Ухвала суду № 23909580, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.Справа № 2а-13963/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,

в присутності:

представника позивача Онищенко А.В.,

представників відповідача Кліщ А.О., Альшаєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13963/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до Державного підприємства завод "Електроважмаш" , Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю третя особа Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства завод "Електроважмаш"та Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1"у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просив суд стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш"в доход держави грошові кошти у сумі 1075213,44 грн., як вартість того, що сплачено по взаємовідносинам з РБП "Мостокран-1"у формі ТОВ.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що посадовими особами СДПІ ВПП у м. Харкові проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011р., за результатами якої було складено акт від 21.04.2011 року № 1157/40-028/00213121.

Перевіркою був встановлений факт взаємовідносин у перевіряємому періоді між ДП завод "Електроважмаш" та РБП "Мостокран -1" на загальну суму 1075213,44 грн. Відповідно до аналізу податкової звітності РБП "Мостокран - 1", а саме декларації з додатком № 5 (розділ "податкові зобов'язання"), наданих до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 "Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" , встановлено, що податкові зобов'язання підприємства РБП "Мостокран -1" по взаємовідносинам з ДП завод "Електроважмаш" за грудень 2010р. сформовано в сумі 34992,48 грн.

Крім того, в ході перевірки була отримана податкова інформація, а саме - матеріали щодо встановлених нікчемних правочинів за № 1366/7/07-012 від 12.04.2011р. та отримано акт перевірки за № 674/07-004/32867605 від 12.04.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран -1" з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року.

Як вбачається з акту ДПІ у Орджонікідзевському районі від 12.04.2011 року № 674/07-004/32867605 згідно з даними наданої РБП "Мостокран -1" податкової звітності чисельність працюючих у РБП "Мостокран-1"за перевіряє мий період становить 18 осіб, балансова вартість основних фондів на початок розрахункового кварталу групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки відсутні, групи 2 з нормою амортизації 10 відсотків складають 20474,0 грн., групи 3 з нормою амортизації 6 відсотків складають 16746 грн., групи 4 з нормою амортизації 15 відсотків складають 1914 грн. У рядку 4.10. "Витрати на поліпшення основних фондів" проставлено прочерк.

Основним постачальником у грудні 2010 року був РБП "Мостокран-1"ТОВ. Аналізом податкової звітності РБП "Мостокран-1"ТОВ, а саме декларацій з додатком №5 (розділ "податкові зобов"язання"), наданих до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266, встановлено що податкові зобовязання підприємства РБП "Мостокран-1"ТОВ по взаємовідносинам з ДП завод "Електроважмаш"за грудень 2010 року сформовано в сумі 34992,48 грн.

Позивач вважає, що укладений між ДП завод "Електроважмаш"та РБП "Мостокран-1"у формі ТОВ правочин є нікчемним, з метою суперечною інтересам Держави, у спірних правовідносинах діяв відповідач, РБП "Мостокран-1"у формі ТОВ, котрий не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Відтак, позивач просить стягнути з ДП завод "Електроважмаш"в доход держави грошові кошти у сумі 1075213,44 грн., як вартість того , що сплачено по взаємовідносинам з РБП "Мостокран-1"ТОВ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду до участі у справі було залучено в якості третьої особи на стороні позивача ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року у задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства завод "Електроважмаш"та Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1"у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з участю третьої особи ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова, про стягнення коштів -відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу вмотивовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 19 Конституції України, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що протирічить діючому законодавству.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2010 року та 25.10.2010 року між Ремонтно-будівельним підприємством "Мостокран-1"у формі ТОВ та Держаним підприємством завод "Електроважмаш" було укладено договори підряду №130Т та №140 відповідно.

Згідно Договору підряду № 130Т від 18 травня 2010 року РБП "Мостокран-1"ТОВ здійснювало капітальний ремонт мостового електричного крана інв. № 0084 вантажопідйомністю 150/30 тон цеху 12 заводу. Ремонту піддано механізми пересування крана, головного та допоміжного підйому, пересування візка. Також, піддано ремонту електричну частину, проведено пусконалагоджувальні та інші роботи. В ході ремонту здійснено роботи по демонтажу та монтажу обладнання, ремонт муфт, блоків,гальмівних пристроїв, ремонт та виготовлення окремих деталей, здійснено установку не устаткування та фарбування металоконструкцій крана.

Згідно Договору підряду №140 від 25.10.2010 року РБП "Мостокран-1"ТОВ здійснювало ремонт мостового електричного крана інв.№0701 вантажопідйомністю 20/5 тон цеху 18 заводу. Ремонту було піддано електричну частину крана, механізми пересування крана, переміщення візка, головного та допоміжного підйомів. Виконано ремонт металоконструкцій крана, окремих приладів та деталей, проведено пусконалагоджувальні роботи, демонтаж та монтаж відповідного устаткування та агрегатів, здійснено установку необхідного устаткування.

До договорів підряду долучені додатки - дефектні акти, згідно яких підрядник здійснював зазначені в них роботи. Вказані акти складені та підписані уповноваженими на їх складання посадовими особами підприємства.

Також, судом першої інстанції встановлено, що до перевірки були надані усі документи, які б підтверджували правомірність вказаних правочинів, а саме: податкові накладні, що підтверджують право ДП завод "Електроважмаш"на податковий кредит, довідки о вартості будівельних робіт та витратах, акти приймання будівельних робіт, додатки до договорів, платіжні доручення, додаткові угоди.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що що ДП завод "Електроважмаш" у відповідності до закону здійснювало нарахування та сплату податку на додану вартість, правомірно використовувало право на податковий кредит та бюджетне відшкодування і не допустило тих порушень, які вказані позивачемКолегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків; придбанням ( будівництвом, спорудженням) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку".

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв 'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3. ст.198 ПК України вказує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх по дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковува них операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що усі господарські операції ДП завод "Електроважмаш", у зв'язку з якими у нього виникло право на податковий кредит, підпадали під визначені в законодавстві випадки та підстави. |

Крім того, згідно абз. З п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як випливає із наведених норм законодавства єдиною та визначальною умовою виникнення права на податковий кредит є отримання платником податку податкової накладної або дата списання коштів з рахунка платника податків на оплату товарів/робіт/послуг.

Слід зазначити, що СДПІ ВПП у м. Харкові не заперечує факт наявності у ДП завод "Електроважмаш" усіх податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ДП завод "Електроважмаш" у відповідності до закону здійснювало нарахування та сплату податку на додану вартість, правомірно використовувало право на податковий кредит та бюджетне відшкодування і не допустило тих порушень, які вказані позивачем.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи СДПІ ВПП у м. Харкові про нікчемність укладених правочинів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України закон розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. При цьому, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судовим розглядом встановлено, що жодний із договорів, що укладались між ДП завод "Електроважмаш"та РБП "Мостокран-1"ТОВ не визнаний судом недійсним, а також їх недійсність не встановлена законом.

Усі правочини, що укладались, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.

Таким чином, ДП завод "Елекроважмаш"здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, не заборонену законом, володіє необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі та бажанню, правочини вчинені в належній формі та спричинили реальні правові наслідки, не суперечили закону, інтересам держави та суспільства.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства завод "Електроважмаш"та Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1"у формі товариства з обмеженою відповідальністю документально та нормативно не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства завод "Електроважмаш"та Ремонтно-будівельного підприємства "Мостокран-1"у формі товариства з обмеженою відповідальністю документально та нормативно не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2-а-13963/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13963/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 р.