у відповідача оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 15 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 і даний факт у встановленому законом порядку не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про те, що останній самовільно зайняв цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частина 3 статті 212 ЗК України).

Враховуючи те, що позивачем та прокурором на підставі належних та допустимих доказів було доведено факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволені позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

У матеріалах справи наявна копія листа Управління Держкомзему у місті Рівному від 12.03.2012р. № 04-348 (т. 2, а.с. 20), зі змісту якого вбачається, що станом на 1 січня 2012 року нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 15 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 становить 7 629 грн. 42 коп.

За змістом частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, на відповідача покладається обов'язок по сплаті суми судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп. в доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Рівненській міській раді (33000, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12А, код ЄДРПОУ 34847334) земельну ділянку площею 15 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) привести земельну ділянку площею 15 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у придатний до використання стан шляхом звільнення від торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів, розміщеного на вказаній ділянці.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход спеціального фонду Державного бюджету України - 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "03" травня 2012р..