Рішення № 23914669, 19.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.12 р. Справа № 5006/36/31пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді: Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Маріупольська міська рада Донецької області, м. Маріуполь, звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,0006 га під розміщення торгівельного павільйону із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_1, без одержання правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 21.02.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/31пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача не визнав. Просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12.08.2011р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нежиле приміщення - торгівельний павільйон загальною площею 6,6 кв.м, розташований по АДРЕСА_1. Відповідач стверджує, що станом на даний час ним вживаються заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 19.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

Відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

В ході перевірки встановлено факт самовільного зайняття та використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,0006 га під розміщення торгівельного павільйону із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_1, без одержання правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2011р. та видано припис №228/2011 від 28.12.2011р., яким зобов'язано відповідача усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом оформлення правовстановлюючих документів в триденний строк. Після спливу вказаного строку - 03.01.2012р. відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що відповідач умови припису №228/2011 від 28.12.2011р. не виконав, земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови під розміщення торгівельного павільйону площею 0,0006 га за адресою: АДРЕСА_1, не звільнив та не привів у придатний до використання стан.

У зв'язку з тим, що порушення усунуто не було, Маріупольською міською радою в порядку господарського судочинства пред'явлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - торгового павільйону загальною площею 6,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності є рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 12.08.2011р. по справі №2-2264/11. Вказані обставини підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав №32385484 від 08.12.2011р. та технічним паспортом на громадський будинок від 31.05.2011р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Стаття 377 Цивільного кодексу України встановлює, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до п.5 листа Верховного суду України від 29.10.2008 р. N 19-3767/0/8-08 при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Причому право власності на таку земельну ділянку переходить без зміни цільового призначення.

Аналогічне міститься і в ст.120 Земельного кодексу України, за якою при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

Пунктом 2.12 цієї ж постанови Пленуму передбачено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Земельна ділянка, на якій розташований торговий павільйон, згідно технічного паспорту має площу 6,6 кв.м, тому до відповідача разом із правом власності на вказане нерухоме майно перейшло і право користування земельною ділянкою саме площею 6,6 кв.м, що дорівнює 0,00066 га. Фактично згідно матеріалів перевірки відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,0006 га.

Згідно п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

На даний час триває процес оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідачем отримано викопіювання із генерального плану міста з нанесенням меж відведення земельної ділянки, необхідної для обслуговування торгівельного павільйону по пр. Металургів, 174, завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки в розумінні ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

З 01.11.2011р. набрав чинності Закон України „Про судовий збір".

Згідно ст. 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпунктів 1) та 2) пункту 2 частини 2 цієї ж статті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України від 22.12.2011р. №4282-VІ „Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2012р. складала 1073,00 грн.

Враховуючи вищевказану вимогу законодавства України позивач повинен був перерахувати судовий збір у розмірі 1073,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати) за подачу позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду клопотання про відстрочку сплати судового збору, яке ухвалою суду від 21.02.2012р. задоволено та надано відстрочення до 21.03.2012р. Ухвалами від 13.03.2012р., 22.03.2012р., 03.04.2012р. суд зобов'язував позивача надати докази сплати судового збору. Позивач в порушення вимог ухвал суду докази оплати судового збору на суму 1073,00 грн. не надав, що є підставою для стягнення вказаних грошових коштів в примусовому порядку згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70; код ЄДРПОУ 33852448) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 38034002, отримувач Управління державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька, рахунок 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, КБК 22030001) судовий збір в сумі 1073,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2012р.