Ухвала суду № 23911305, 29.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. Справа № 51312/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушко І.В., Макарика Я.В.

за участю секретаря судового засідання Баранкевич А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» до державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Скриня Плюс» звернулося 15.04.2011 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2011 № 0000672320 на суму податку на прибуток 1527543,5 грн. (основний платіж) та 381885,87 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0000682320 на суму податку на додану вартість 450700 грн. (основний платіж) та 112675 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи правочини нікчемними, а витрати - не понесеними. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на фіктивний характер договорів, порушення кримінальної справи щодо контрагентів позивача.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що актом від 16.03.2011 року №302/23-2/36545108 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Скриня Полюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.09.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за цей же період було встановлено порушення п. 1.22.1., п. 4.1.6., п. 5.2.1, п. 5.3.9., п. 5.5.1., п. 8.1.1., п. 8.1.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1527543,5 грн.; п. 1.7., п. 7.2.1., п. 7.4.1., п. 7.4.4., п. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 450700 грн. Порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення позивачем валових витрат встановлено за рахунок віднесення до валових витрат виконаних робіт ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Іртас», ТОВ «Вілмат Електрик» за період з 18.09.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму 707790 грн.; порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення позивачем валових витрат у сумі 712016 грн. встановлено по операціях по придбанню консультаційно - інформаційних послух, маркетингових послуг та юридичних послуг не підтверджених первинними документами та не пов'язаних з використанням їх у господарській діяльності; порушення пп. 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону та завищення суми амортизаційних відрахувань у розмірі 1022662 грн. встановлено за рахунок нарахування амортизаційних нарахувань на вартість основних засобів, по яких не понесено витрат у зв'язку із придбанням.

На підставі вказаного акту було винесено оспорювані податкові повідомлення - рішення від 29.03.2011 № 0000672320 на суму податку на прибуток 1527543,5 грн. (основний платіж) та 381885,87 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0000682320 на суму податку на додану вартість 450700 грн. (основний платіж) та 112675 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Слід зазначити, що проведеною перевіркою за період з 18.09.2009 року по 30.09.2010 року встановлено заниження задекларованих ТзОВ «Скриня Плюс» показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-1.5» всього в сумі 1566759 грн., внаслідок порушення підприємством пп. 1.22.1 п. 1.22, пп.1.25 ст.1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині не включення до складу валових доходів суми безнадійної заборгованості - 714189 грн. та безнадійної фінансової допомоги в розмірі 852570 грн.

Такий висновок було зроблено у зв'язку із тим, що у позивача рахується кредиторська заборгованість перед іншими суб'єктами. Зокрема, перед ТзОВ «Віктор Ко» - на суму 70160 грн., ПП «Вілмат Електрик» на суму 714189 грн., ТзОВ «Іртас» на суму 434500 грн., ТзОВ «Універсалбуд» на суму 327790 грн., ТзОВ «Львівкомфортгруп К» на суму 20120 грн. Відповідач посилається на те, що станом на 18.10.2010 року рахунки вказаного товариства закриті, відносини позивача з вказаним товариством не носили реального характеру.

Разом з тим, як вбачається з умов вказаних договорів підряду з ТзОВ «Іртас» від 04.02.2010 року, №04/02 від 04.02.2010 року, ними передбачено обов'язок замовника оплатити вартість виконаних робіт протягом двох років з дати підписання актів виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що такі акти виконаних робіт були підписані сторонами у лютому 2010 року, а відтак строк оплати на дату перевірки не настав. Аналогічний строк оплати встановлений договором підряду від 03.01.2010 року з ПП «Вілмат-Електрик» при тому, що акти виконаних робіт були підписані сторонами у січні 2010 року, а також в договорі від 02.12.2009 р. з ПП «Універсалбуд», акт здачі - прийняття робіт з яким був підписаний у грудні 2009 року. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, а саме заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Згідно з п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вищевказаного Закону безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Положеннями п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищезгаданого Закону передбачено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але невиключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям, сум заборгованості,що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього закону. Відтак, проаналізувавши вищенаведене, слід погодитися із думкою окружного суду, що висновки відповідача щодо статусу такої заборгованості як безнадійної не відповідає матеріалам справи.

Слід зазначити, що матеріалами справи, зокрема, актами, проектною документацією, пояснювальною запискою, підтверджується фактичне виконання контрагентами позивача зазначених робіт. Отже, не доведено у встановленому порядку належними доказами факт нікчемності вказаних договорів.

Сторона відповідача наголошує на допущенні позивачем порушень п.1.7 ст.1, пп.7.2.1 пп.7.4.1,пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим ТзОВ «Скриня Плюс» за період з 18.09.2009 року по 30.09.2010 року завищено податковий кредит на суму 266596 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання робіт (послуг) не підтверджених первинними документами та не використаних в господарській діяльності.

Разом з тим, вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктор Ко» в червні 2010 року у сумі 11693 грн., ТзОВ «Іртас» в лютому 2010 року у сумі 112500 грн., ПП «Юнізет» в грудні 2009 року у сумі 24050 грн., ПП «Львівкомфортгруп К» в грудні 2009 року у сумі 8353 грн., ТзОВ «Атрія» в червні 2010 року у сумі 95000 грн., ТзОВ ВКФ «Моренго М» в червні 2010 року у сумі 15000 грн. Розбіжності в даних подадкових декларацій позивача та його контрагентів - ТзОВ «Вілмат Електрик» та ПП «Універсалбуд» за наявності у позивача підстав декларування відповідних значень, не тягне за собою висновок про незаконність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Проте, позивач не несе відповідальності за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагентами та повноту сплати ними податків.

Колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Названий Закон не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вказана позиція суду не суперечить практиці Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються з огляду на ч. 2 ст. 71 КАС України, відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі № 2а-4492/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

Я.В. Макарик.