Рішення № 23914826, 07.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.12 Справа № 8/209/2011(18/60/2011)

За позовом Прокурора Старобільського району Луганської області в інтересах держави в особі Комунальної установи "Старобільське районне територіальне медичне об'єднання", м. Старобільськ Луганської області,

до Комунального підприємства "Старобільськтепло", м. Старобільськ Луганської області, -

про стягнення 694429 грн. 35 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Рубан І.Є.,

в присутності учасників розгляду спору:

від заявника (прокурора) -Шидлаускас П.В. -прокурор відділу прокуратури Луганської області, - посвідчення №214 від 07.10.11 року;

від позивача -ОСОБА_2 -представник, - довіреність №640 від 09.04.12 року;

від відповідача -ОСОБА_3 -юрисконсульт, - довіреність №7 від 06.01.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: 13.04.2011 року прокурор Старобільського району Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Комунальної установи "Старобільське районне територіальне медичне об'єднання" (далі -КУ "СРТМО"), у якому висунув вимогу про стягнення з Комунального підприємства "Старобільськтепло" (далі -КП "Старобільськтепло") грошових коштів у сумі 694429,35 грн., які він вважає безпідставно отриманими останнім з позивача у період з 01.01.08 року по 31.12.10 року в ході виконання договору про поставку теплової енергії №3, укладеного між сторонами 01.01.08 року.

Позов мотивовано тим, що кількість спожитої теплової енергії по громадських будівлях та спорудах КУ "СРТМО", де відсутні прилади комерційного обліку спожитого тепла, визначалися розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок з нормування витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-94), затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 року (далі -КТМ-204).

Відповідно до вищезгаданого нормативного акту потребу в теплоті для опалення у випадках, коли відомо максимальне годинне споживання теплоти, визначають відповідно до вимог пункту 6.1.3 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 (формула 6.1), що відповідає вимогам пункту 2.2.4 КТМ 204 України 244-92 (формула 2.11).

Однак вимогами п.6.1.2 Міжгалузевих норм від 25.10.199 року № 91 та пункту 2.2.2 КТМ-204 годинне споживання теплоти на опалення при відсутності приладів обліку визначається (приймається):

за показниками типових або індивідуальних проектів, за якими побудовані дані об'єкти;

за даними інвентаризаційних бюро.

У даному випадку типові або індивідуальні проекти, за якими побудовані громадські будівлі та споруди КУ "СРТМО", - відсутні. Також за даними Комунального підприємства "Старобільське Районне бюро технічної інвентаризації" (далі -КП "РБТІ") відомостей щодо годинного споживання теплоти на опалення будівель - немає.

Позивач вважає, що при неможливості визначення годинного споживання теплоти на опалення за фактичними даними річну потребу в теплоті належить вираховувати згідно з нормами пункту 6.1.4 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 (формула 6.4), пункту 2.2.5 КТМ-204 (формула 2.14).

Проте КП "Старобільськтепло" при відсутності даних годинного споживання теплоти на опалення розрахунок потреби в теплоті на опалення громадських будівель та споруд КУ "СРТМО" здійснювало відповідно до вимог пункту 6.1.3 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 (формула 6.1), пункту 2.2.4 КТМ 204 (формула 2.11), а годинне споживання теплоти на опалення, яке повинно бути визначено лише відповідно до пункту 2.2.2 КТМ 204 та пункту 6.1.2 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91, визначалося розрахунковим способом як максимальний тепловий потік на опалення житлових та громадських споруд відповідно до пункту 2.1.5 КТМ 204.

Здійснення таких розрахунків не передбачено Міжгалузевими нормами від 25.10.1999 року № 91, а згідно з пунктом 1.3 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 встановлені цим документом норми є гранично допустимими показниками споживання теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю фактичних даних годинного споживання теплоти на опалювання, яке повинно бути визначено відповідно до пункту 2.2.2 КТМ 204 та пункту 6.1.2 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91, відповідачем здійснено розрахунок потреби в теплоті на опалення будівель КУ "СРТМО" у відповідності до вимог пункту 6.1.4 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 та пункту 2.2.5 КТМ 204.

Вказані суперечності були виявлені Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області (далі -КРУ) в ході ревізії фінансово-господарської діяльності в Старобільському районному територіальному медичному об'єднанні за період з 01.01.08 року по 01.01.11 року та відображені в акті № 04-21/005 від 18.02.11 року.

На думку КРУ, прокурора та позивача, саме ці обставини стали підставою для того, що у період з 01.01.08 року по 31.12.10 року КУ "СРТМО" безпідставно та надлишково сплатила на користь КП "Старобільськтепло" бюджетні грошові кошти у загальній сумі 694429,35 грн.

Ті ж обставини стали підставою для звернення прокурора Старобільського району з цим позовом до суду, у зв'язку з чим було порушено провадження по справі № 18/60/2011.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.11 року по справі №18/60/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.11 року, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.11 року, з посиланням на передчасність висновків судів І та апеляційної інстанцій про недоведеність позовних вимог, їх рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до ст. 21 ГПК України справа передана на розгляд судді Середі А.П.

Після надходження до господарського суду справі надано номер 8/209/2011 (18/60/2011).

На підставі ст. 77 ГПК України її розгляд було відкладено: з 19.12.11 року до 10.01.12 року - у зв'язку з неявкою відповідача, невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; з 10.01.12 до 23.01.12 року -з метою надання можливості учасникам розгляду спору подати додаткові докази.

Ухвалою суду від 23.01.12 року провадження по справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-технічної експертизи, провадження якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (ДНДІСЕ, - м. Донецьк, вул. Дубравна, 1-б).

12.03.12 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження терміну розгляду справи на 15 днів.

З урахуванням обставин справи, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, суд ухвалою від 12.03.12 року продовжив термін розгляду справи на 15 днів, - до 03.04.12 року (том 3, а.с.18;22-24).

Ухвалою суду від 12.03.12 року провадження по справі було поновлено та того ж дня його знову було зупинено у зв'язку з призначенням судово-технічної експертизи, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ, - м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Обидві експертні установи повернули справу без проведення вищезазначеної судової експерти, посилаючись на відсутність атестованих спеціалістів у даній галузі знань (том 3, а.с.13; а.с.29).

З огляду на викладене 17.04.12 року провадження по ній поновлено.

До початку судового засідання 07.05.12 року учасники розгляду спору подали клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, а свої дії -такими, що повністю відповідають чинному законодавству; просить застосувати термін позовної давності щодо вимог позивача за період з 01.01.08 року по 06.03.08 року на суму 80241,51 грн. (відзив на позовну заяву від 05.01.12 року за вих. №2 (том 2, а.с.121) та доповнення до відзиву на позов від 16.01.12 року за вих. №24 (том 2, а.с.138-140).

Прокурор заперечив проти застосування терміну позовної давності, вважаючи, що він не пропустив його, оскільки про порушення прав позивача дізнався з акту ревізії №04-21/005 від 18.02.11 року (заперечення на відзив на позовну заяву від 23.01.12 року за вих. №05-4470-11 (том 3, а.с.6).

З огляду на те, що призначена по справі судово-технічна експертиза не проведена, суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Як зазначено у частині 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З обставин цієї справи вбачається, що з переліку питань, поставлених судом на вирішення судової експертизи, основним є перше питання, а саме: 1)За якою формулою Норм та вказівок витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ-204 України 244-94 повинна бути розрахована кількість спожитої позивачем теплової енергії у разі відсутності приладів комерційного обліку спожитої теплової енергії?

За своїми змістом та суттю КТМ-204 є нормативно-правовим актом, а отже для його тлумачення призначення та проведення експертизи не потрібне.

Кількість теплоти, спожитої позивачем за період часу, зазначений у позові, визначена на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин спір може бути вирішено по суті без проведення згадуваної вище судово-технічної експертизи.

Учасники розгляду спору проти цього не заперечили.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.43,32-36 та 43 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.08 року між відповідачем (підприємство) та позивачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №3 про постачання теплової енергії, відповідно до якого підприємство зобов'язується поставити споживачу теплову енергію згідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно сплатити вартість поставленої теплової енергії у строки та на умовах, визначених договором (п.1.1), при цьому поставка теплової енергії буде здійснюватися у приміщення (будівлі), вказані у додатку №1 до договору (п.1.2).

Споживач має право на: отримання своєчасно та відповідної якості теплової енергії відповідно до норм чинного законодавства (п.2.1.1); установку засобів обліку теплової енергії (п.2.1.3).

Він зобов'язаний сплачувати вартість отриманої теплової енергії у встановлені договором строки у повному обсязі (п.2.2.1).

Оплата за поставлені теплову енергію здійснюється шляхом перерахуванням споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства (п.3.1)

Тариф на поставку теплової енергії на момент укладення договору становить 442,81 грн. за 1 Гкал (п.3.2).

Тарифи на оплату теплової енергії встановлюються уповноваженими органами. У разі прийняття цими органами рішення про зміну тарифів, розмір останніх, встановлений цим договором, підлягає зміні (п.3.3).

Оплата вартості теплової енергії у разі наявності засобів обліку здійснюється за їх показниками (п.3.4) шляхом перерахування коштів на рахунок підприємства, впродовж 10-ти днів з моменту отримання рахунку (п.3.5).

За централізоване опалення будівлі оплата здійснюється згідно норм споживання. Додатково здійснюється нарахування за перевищення кількості нагрівальних приладів опалення, з моменту останньої перевірки представниками підприємства, з розрахунку площі поверхні нагріву одного приладу на 1 кв.м (п.3.6).

Попередня оплата за теплову енергію здійснюється споживачем до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства (п.3.7).

У разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.4.1).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє впродовж наступних 3-х років, а у разі відсутності заяви про його розірвання з боку сторін, - його дія пролонгується на кожний наступний рік (п.8.1) (том 2, а.с.122-123;124-127).

До договору мається додаток №1, підписаний обома сторонами, згідно якому визначено, що теплова енергія поставляється на 9 перелічених у ньому об'єктів (жіноча консультація; поліклініка; молочна кухня; морг; хірургічне, акушерсько-гінекологічне, інфекційне, неврологічне, терапевтичне та кардіологічне відділення), - при цьому обсяги спожитого тепла для кожного об'єкту визначені за максимальним тепловим навантаженням, в ккал/год (том 2, а.с.124).

01.11.08 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою внесли зміни та доповнення до додатку №1, доповнивши його наступними об'єктами постачання теплової енергії: адміністрація, контора, лабораторія, - при цьому обсяги спожитого тепла для кожного об'єкту знову визначені за максимальним тепловим навантаженням, в ккал/год (том 2, а.с.128).

Дослідження судом змісту договору, додаткової угоди №3 до нього, а також додатку №1 до них показало, що вони не містять будь-яких посилань на конкретну нормативну базу, яка була підставою для визначення рівня тарифів та рівня плати за спожиту теплову енергію.

Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області (далі - КРУ) здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності Старобільського районного територіального медичного об'єднання, яке було перейменоване в Комунальну установу "Старобільске районне територіальне медичне об'єднання" Старобільської районної ради (том 1, а.с.101-103;135-138) за період з 01.01.08 року по 01.01.11 року, за результатами якої складено Акт ревізії №04-21/005 від 18.02.11 року (том 1, а.с.9-79) та встановлено, що на усіх об'єктах, до яких згідно договором №3 поставляється теплова енергія, - впродовж перевіряємого періоду не були встановлені засоби обліку спожитої теплової енергії.

В ході ревізії КРУ встановлено, що вартість теплової енергії, спожитої на цих об'єктах, Комунальним підприємством "Старобільськтепло" (далі -КП "Старобільськтепло") визначалася шляхом застосування формули №2.11 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94 (даті -КТМ 204), та формули №6.1 Міжгалузевих норм споживання електричної і теплової енергії для установ та організацій бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.99 року №91, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.03.2000 року за №175/4396 (далі -Міжгалузеві норми №91), - з застосуванням показника погодинних витрат теплоти. Зазначений показник визначений розрахунково (пункт 2.1.6, формула №2.8 КТМ 204), з застосуванням максимального теплового потоку на опалення житлових та громадських споруд, який також визначено розрахунковим шляхом (пункт 2.1.5, формула №2.4 КТМ 204).

КРУ вважає, що здійснення таких розрахунків не передбачено Міжгалузевими нормами №91 від 25.10.99 року. Як сказано у п.1.3 названих Норм, встановлені цим документом норми є гранично допустимими показниками споживання теплової енергії для установ та організацій бюджетної сфери.

Пунктом 2.1.4 КТМ 204 встановлено, що у разі необхідності визначення індивідуальних норм витрат теплоти на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання треба користуватися формулами, наведеними у пунктах 2.2, 2.3 та 2.4 КТМ 204.

В ході проведення ревізії було встановлено, що з урахуванням того, що фактичні дані щодо погодинних витрат теплоти на опалення, які повинні бути визначені лише відповідно до пункту 2.2.2 КТМ 204 та пункту 6.1 Міжгалузевих норм №91, - відсутні, то розрахунок кількості спожитої теплової енергії потрібно розраховувати відповідно до вимог пункту 2.2.5 КТМ 204 та п.6.1.8 Міжгалузевих норм №91.

Як сказано у п. 2.2.5 КТМ 204, у разі неможливості визначення погодинних витрат теплоти на опалення житлових та громадських будівель за фактичними даними (п.2.2.2), - річна потреба в теплоті визначається за формулою №2.14.

На підставі аналізу норм КТМ-204 та Міжгалузевих норм №91 суд погоджується з висновками КРУ щодо формул, якими слід було керуватися теплопостачальній організації при визначенні умов договору щодо рівня оплати вартості спожитого тепла.

Застосовуючи цю формулу, КРУ визначило, що КП «Старобільськтепло»за період з 01.04.08 року по 01.01.11 року за поставку теплової енергії для потреб приміщень, опалюваних згідно договорам №№1 та 39, зайво пред'явило до сплати 694429,35 грн., у тому числі:

за 2008 рік - 140355,83 грн.;

за 2009 рік - 224548,26 грн.;

за 2010 рік -329525,26 грн. (том 1, а.с.7-79; розрахунок - том 1, а.с.68-74), - чим КП "СРТМО" завдано шкоди на таку ж суму.

Вищенаведені висновки, яких дійшло КРУ згідно Акту ревізії, підтверджені за результатами зустрічної перевірки, проведеної щодо КП "Старобільськтепло" за період з 01.01.08 року по 31.12.10 року (довідка №331-21/6«з»від 10.02.11 року (том 1, а.с.64-67).

Суд, керуючись ст.ст.32-34 та 36ГПК України, вважає, що складений Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області Акт ревізії №04-21/005 від 18.02.11 року щодо факту зайвого перерахування позивачем та отримання відповідачем коштів є належним та допустимим доказом у справі, оскільки результати проведеної перевірки не оскаржені суб'єктами господарювання, які перевірялися (КУ "СРТМО" та КП "Старобільськтепло").

З наявних у справі доказів вбачається, що КУ "СРТМО" не вжило заходів до стягнення збитків, про які йдеться у вищезгаданому акті КРУ, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Позивач на вимогу суду надав до справи розрахунок суми позову за період часу з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року на загальну суму 694.429,35 грн. (том 2, а.с.11-16), а також документальні докази факту спрямування відповідачем на його адресу рахунків про сплату вартості тепла, спожитого на об'єктах, вказаних у договорі №3, та фактичної оплати КУ "СРТМО" кожного з цих рахунків (том 2, а.с.17-105).

Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України суд вважає згадані у попередньому абзаці докази належними та допустимими.

Відповідач позов не визнав, але доказів, які б його спростовували, не надав.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З договору на поставку теплової енергії №3 від 01.01.08 року, яким були врегульовані правовідносини сторін у період, що перевірявся, видно, що вони підтверджують факт безпідставного перерахування коштів у сумі позову.

Так, умовами п.3.2 договору передбачено, що розрахунки за послуги теплопостачання відповідно до чинного законодавства встановлюються уповноваженими органами, але як у названому пункті, так і в цілому у договорі відсутні посилання на рішення конкретного уповноваженого органу, конкретний нормативний акт та розрахунок вартості одиниці теплової енергії.

Як зазначено у п. 3.1 Міжгалузевих норм №91, споживання теплової енергії на одиницю комплексної характеристики громадської споруди нормується у гігакалоріях. Відповідно до. п. 4 вказаних Норм об'єктами нарахування є установи освіти, охорони здоров'я та ін.

Згідно з п. 6.1.2 зазначених Міжгалузевих норм №91 годинне споживання теплоти на опалювання будівель і споруд бюджетної сфери встановлюється за приладами обліку теплової енергії, а за їх відсутності годинне споживання теплоти визначається за показниками типових або індивідуальних проектів, за якими побудовані дані об'єкти або за даними інвентаризаційних бюро.

Такі докази до справи не надані; вони були відсутні також на момент укладення договору (том 1, а.с.54-55;56), - з огляду на що відповідач (Підприємство -як сторона за згадуваним у цьому рішенні договором) у зв'язку з відсутністю фактичних даних годинного споживання теплоти на опалювання, яке повинно бути визначено відповідно до пункту 2.2.2 КТМ 204 та пункту 6.1.2 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91, був зобов'язаний здійснити розрахунок потреби в теплоті на опалення будівель КУ "СРТМО" у відповідності до вимог пункту 6.1.4 Міжгалузевих норм від 25.10.1999 року № 91 (формула 6.4) та пункту 2.2.5 КТМ 204 (формула 2.14).

.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.05 року №2633 "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Вищевикладене дає підстави дійти висновку, що сторони при визначенні вартості послуг за укладеним договором припустилися порушення вказаних вище норм чинного законодавства України.

У зв'язку з цим відповідач на підставі договору надав позивачеві 4706,49 Гкал тепла, але рахунки виставив на 5779,26 Гкал, тобто різниця становить 1072,77 Гкал на суму 694.429,36 грн. (розрахунок суми позову, наданий позивачем (том 2, а.с.11-16), та розрахунок суми збитків, завданих КУ "СРТМО", складений КРУ (том 1, а.с.68-74).

Отже, з урахуванням вищенаведених доводів та наявних у справі доказів правильним у даному випадку є застосування формул 2.14 пункту 2.2.5 КТМ-204 та 6.4 пункту 6.1.2 Міжгалузевих норм №91.

Що стосується посилань відповідача на вищезгаданий акти взаємозвірки, складений станом на 03.01.11 року (том 1, а.с.75), та на акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Старобільськтепло" за період з 01.01.08 року по 28.02.11 року за №331-21/04 від 06.05.11 року, складений Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом у Старобільському та Новопсковському районах Луганської області (том 2, а.с.107-113), - як на докази, що викликають сумнів у їх відповідності приписам ст.ст.32-34 ГПК України, та як на доказ відсутності між сторонами боргових зобов'язань, то суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не приймає їх до уваги як належні та допустимі докази з огляду на таке.

Так, Акт взаємозвірки від 03.01.11 року підписаний головними бухгалтерами сторін, - тобто особами, які не є органами юридичної особи, з огляду на що акт не відповідає приписам частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно якій юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Що стосується Акту ревізії №331-21/04 від 06.05.11 року, то з його змісту вбачається, що під час ревізії належне, ретельне, документальне дослідження правомірності застосування приписів КТМ-204 та Міжгалузевих норм №91 не здійснювалося (том 2, а.с.107-112), а тому суд на підставі ст.ст.32-34 ГПК України не визнає їх належними та допустимими доказами по даній справі.

Отже, суд вважає належним чином доведеним та документально підтвердженим розмір зайво перерахованих коштів у сумі 694.429,35 грн., про що сказано вище у цьому рішенні.

Вищевикладеними доводами та доказами підтверджено, що відповідач без законних підстав отримав від позивача кошти у сумі, заявленій до стягнення.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини у поведінці особи, що безпідставно збагатилася, чинним законодавством не вимагається.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування терміну позовної давності щодо заявленої до стягнення частки коштів у розмірі 80241,51 грн., суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Відповідно до приписів частини 3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач дотримався цих приписів закону.

З вищезгаданого заперечення прокурора проти цієї заяви вбачається, що він дійсно про порушення охоронюваних законом прав позивача дізнався з акту №04-21/005 від 18.02.11 року та звернувся до суду у межах трирічного терміну позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України.

В той же час суд зазначає, що остання обставина не позбавляє відповідача звертатися до суду з заявою в порядку частини 3 ст. 267 ЦК України щодо частини боргу, яка знаходиться за межами трирічного терміну позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог шляхом їх стягнення на користь Державного бюджету України.

На час звернення прокурора з цим позовом до суду був чинним Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито", згідно п."а" ч.2 ст. 3 якого у разі подання до господарського суду позову майнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне митор у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з огляду на що при ціні позову 694429,35 грн. державне мито повинно складати 6944,29 грн.

Оскільки стягненню підлягає сума коштів у розмірі 614187,84 грн. (694429,35 грн. -80241,51 грн.), то сума державного мита становить 6141,88 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року №1285 вони у таких випадках також звільнені від сплати на користь Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

З урахуванням частково задоволення позову сума зазначених витрат, яка підлягає стягненню з відповідача. становить 208,73 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягапє стягненню з відповідача на користь Державного бюджету Україним становить 6350,61 грн. (6141,88 грн. + 208,73 грн.).

Решта судових витрат стягненню з відповідача не підлягають.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" (був чинним на час звернення прокурора з цим позовом до суду) Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

На підставі викладеного, ст. 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 43,32-36,44,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Старобільськтепло", ідентифікаційний код 34962239, яке знаходиться за адресою: місто Старобільськ, кв. Ватутіна, 14-б Луганської області, - на користь Комунальної установи "Старобільське районне територіальне медичне об'єднання" Старобільської районної ради, ідентифікаційний код 01983714, яке знаходиться за адресою: місто Старобільськ, вул. Кірова,67 Луганської області, - безпідставно одержані грошові кошти за теплову енергію у сумі 614187 (шістсот чотирнадцять тисячі сто вісімдесят сім) грн. 61 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Старобільськтепло", ідентифікаційний код 34962239, яке знаходиться за адресою: місто Старобільськ, кв. Ватутіна, 14-б Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, банк: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДКС у місті Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО: 37991503, ККД: 22030001, символ - 206, назва -Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050) - судові витрати у сумі 6350 (шість тисяч триста п'ятдесят) грн. 29 коп.; наказ видати Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні позову Комунальної установи "Старобільське районне територіальне медичне об'єднання" Старобільської районної ради до Комунального підприємства "Старобільськтепло" в частині стягнення безпідставно одержаних грошових коштів за теплову енергію у сумі 80241 грн. 51 коп. - відмовити у зв'язку з закінченням терміну позовної давності.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 07.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -08 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа