Рішення № 23899565, 09.04.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2/0121/988/2012

Справа № 2/0121/988/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді -Самойлової О.В.

при секретарях: - Маричевої С.В., Джалілові А.Д.,

за участю позивача: - ОСОБА_3,

представників відповідача: - Аксьонової Л.В., Божкова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

встановив :

ОСОБА_3, уточнивши свої вимоги, звернувся до суду із позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 7393,88 грн., компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 2214,43 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15083,42 грн., моральної шкоди у сумі 7553,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що позивач працював у відповідача з 16 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року, відповідач з травня 2011 року не виплачує йому заробітну плату, посилаючись на відсутність грошових коштів, також відповідач не провів розрахунок при його звільненні 30.09.2011 року , заборгованість склала 7393,88 грн., також не виплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, яка станом на березень 2012 року складає 2214,43 грн., у зв'язку із тим, що з позивачем не було проведено своєчасно розрахунок при звільненні, він просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15083,42 грн., також вважає, що порушення його прав відповідачем спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює у 7553,00 грн.

ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав з підстав, що в ньому зазначені та пояснив, що він працював у відповідача з 16 травня 2011 року на посаді юрисконсульта, був неофіційно переведений на іншу роботу, 30.09.2011 року він звільнився за власним бажанням, але розрахунок з ним проведено не було, при цьому на підприємстві двічі за минулий час виплачувалася заробітна плата, 03.01.2012 року він звернувся до відповідача, але йому було відмовлено із посиланням на відсутність коштів, у зв'язку із тим, що відповідач тривалий час не виплачує йому заборгованість по заробітній платі, йому прийшлося хвилюватися, дома стали виникати сварки з причини відсутності коштів, таким чином, діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 7553,00 грн.

Представник відповідача Божков Д.А., що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у частині суми заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, пояснив, що визнає наявність заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати у сумі7393,88 грн., також суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15083,42 грн., при розрахунку заборгованості заробітної плати позивача не була врахована компенсація, але розрахунок компенсації позивачем зроблено не вірно, застосовані інші індекси інфляції, заперечує проти стягнення моральної шкоди, оскільки відсутня вина підприємства у несвоєчасної виплаті заробітної плати у зв'язку із тимчасовим погіршенням фінансового стану заводу.

Представник відповідача Аксьонова Л.В., що дія також на підставі належним чином оформленої довіреності, підтримала пояснення представника Божкова Д.А.

Вислухавши позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні в безспірному порядку встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював на Феодосійському казенному оптичному заводі з 16.05.2011 року, наказом № 45 від 30.09.2011 року позивач був звільнений з посади за ст. 38 КЗпП України, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_3 Згідно довідки № 197 від 11.11.2011 року (а.с. 4), заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 складає за період з травня 2011 року по вересень 2011 року 7393,88 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Частина 1 ст. 116 КЗпП України передбачає, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з травня 2011 року по вересень 2011 року у сумі 7393,88 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року у сумі 15083,42 грн. Оскільки зазначені обставини визнані в судовому засіданні представниками відповідача, то відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню, а згідно із ст. 174 ЦПК України, визнання позовних вимог відповідачем, є підставою для задоволення позову.

Стаття 34 Закону України „Про оплату праці" передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 року визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Зазначені нормативні акти поширюються на підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеній на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

У зв'язку із вищенаведеним, суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати засновані на законі, але не погоджується із розрахунком, що виконаний позивачем, оскільки він не відповідає вищезазначеним нормам Законів та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»з наступними змінами. Величини індексів інфляції у 2011 та 2012 роках за даними Державного комітету статистики України та коефіцієнти споживчих цін, що опубліковані офіційно в газеті «Урядовий кур'єр», не співпадають з тими величинами, що зазначені у розрахунку позивача, крім того, позивачем не вірно зазначена сума заборгованості по заробітній платі за травень 2011 року. На думку суду, сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу складає 33,32 грн., виходячи з того, що у травні та червні 2011 року величина приросту споживчих цін, що визначається шляхом множення індексів споживчих цін за період з червня 2011 року по березень 2012 року, відсутня, а тому сума компенсації не нараховується. Компенсація за затримку виплати заробітної плати за липень 2011 року у сумі 2199,98 грн. з урахуванням величини приросту споживчих цін 0,3% за той же період, складає 6,59 грн. (2199,98х0,3:100). Компенсація невиплаченої суми заробітної плати за серпень 2011 року у сумі 1973,14 грн. з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін 0,8% складає 15,70 грн. (1973,14х0,8:100). Компенсація невиплаченої суми заробітної плати за вересень 2011 року у сумі 1575,96 грн. з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін 0,7% складає 11,03 грн. (1575,96х0,7:100). Таким чином, загальна сума компенсації склала 33,32 грн.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року визначено, що звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 неправомірними діями відповідача, суд враховує характер правопорушення, негативні наслідки, а саме те, що позивач не мав можливості тривалий час отримувати та розпоряджатися належними йому коштами, залишився без засобів для існування, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Одночасно, суд враховує, що позивач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 7553,00 грн., його доводи про втрату нормальних життєвих зв'язків через неможливість активного громадського життя, переживань відносно свого існування та існування своїх близьких родичів, не підтверджені відповідними доказами, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню на суму 500 грн.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про те, що з Феодосійського казенного оптичного заводу на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі за період з травня 2011 року по вересень 2011 року у сумі 7393,88 грн., компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2012 року у сумі 33,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15083,42 грн., моральна шкода у сумі 500,00 грн., а всього 23019 грн. 62 коп. Сума заборгованості по заробітній платі визначена без рахунку податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, у зв'язку із чим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 230 грн. 20 коп.

В судовому засіданні 09 квітня 2012 року були проголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення виготовлений 13 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (АР Крим м. Феодосія, вул. Московська, 11, код ЄДРПОУ 14310649) на користь ОСОБА_3 заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі за період з травня 2011 року по вересень 2011 року у сумі 7393,88 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на 01.03.2012 року у сумі 33,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 11695,90 грн., моральну шкоду у сумі 500,00 грн., а всього19623 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 10 коп. Сума заборгованості по заробітній платі визначена без рахунку податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу (АР Крим м. Феодосія, вул. Московська, 11, код ЄДРПОУ 14310649) судовий збір на користь держави у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крім через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Самойлова