Постанова № 2390222, 03.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.11.2008 р.                                                                                                     № 9/572

16:06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Етрекс»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання протиправними дії та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1039 від 31.05.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники :

Від позивача Загородня Д.М. (довіреність б/н від 07.10.2008 р.)

Від відповідачаФедоров С.В. (довіреність № 1761/9/10 від 04.03.2008 р.)

Від відповідачаМаксименко С.П. (довіреність № 8451/9/10 від 13.12.2007 р.) Обставини справи:           Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними дії та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1039 від 31.05.2008 р.           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань за останній квартал перевіряє мого періоду, якими визначено суму оподатковуваних операцій.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки протягом дванадцяти послідовних податкових місяців позивач подавав декларації про відсутність оподатковуваних поставок.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

          відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100005179 Товариство з обмеженою відповідальністю «Етрекс»є платником податку на додану вартість з 12.12.2006 р.

Показниками податкових декларацій з податку на додану вартість за другий квартал 2007 р., третій квартал 2007 р., четвертий квартал 2007 р., перший квартал 2008 р., поданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрекс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва, визначено відсутність оподатковуваних операцій.

19.05.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрекс» подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким визначено виявлення помилки за перший квартал 2008 р. шляхом не врахування суми податкових зобов’язань у декларації звітного періоду у розмірів 1200,00 грн.

20.05.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрекс» подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким визначено виявлення помилки за перший квартал 2008 р. шляхом не врахування суми податкових зобов’язань у декларації звітного періоду у розмірів 8800,00 грн.

          Актом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1039 від 31.05.2008 р. встановлено, що платник –Товариство з обмеженою відповідальністю «Етрекс»подає податкові декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок з 01.03.2007 р. по 01.03.2008 р.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

          Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі –Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

          Відповідно до статті 1 Закону № 168 податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Пунктом 7.8.1. Закону № 168 передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Положеннями статті 9 Закону № 168 встановлено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, зокрема, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво в разі анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням слідуючого.

Пунктом ґ) пункту 9.8. статті 9 Закону № 168 встановлено підставу для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість –не надання податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подача такої декларації, яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. При цьому під поняттям періоду мається на увазі не податковий період в розумінні Закону № 168, а період у часі, який становить дванадцять послідовних податкових місяців. Закон не визначає часу, протягом якого податкова служба зобов’язана анулювати відповідне свідоцтво платника податку з моменту встановлення відповідного факту. Суд вважає, що в такому разі час з моменту виявлення відповідних обставин до моменту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість повинен відповідати критерію “розумний строк”. При цьому Закон № 168 не надає будь-яких виключень відносно підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у разі наступного після зазначених законом обставин подання декларації з податку на додану вартість або подання з наявними у ній задекларованими оподаткованими операціями.

Як встановлено матеріалами справи, а позивачем не заперечено, що за другий –четвертий квартали 2007 р. та перший квартал 2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрекс»у податкових деклараціях з податку на додану вартість вказано на відсутність оподатковуваних операцій, тобто платник податку на додану вартість подав податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. Проте, 19.05.2008 р. та 20.05.2008 р. позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими донараховано податкові зобов’язання у розмірі 10000,00 грн., які прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва. Рішення про зворотнє відповідачем суду не надано. Отже, позивачем задекларовано оподатковувані операції за перевіряємий період - за перший квартал 2008 р.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість прийнято упереджено та необґрунтовано, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення від 31.05.2008 р. позивачем не враховано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань, що змінюють показники, визначені у податковій декларації за перший квартал 2008 р., який, в свою чергу, входить до перевіряємого періоду, не встановлено податковий місяць в якому відбулися оподатковані операції, за результатами чого винесено оскаржуване рішення.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено суду наявність підстав, встановлених пунктом ґ) пункту 9.8. статті 9 Закону № 168, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, адже позивачем задекларовано оподатковувані операції шляхом подання уточнюючого розрахунку за перший квартал 2008 р. враховуючи такі обставини оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрекс»як платника податку на додану вартість, яке міститься у акті від 31.05.2008 р. № 1039.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрекс»як платника податку на додану вартість, яке викладене в акті Державної податкової інспекції у подільському районі міста Києва від 31.05.2008 р. № 1039.

Стягнути Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрекс»(м. Київ, вул. Ярославська, 4, код ЄДРПОУ 31955150) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                        О.В. Кротюк