Ухвала суду № 23909287, 12.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 р.Справа № 2а-13292/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Смородинського В.С.

представника відповідача Іхненко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2а-13292/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Викол", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 р. № 0001062310.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року

задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 27.09.2011 р. № 0001062310.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 11, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

25.08.2011 року фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Викол»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1463/23-104/32029557 від 30.08.2011 р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Викол»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у частині віднесення до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2010 року сум ПДВ на загальну суму 9181, 95 грн., які виникли від виконання угод, які визнанні нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок, не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ до сплати за жовтень та грудень 2010 року сум ПДВ на загальну суму 9181,95 грн. (а.с.6-11).

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення -рішення від 27.09.2011 р. № 0001062310, яким ТОВ «Викол»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11477,44 грн., у тому числі: основний платіж -9181,95грн.; штрафні (фінансові) санкції -2295,49 грн. (а.с. 16).

Також встановлено, що ТОВ «Викол»у перевіряємий період мав господарські

взаємовідносини з ТОВ «Промспец консалтинг» на підставі договору від 11.10.2010 року №11/10-2010.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Викол», суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Промспец консалтинг», використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на

підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, задовольняючи зазначені позовні вимоги, дійшов висновку про те, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не суперечать актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення№ 0001062310 від 27.09.2011 р. слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ТОВ «Викол»та його контрагентом - ТОВ «Промспец консалтинг». В акті перевірки відповідач посилається на результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Промспецконсалтинг», проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (акт від 10.03.2011 р. №349/23-03-05/37091549), відповідно до якої встановлено неможливість ТОВ "Промспец консалтинг" реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства у перевіряємий період; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, відповідач вважав правочини, вчинені у перевіряємому періоді ТОВ «Промспецконсалтинг»з ТОВ «Викол», нікчемними.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про реальність угод між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Промспецконсалтинг», та безпідставність висновку відповідача про допущені позивачем порушення та нікчемність угоди, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать письмові докази між ТОВ «Викол»та ТОВ «Промспец консалтинг»укладено договір №11/10-2010 від 11.10.2010 року, за умовами якого ТОВ «Промспец консалтинг»(Постачальник) зобов'язується поставити ТОВ «Викол»(Покупець) будівельні матеріали згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Форма розрахунків - безготівкова (а.с. 17-20).

Умови зазначених договорів сторонами виконані, про що свідчать письмові докази: рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи.

Так, на виконання умов договорів ТОВ «Викол»здійснено оплату за надані послуги (роботи), у тому числі податок на додану вартість у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (ТОВ «Промспец Консалтинг»), що підтверджується платіжними дорученнями № 323 від 03.11.2010 р. на загальну суму 25002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4167,00 грн., № 394 від 13.01.2011р. на загальну суму - 30089,70 грн., у т.ч. ПДВ - 5014,95 грн., засвідченими банківською установою, а також рахунком-фактурою № 1238 від 29.10.2010р., рахунком-фактурою № 1654 від 27.12.2010р. (а.с. 63-64, 21, 22).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності переміщення товару, підтверджується подорожніми листами автомобіля №171119 01-31.1010р., № 171121 01-31.12.2010 р. Копія накладної № МК -00025 від 24.04.2008 р. та акт приймання-передавання № 0000025 від 24.04.2008 р. підтверджують наявність у позивача автомобіля (а.с. 65,66, 67, 68, 69, 70).

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На поставлені матеріали ТОВ «Промспец Консалтинг»виписані податкові накладні № 1019 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 25002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4167,00 грн., № 2886 від 27.12.2010 року на загальну суму - 30089,70 грн., у т.ч. ПДВ - 5014,95 грн , та видаткові накладні № 857 від 29.10.2010 р., № 1863 від 27.12.2010 р. (а.с. 23, 24, 25, 26).

ТОВ «Викол»до складу податкового кредиту включило суму ПДВ у розмірі 9181, 95 грн. по податковим накладним, які отримані від ТОВ "Промспец Консалдинг" , № 1019 від 29.10.2010 р., № 2886 від 27.12.2010 року. Податкові накладні включені до декларації з ПДВ за звітний період та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень, грудень 2010 року.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні за змістом та реквізитами відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не спростовано податковим органом ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. В ході перевірки податковий орган не ставив під сумнів відповідність закону (п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") отриманих від ТОВ «Промспец Консалтинг»податкових накладних, на підставі яких визначено суму податкового кредиту, або те, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають недостовірні дані.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державною реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час укладення договорів між ТОВ «Викол»та ТОВ "Промспец Консалтинг" та виписку податкових накладних останній знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був платником податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем. Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних відповідачем не надано.

Також встановлено подальшу реалізацію позивачем отриманих від ТОВ "Промспец Консалтинг" товарів, відповідно до Договорів: № 120 від 18.05.2010 між ХКП "Міськелектротранс" та ТОВ «Викол»про надання послуг із розміщенням реклами на бортах рухомого складу, № 8/04 від 12.04.2010 р. між ТОВ НВК "Логосс" та ТОВ «Викол»про надання рекламних послуг, № 12/06 від 09.06.2010р. між ТОВ "Приїск інк" та ТОВ «Викол»про проведення рекламної кампанії на міському транспорті, № 2509 від 25.09.2010 між ТОВ "Рекламне агентство "Інарт" та ТОВ «Викол», та відповідні акти здавання - приймання виконаних робіт. Вказані договори підтверджують виконання робіт позивачем із фарбування та нанесення реклами. Довідка про фарбування транспорту в жовтні 2010р. - лютому 2011р. та довідка про витрати фарби свідчать про використання ТОВ «Викол»придбаної продукції в господарської діяльності.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угоди, укладені між ТОВ «Викол» та ТОВ "Промспец Консалтинг" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Укладення між ТОВ «Викол»та ТОВ "Промспец Консалтинг" договору поставки №11/10-2010 від 11.10.2010 року здійснено ТОВ "Промспец Консалтинг" в межах господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату); на реальне встановлення між сторонами договору цивільних прав та обов'язків. Предмет вказаного правочину не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає виду діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.

А тому колегія суддів вважає, що факт видачі позивачу його контрагентом, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі і є платником ПДВ, належним чином оформлених податкових накладних, з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем спростовано не було, надані послуги використані позивачем у господарській діяльності, не дають податковому органу підстав для висновку про нікчемність угод, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11 року позовні вимоги ТОВ "Промспец консалтинг" задоволено.

Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за №189 від 25.02.11 "На проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг". Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг"з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг" за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі № 2а-3002/11/2070 залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС

України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2-а-13292/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-13292/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.