Рішення № 23915052, 07.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р.Справа № 16/17-2566-2011

За позовом Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"; в особі, якою є Одеська філія Українського державного центру радіочастот;

до відповідача Білгород-Дністровська міська рада Одеської області Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про відшкодування майнової шкоди 795345грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_3 -за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" (надалі -"ВАТ НАСК "Оранта") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради та Виконавчого комітету Білгород-Дніпровської міської ради про стягнення майнової шкоди в розмірі 795 345,00 грн., спричиненої порушенням його прав, як власника майна, внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 16, 20, 392, ч. 2 ст. 393 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2011 р. (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі в частині вимог до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради припинено в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в позові до Білгород-Дністровської міської ради відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що умовою для застосування ч. 2 ст. 393 ЦК України є неможливість відновлення становища, яке існувало до видання акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право позивача. Однак, ВАТ НАСК "Оранта" в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України доказів такої неможливості відновлення попереднього становища не надано.

Застосування норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України судом мотивовано не зазначенням позивачем вимог до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, що свідчить про відсутність спору між сторонами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. (судді Ліпчанська Н.В., Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін. При цьому, судом апеляційної інстанції в якості додаткового мотивування зазначено норми ст. 386 ЦК України і зроблено висновок про відсутність доказів завдання шкоди позивачу саме як власнику майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р. (судді Кот О.В., Кролевець О.А., Шевчук С.Р.) рішення господарського суду Одеської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду скасовані, а справу направлено на новий розгляд. Скасовуючи рішення, суд касаційної інстанції, вказав, що для правильного вирішення спору у даній справі належало встановити саме обставини, з якими закон пов'язує можливість відшкодування майнової шкоди, а також обґрунтованість розміру заявлених до стягнення сум.

23.02.2012 року ухвалою господарського суду Одеської області справу прийнято до провадження та зобов'язано сторони надати свої письмові обґрунтування стосовно предмету спору з урахування постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2012 року.

На виконання ухвали суду від 23.02.2012 року, позивач надав суду свої пояснення з урахуванням рішення суду касаційної інстанції та просив стягнути суму майнової шкоди у розмірі 795 345 грн. та судові витрати стягнути з відповідача Виконавчого комітету Білгород-Дніпровської міської ради, мотивуючи свої вимоги нормами ст.ст. 16, 20, 392, ч. 2 ст. 393 ЦК України.

Відповідачі Білгород-Дністровська міська рада та Виконавчий комітет Білгород-Дніпровської міської ради заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмові пояснення позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд з урахуванням обов'язковості вказівок суду касаційної інстанції по справі, встановив наступне.

19.02.1998 р. Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято Рішення № 231 "Про оформлення права власності на будівлю по АДРЕСА_1" (надалі -"Рішення № 231 від 19.02.1998 р."), на підставі якого ВАТ НАСК "Оранта" видано Свідоцтво на право власності на зазначену будівлю.

13.01.2005 р. Білгород-Дністровською міською радою прийнято Рішення № 801-IV "Про відміну рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 р. "Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій в м. Білгород-Дністровському" (надалі -"Рішення № 801-IV від 13.01.2005 р."). Вказаним рішенням, по-перше, скасовано Рішення № 231 від 19.02.1998 р., в по-друге, доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського адміністративною будівлею АДРЕСА_1

18.12.2008 р. на виконання Рішення № 801-IV від 13.01.2005 р. виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято Рішення № 1437 "Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 (надалі -"Рішення № 1437 від 18.12.2008 р.").

Згідно даного рішення оформлено право власності на вказану будівлю за територіальною громадою м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради, про що останній 18.12.2008 р. видано відповідне Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, яким зафіксовано перебування даного нерухомого майна у комунальній власності.

26.12.2008 р. між Білгород-Дністровською міською радою (від імені територіальної громади м. Білгород-Дністровського) та Фінансовим управлінням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації укладено Договір купівлі-продажу шляхом викупу (надалі -"Договір купівлі-продажу від 26.12.2008 р."), зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (витяг з реєстру № 6882946 від 26.12.2008 р.). Предметом продажу за даним договором зазначено 31/100 частини адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 262,57 кв.м. Ціна продажу об'єкту сторонами погоджена в розмірі 795 345,00 грн. На виконання Договору від 26.12.2008 р. сторонами складено Акт прийому-передачі комунального майна.

Поряд з цим судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 24.02.2010 р. у справі № 15/74-09-3246 (залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 р.) частково задоволено позов ВАТ НАСК "Оранта" до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, Фонду державного майна України та Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання права власності та визнання рішення недійсним.

Даним судоми рішенням за ВАТ НАСК "Оранта" визнано право власності на 69/100 частин нежилої будівлі адміністративного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, визнано недійсним Рішення № 1437 від 18.12.2008 р.

Часткове задоволення позову у справі № 15/74-09-3246 стало підставою для звернення ВАТ НАСК "Оранта" з позовом в порядку ч. 2 ст. 393 ЦК України.

Фактичні обставини, встановлені у справі № 15/74-09-3246, є преюдиційними в розумінні ст. 35 ГПК України для вирішення спору за позовом ВАТ НАСК "Оранта" до Білгород-Дністровської міської ради та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про стягнення майнової шкоди.

При цьому, згідно отриманого ВАТ НАСК "Оранта" 09.03.1998 р. свідоцтва на право власності, позивач на праві приватної власності був власником в цілому будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Втім, діями Білгород-Дністровської міської ради та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради ВАТ НАСК "Оранта" було позбавлено права власності на спірну будівлю за відсутністю на це законних підстав.

Так, при скасуванні Рішення № 231 від 19.02.2008 р. Білгород-Дністровською міською радою не враховано, що органи місцевого самоврядування чинним законодавством не наділені повноваженнями скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. При прийнятті ж рішення № 1437 від 18.12.2008 р. Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради не взято до уваги норм ст. 328 ЦК України та набуття ВАТ НАСК "Оранта" права приватної власності на законних підставах.

Частина 1 статті 393 ЦК України закріплює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як зазначено вище, рішенням у справі № 15/74-09-3246 визнано недійсним Рішення № 1437 від 18.12.2008 р. В той же час, частково задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності за ВАТ НАСК "Оранта" на нежилу будівлю адміністративного типу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, господарський суд виходив з такого. Незважаючи на неправомірне позбавлення ВАТ НАСК "Оранта" права власності на назване майно, фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації набуло права власності на 31/100 частин цієї будівлі на підставі чинного Договору купівлі-продажу від 26.12.2008 р. Оскільки позовних вимог до Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Білгород-Дністровської міської ради про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним та про витребування майна з чужого незаконного володіння ВАТ НАСК "Оранта" заявлено не було, суд при вирішенні спору у справі № 15/74-09-3246 був позбавлений можливості визнання за позивачем права власності на будівлю в цілому.

Частиною 2 статті 393 ЦК України унормовано, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, для визнання обґрунтованими позовних вимог про відшкодування майнової шкоди на підставі ч. 2 ст. 393 ЦК України, необхідним є встановлення наступних обставин.

По-перше, це наявність у особи, яка звертається з позовом, права власності на майно на момент видання переліченими у статті органами відповідного акту, яким порушено право власності.

По-друге, необхідним є встановлення неправомірності позбавлення особи права власності переліченими у статті органами внаслідок видання незаконного акту. По-третє, висування власником, права якого порушені таким актом, вимог про відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Дані обставини встановлені під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 15/74-09-3246.

Серед іншого, наявність права власності у НАСК «ОРАНТА»на момент видання органами місцевого самоврядування відповідного акту, яким порушено право власності, підтверджується листом КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»від 04.11.2011 року №2729.

Відповідно змісту листа КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»від 04.11.2011 року № 2729, НАСК «ОРАНТА»була власником адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в цілому до 18.12.2011 року, до дня прийняття незаконного рішення виконкомом (№ 1437 від 18.12.2008 року).

По-третє, для застосування ч. 2 ст. 393 ЦК України необхідною є неможливість відновлення попереднього становища, яке існувало до видання цього акту.

Про наявність такої обставити свідчить те, що подання ВАТ НАСК "Оранта" позову у справі № 15/74-09-3246 в порядку ч. 1 ст. 393 ЦК України не відновило правомірно набутого права приватної власності ВАТ НАСК "Оранта" на нежилу будівлю адміністративного типу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, не було відновлено таке становище і після направлення листа до відповідачів від 01.02.2011 р. за вих. № 12-04/13 (отриманий адресатами 07.02.2011 р. згідно повідомлень про вручення поштового відправлення під розписку), який містив вимогу про відшкодування майнової шкоди в сумі 795 345,00 грн., завданої неправомірним позбавленням ВАТ НАСК "Оранта" права власності на 31/100 будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. За наслідками розгляду даної вимоги позивачу направлено лист від 02.03.2011 р. за вих. № 02/11-17-672/781, яким ВАТ НАСК "Оранта" відмовлено у відшкодуванні заявленої шкоди.

Суд не погоджується з запереченнями відповідачів, обґрунтування, яких зводиться до то, що НАСК «ОРАНТА»передчасно вибрала спосіб захисту свого порушеного права у виді вимоги про стягнення майнової шкоди на підставі ст. 393 ЦК України, а також щодо позов може пред'явити тільки власник, яким не є позивач НАСК «ОРАНТА».

Вказані заперечення спростовуються обставинами встановленими судом по справі на підставі наданих сторонами доказів, а також обставинами встановленими під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 15/74-09-3246.

Крім того, ст. 393 ЦК України пов'язує підстави для її застосування з наявністю у особи, яка звертається з позовом, права власності на майно на момент видання переліченими у статті органами відповідного акту, яким порушено право власності, а не на час звернення до суду, оскільки такі обставини є взаємовиключними для даного складу правовідносин та для диспозиції цієї норми права.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами наявний спір про відшкодування майнової шкоди в сумі 795 345,00 грн., завданої неправомірним позбавленням ВАТ НАСК "Оранта" права власності на об'єкт нерухомості, який вірно обґрунтований нормами ст.ст. 16, 20, 392, ч. 2 ст. 393 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладено, суд, враховуючи підстави та предмет позову, правовідносини, які виникли між сторонами, в результаті видання актів, які позбавили право власності та призвели до втрати частини будівлі, приймаючи до уваги вартість відчуженого третього поверху у розмірі 795 345 грн., в наслідок видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушено право власності, дотримуючись меж здійснення цивільних прав, визначених у ст. 13 ЦК України, розумність та співмірність заявлених вимог з поставленою метою.

Стосовно відповідача 2 Білгород-Дністровської міської ради суд вважає, оскільки позивач надав уточнення вимог щодо стягнення заявленої суми з Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради то в частині вимог до Білгород-Дністровської міської ради суд відмовляє .

Згідно ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги в частині стягнення з Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56, код ЄДРПОУ 04652318) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01000 м. Київ вул..Жилянська,75, рахунок № 26502000001043 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023; код ЄДРПОУ 00034186) майнову шкоду у розмірі 795 345 (сімсот дев'яносто п'ять тисяч триста сорок п'ять) гривень, витрати пов'язані зі сплатою державного мита у розмірі 7951 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривна 45 копійок та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу.

4. У задоволені вимог до Білгород-Дністровської міської ради - відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.