Постанова № 239027, 25.09.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.09.06р.

Справа № А23/152

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс", с. Менделєєва, Нікопольський район, Дніпропетровська область

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,Дніпропетровської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ № 0002872342/0/49079 від 06.12.05

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:Череп В.М. –директор, паспорт АН 215705, протокол від 06.03.2000р.

Віткова В.В. –головний бухгалтер, дов.від 21.06.06 3128

Коряков А.І. - ю/к, дов. від 12.09.06 №184

Від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ № 0002872342/0/49079 від 06.12.05, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 16249,66 грн., із яких 9017,00 грн. - основний платіж, 7232,66 –штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що факт відсутності на підприємстві податкових накладних, що стало підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 9017,00 грн., не відповідає дійсності, оскільки податкові накладні для проведення перевірки надавались, але перевіряючими під час перевірки необґрунтовано не враховані.

В рішенні за результатами розгляду первинної скарги позивача в обґрунтування здійснених документальною перевіркою донарахувань податку на додану вартість у сумі 9017 грн. приведений довід про неправомірне відображення в складі податкового кредиту з податку на додану вартість загальної податкової декларації № 3 за жовтень 2002 року податкових накладних, що підлягали відображенню в складі податкового кредиту з податку на додану вартість спеціальної податкової декларації № 2.

Фактично акт документальної перевірки не містить інформації і не робить висновків щодо невірного порядку включення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації (загальну або спеціальну); акт позапланової перевірки, проведеної відповідачем в 2002 році, не може служити підставою для того, що відновлення позивачем сум податкового кредиту по податкових накладних повинно бути здійснено саме в спеціальній податковій декларації по податку на додану вартість № 2, оскільки ні дана планова документальна перевірка, ні попередня позапланова перевірки не містять висновків щодо правомірності відображення позивачем сум податкового кредиту на підставі цих податкових накладних у спеціальній податковій декларації по податку на додану вартість № 2 в 2001 році.

Крім того, позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2724,16 грн. у зв’язку з порушенням пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, абз.2 п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартістьвнаслідок їх невідповідності ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та неправильним застосуванням відповідачем норм чинного законодавства, оскільки нарахування виникло внаслідок непроведення позивачем коригування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого у зв’язку з придбанням і використанням позивачем палива на легковий транспорт, вартість якого не включається до складу валових витрат позивача. Відповідачем не врахований той факт, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і не веде податковий облік валових доходів і валових витрат. Крім того, позивач вважає проведені перевіркою розрахунки з цього питання невірними.

Відповідач проти позову заперечує, подав письмові заперечення на позов, в яких посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено після проведеної перевірки на підприємстві-позивача, якою виявлено певні порушення позивачем чинного законодавства.

14.09.06 позивачем подавалось письмове клопотання про витребування від відповідача додаткових документів, яке ухвалою по даній справі від 14.09.06 залишено без задоволення, оскільки зазначені в п.1 клопотання документи є і у позивача, решта документів не стосується суті спору.

У судовому засіданні 25.09.06 позивачем подано письмове клопотання суду зобов’язати Державну податкову адміністрацію Дніпропетровської області провести службове розслідування по факту дій посадових осіб Нікопольської ОДПІ по накладенню на ТОВ "Адоніс" фінансових санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 19.04.02 № 0000212640/0 та податковому повідомленню-рішенню Нікопольської ОДПІ № 0002872342/49079 від 06.12.05.

Суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, як таке, що не відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноважень суду при розгляді адміністративних справ.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Причини нез’явлення представників відповідача у судове засідання не відомі.

За викладених обставин нез’явлення представників відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс", с. Менделєєва, Нікопольський район, Дніпропетровська область, є платником податку на додану вартість, згідно ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" - платником фіксованого сільськогосподарського податку і користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість, визначеним в абз.2 п.11.21 та п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Основні види діяльності підприємства –виробництво продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка і реалізація, звіроводство та інші види господарської діяльності; агропромислова діяльність: закупівля у фізичних та юридичних осіб, вирощування, збирання і зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції як власного виробництва так і придбаної.

Питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу становила 90,2% за 2004 рік, 79,1% - за 2003 рік, 84,3% - за 2002 рік.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням Закону України від 23.12.04 визначено, що до 01 січня 2006 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок).

Згідно п.4 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Згідно п.5 Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня 2005 р., перераховується до державного бюджету.

Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня 2005 р. не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).

Відповідно до п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Позивачем складались та подавались до податкової інспекції у кожному податковому періоді три податкові декларації з податку на додану вартість:

- спеціальна декларація № 1 –перша група обліку декларацій, за результатами яких різниця між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, птахівництва, з продажу молока, худоби, молочної продукції і м’ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах (п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість").

- спеціальна декларація № 2 –друга група обліку операцій, за результатами яких різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом спрямовується на придбання матеріально-технічних ресурсів тільки для платників податку, у яких за результатами роботи попереднього звітного (податкового) періоду обсяг становить не менше 50% у складі валового доходу підприємства (п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість").

- загальна декларація № 3 –третя група обліку –операції, за результатами яких платники податку здійснюють розрахунки з бюджетом з продажу підакцизної продукції власного виробництва, з продажу молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, з продажу будь-якої придбаної продукції.

06.12.05 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002872342/0/49079, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 16249,66 грн., із яких 9017,00 грн. –основний платіж, 7232,66 грн. –штрафні санкції.

Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення стали результати проведеної відповідачем виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства підприємством-позивачем за період діяльності з 01.07.02 по 30.06.05, про що складений акт № 176/231.30831870 від 25.11.05, яким, зокрема, встановлено порушення з боку позивача п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, абз.2 п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, а саме: заниження податку на додану вартість на 2724,16 грн. за період вересень 2002 року –грудень 2004 року через включення до податкового кредиту по податковій декларації № 2 суми податку на додану вартість за паливно-мастильні матеріали у повному обсязі без коригування сум податку на додану вартість у розмірі 2724,16 грн. (зведений звіт про рух паливно-мастильних матеріалів помісячний, бухгалтерські рахунки № 92 "адміністративні витрати", № 64 "розрахунки по податкам та платежам").

При цьому відповідач посилається на норми пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, яка діяла до 01.01.03, відповідно до яких не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на пально-мастильні матеріали, витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

Згідно цієї ж статті в редакції Закону України від 24.12.02 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 01.01.03 не включаються до складу валових витрат витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

В ході перевірки відповідачем встановлені факти використання позивачем пального для легкових автомобілів, і як зазначено відповідачем, позивач повинен був відкоригувати податковий кредит при використанні паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 2724,16 грн. за 2002-2004 роки, але таке коригування позивачем здійснено не було, внаслідок чого останнім занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації №2 та недоперераховано податку на додану вартість на спеціальний рахунок.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини позивачем для накопичення грошових коштів, що повинні залишатися в розпорядженні підприємства, відкриті спеціальні рахунки в КБ "Промінвестбанк", м. Нікополь,: № 2604030376350 (рослинництво), № 2604230176350 (тваринництво).

Враховуючи виявлені порушення, відповідачем зазначено, що позивачем невірно визначено об’єкт оподаткування по податку на додану вартість, що призвело до неперерахування на спеціальний рахунок з податку на додану вартість по рослинництву у сумі 2724,16 грн., у зв’язку з чим сума податку на додану вартість у розмірі 2724,16 грн. вважається використаною не за цільовим призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету в повному обсязі.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по загальній податковій декларації № 3 встановлено заниження податку на додану вартість у жовтні 2002 року на суму 9017,00 грн.

Відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до складу податкового кредиту по загальній податковій декларації № 3 за жовтень 2002 року включені суми податку на додану вартість без наявності податкових накладних у розмірі 9017,00 грн. (акт позапланової перевірки № 35 від 19.08.02 відповідача, уточнюючий розрахунок до загальної податкової декларації № 3 за жовтень 2002 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість та довідка про суми податку на додану вартість, які збільшують або зменшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередній звітних періодах за жовтень по загальній декларації № 3, заява позивача від 28.11.02).

У зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума 9017,00 грн. податку на додану вартість в рахунок оплати наступних платежів на момент перевірки використана, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в порядку пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо висновку відповідача про заниження податку на додану вартість у розмірі 2724,16 грн., що стало підставою для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суми штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2724,16 грн., суд вважає такий висновок відповідача помилковим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на протязі періоду, що перевірявся, включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів, які отримані та використовуються позивачем як з метою забезпечення власного виробництва продукції рослинництва і тваринництва, так і з метою забезпечення іншої, загальної, господарської діяльності позивача, передбаченої Статутом.

Позивачем додані до матеріалів справи переліки податкових накладних, а також копії податкових накладних, виписаних постачальниками і виданих позивачеві, на підставі яких останній в періоді з вересня 2002 року по грудень 2004 року включав суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів до податкового кредиту всіх трьох декларацій в залежності від напрямку використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності.

Так, витрати на придбання цих матеріалів розподілялись у відношенні 20% - до декларації № 1 (тваринництво), 70% - до декларації № 2 (рослинництво), 10% - до декларації № 3 (загальної) –на забезпечення паливно-мастильними матеріалами легкових автомобілів на дату придбання цих матеріалів, що відповідає вимогам пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Визначена відповідачем сума 2724,16 грн. розрахована останнім, виходячи з даних позивача про фактичне використання паливно-мастильних матеріалів, і є сумою податку на додану вартість у складі вартості пального, витраченого на забезпечення легкових автомобілів в повному обсязі, без врахування того факту, що частина із загальної кількості цього пального використовувалась позивачем для забезпечення виробництва в рослинництві і тому в цій частині підлягала обліку з урахуванням п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", податок на додану вартість, відповідно, - включенню до складу податкового кредиту в спеціальну декларацію № 2.

Крім того, відповідачем також не враховано, що 10% від загального розміру податку на додану вартість з придбаних паливно-мастильних матеріалів включались до складу податкового кредиту у загальну декларацію № 3, 20% - у загальну декларацію № 1 по першій події.

Таким чином, розрахунок відповідача суми 2724,16 грн. за викладених обставин не відображає фактичних обставин, тому, приймаючи до уваги положення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідачем не доведений факт заниження податку на додану вартість на суму 2724,16 грн. за період вересень 2002 року –грудень 2004 року по податковій декларації № 2.

Крім того, також суд вважає помилковим визначення відповідачем суми 2724,16 грн. як податкового зобов’язання –штрафної санкції, що підлягає стягненню до бюджету, в розмірі суми коштів, що використані за нецільовим призначенням.

Виходячи з зазначених вище положень п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, кошти, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, перераховуються цими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Також вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку зазначені вище кошти, не перераховані на окремий рахунок.

Таким чином, по спеціальній декларації з податку на додану вартість № 2 розрахунки з бюджетом не проводяться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримувався вимог передбаченого порядку при перерахуванні коштів з поточного рахунку на окремий рахунок, факти неперахування, нецільового використання позивачем визначених ним в спеціальних деклараціях № 2 за зазначений вище період сум податку на додану вартість ні під час перевірки відповідача, ні під час вирішення зазначеного спору не встановлені.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За приписами статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.2.5, 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253, податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення і є, в тому числі, рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

Порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства визначений ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", випадків застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за нецільове використання сум податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільгоспвиробників відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить.

Закон України "Про податок на додану вартість", Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, які регулюють спірні відносини, встановлюючи у разі використання сільгоспвиробником зазначених вище коштів не за їх цільовим призначенням певні правові наслідки для такого сільгоспвиробника у вигляді стягнення цих коштів до державного бюджету у безспірному порядку, іншої відповідальності для сільгоспвиробника, в тому числі у вигляді донарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, штрафних санкцій, не встановлює.

Виходячи з викладеного, суд вважає дії відповідача по визначенню позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2724,16 грн. неправомірними, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо визначення відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по загальній податковій декларації № 3 за жовтень 2002 року - 9017,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 4508,50 грн. суд вважає дії відповідача правомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті попередньої позапланової перевірки (№ 35 від 19.08.02) відповідачем виявлено, що за період діяльності з 01.04.01 по 01.08.01 позивачем на підставі договору за даними книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності з податковими накладними № 5 від 05.07.01 на суму 17962,39 грн., в т.ч. ПДВ –2993,73 грн., № 7 від 17.07.01 на суму 36141,50 грн., в т.ч. ПДВ –6023,58 грн., № 2 від 03.04.01 на суму 19134,91 грн., в т.ч. ПДВ –3189,15 грн., № 1283 від 04.05.01 на суму 23447,32 грн., в т.ч. ПДВ –3907,89 грн. на загальну суму 96686,12 грн., в т.ч. ПДВ –16114,35 грн. придбано у ВАТ "ОГЗК" послуги, товари, сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість № 2 у квітні та липні 2001 року. Сума перерахована до бюджету в повному обсязі.

Оскільки зазначені податкові накладні під час позапланової перевірки були відсутні, що позивачем не заперечувалось, відповідачем встановлений факт завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в спеціальній декларації з податку на додану вартість № 2 на суму 16114,35 грн., заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість до сплати в бюджет у квітні-липні 2001 року на 16114,35 грн., в результаті чого позивачеві було донараховано до сплати в бюджет податок на додану вартість у сумі 16114,35 грн.

На підставі висновків, зроблених в акті № 35 від 19.04.02, відповідачем винесено рішення № 591260.30831870/9822 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства від 19.04.02, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4028,59 грн.; 19.04.02 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212640/0, яким визначено позивачеві податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 20142,94 грн., із якої 16114,35 грн. –основний платіж, 4028,59 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

У встановленому порядку податкове повідомлення-рішення від 19.04.02 № 0000212640/0 позивачем не оскаржувалось.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

19.11.02 позивачем до податкової інспекції подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2002 року (загальна № 3 та за скороченою формою №№ 1, 2) - т.2 а.с.23-31:

скорочена податкова декларація з податку на додану вартість (сільськогосподарська декларація –п.11.21 Закону України "Про податок на додану вартість"), в якій визначено позитивне значення суми податку на додану вартість –667 грн.;

скорочена податкова декларація з податку на додану вартість (сільськогосподарська декларація –п.11.29 Закону України "Про податок на додану вартість"), в якій визначено позитивне значення суми податку на додану вартість –6723 грн.;

загальна декларація з податку на додану вартість, відповідно до якої позивачем визначено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 900 грн., яка підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів (рядок 25 декларації).

28.11.02 позивачем подана уточнена загальна декларація з податку на додану вартість за жовтень 2002 року, в якій у рядку 16 "коригування недорахованого податкового кредиту за попередні звітні періоди" позивачем включена сума 9017,00 грн., у зв’язку з чим сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, склала 9917,00 грн. (рядок 25 декларації).

За заявою позивача, написаною власноручно головним бухгалтером підприємства-позивача 27.11.02, податкові накладні №№ 5 від 05.07.01 та 7 від 17.07.01, які були втрачені, поновлені (т.3 а.с.88).

В розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації за жовтень 2002 року відповідачем в якості підстави коригування зазначено відновлення податкових накладних №№ 5 від 05.07.01 та 7 від 17.07.01 (не враховано актом перевірки № 35 від 19.04.02) на загальну суму податку на додану вартість 9017,00 грн., а також додана довідка про суми податку на додану вартість, які збільшують або зменшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах за жовтень 2002 року.

Як зазначено відповідачем, в ході проведення перевірки за період діяльності позивача з 01.07.02 по 30.06.05 встановлено, що вищезазначені податкові накладні, згідно наданих документів до перевірки, на підприємстві відсутні, у зв’язку з чим відповідачем з посиланням на норми пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблений висновок щодо завищення суми податкового кредиту по загальній декларації № 3 за жовтень 2002 року на суму 9017,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність податкових накладних №№ 5 від 05.07.01 та 7 від 17.07.01, разом з тим, матеріалами справи не підтверджені. Позивачем до матеріалів справи додані заперечення до акту перевірки № 176/231.30831870 від 25.11.05 (лист вих.№ 187 від 28.11.05 – т.1 а.с.54), в яких позивач не погоджується з тим фактом, що податкові накладні № 5 від 05.07.01 на суму 17962,39 грн. та № 7 від 17.07.01 на суму 36141,50 грн. на момент проведення перевірки відсутні, та зазначає їх в якості додатків до зазначеного листа.

До матеріалів справи позивачем також додані копії спірних податкових накладних (т.1 а.с.38, 39): № 7 від 17.07.01 на суму 36141,50 грн., в т.ч. ПДВ –6023,58 грн. про отримання дизельного палива та бензину та № 5 від 05.07.01 на суму 17962,39 грн., в т.ч. ПДВ –2993,73 грн. про отримання дизельного палива, бензину та масла.

Згідно п. 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції станом на момент подачі уточнюючої декларації за жовтень 2002 року, у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Відповідно до п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники (уточнену декларацію)- п. 4.4 цього ж Порядку.

Таким чином, виходячи з того факту, що первісно позивачем суми податку на додану вартість з операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей за податковими накладними № 5 від 05.07.01 на суму 17962,39 грн. та № 7 від 17.07.01 на суму 36141,50 грн. у встановленому порядку були включені до податкового обліку з урахуванням положень п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" і відображені в спеціальній декларації № 2 за липень 2001 року, підстави зміни позивачем в жовтні 2002 року напрямку використання придбаних за цими податковими накладними паливно-мастильних матеріалів останнім не зазначені, докази в підтвердження цього факту в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, суд вважає, що позивач повинен був коригувати податковий кредит за придбані паливно-мастильні матеріали та надати уточнюючий розрахунок до спеціальної декларації № 2, тоді як фактично позивач надав уточнюючий розрахунок по податковій декларації № 3.

Внаслідок викладеного, позивачем безпідставно включені суми податку на додану вартість в сумі 9017,00 грн. до складу податкового кредиту за жовтень 2002 року в загальну податкову декларацію з податку на додану вартість № 3, висновок відповідача щодо заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 9017,00 грн. є правомірним. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської державної податкової інспекції, м. Нікополь, № 0002872342/0/49079 від 06.12.05 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 2724,16 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс", с. Менделєєва, Нікопольський район, Дніпропетровська область, –1,70 грн. судового збору.

Видати виконавчий лист.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

06.11.06

Згiдно з оригіналом

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна