Ухвала суду № 23894766, 26.04.2012, Апеляційний суд Херсонської області

26.04.2012

Справа № 22ц-2190/345/2012р. Головуючий в І інстанції:

Сімчук С.Б.

Категорія: 27 Доповідач: Цуканова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року квітня місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Цуканової І.В.,

суддів: Радченка С.В., Вейтас І.В.,

при секретарі Лукашевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 березня 2011 року у справі

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за

зустрічним позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про усунення порушень прав позичальника за кредитно-заставним договором та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 р. ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 04 червня 2008 року з нею було укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кошти в розмірі 6811,39 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 17,04% на суму залишку заборгованості, з кінцевим строком повернення 03 травня 2013 року. В якості забезпечення виконання умов договору, цим же договором передбачено заставу, а саме: ОСОБА_2 надала ПАТ КБ «Приватбанк»рухоме майно -автомобіль марки «VOLKSWAGEN»моделі «GOLF», 1994 року випуску, д./н. НОМЕР_2. Проте, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконала, у зв'язку з чим станом на 20.10.2010р. утворилась заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 6922,65 доларів США. Предмет застави в заклад банку не надала. Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави -автомобіль марки «VOLKSWAGEN»моделі «GOLF», 1994 року випуску, д./н. НОМЕР_2, належний ОСОБА_2 на праві власності.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і до початку розгляду справи по суті подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «Приватбанк»та ЗАТ «Інгосстрах»про усунення порушень прав позичальника за кредитно-заставним договором та відшкодування моральної шкоди. Просила суд визнати дії співробітників ПАТ КБ «Приватбанк»такими, що не відповідають чинному законодавству України, зобов'язати керівництво ПАТ КБ «Приватбанк»повернути належний їй автомобіль, зобов'язати керівництво ПАТ КБ «Приватбанк»провести перерахунок заборгованості по договору за час незаконного вилучення автомобіля та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., в задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк»відмовити.

Заочним рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 18 березня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором -залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про усунення порушень прав позичальника за кредитно-заставним договором та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк»повернути заставний автомобіль марки «VOLKSWAGEN»моделі «Passat», 1994 року випуску, д./н. НОМЕР_2, власнику ОСОБА_2

Ухвалою цього ж суду від 17.06.2011р. заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про скасування заочного рішення від 18.03.2011р. залишено без задоволення.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк»просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає що скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення повного та своєчасного виконання Позичальником зобов'язань за кредитно-заставним договором, Позичальник надав Банку в заставу легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Passat 1.8, 1994 року випуску, кузов № НОМЕР_1, д./н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2

На час розгляду справи сторони не внесли відповідні зміни в кредитно-заставний автомобіль щодо правильної назви моделі автомобіля.

З пояснень осіб, які приймають участь у справі вбачається, що в дійсності ОСОБА_2 є власником автомобіля моделі «GOLF».

Відповідно до п. 17.1.1 кредитно-заставного договору загальний розмір кредиту становить 6811,39 доларів США. Згідно пункту 17.7 кредитно-заставного договору, в період сплати Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячний платіж у розмірі 185,86 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним. Окрім цього, було складено Графік погашення кредиту, що міститься у Додатку №1 до кредитно-заставного договору, згідно якого Позичальник щомісячно виплачував кредит, винагороду за резервування та відсотки /а.с. 14/.

Також, між ОСОБА_2 та ЗАТ «Інгосстрах»було укладено Договір особистого страхування №HEQOLK98137 від 04.06.2008р. та Договір страхування наземного транспорту №HEQOАЕ98137 від 04.06.2008р. Згідно з вказаними вище договорами Страховик зобов'язувався, у разі настання страхового випадку, здійснити страхове відшкодування Страхувальнику, а Страхувальник зобов'язувався своєчасно сплачувати страхові платежі /а.с. 56-59, 60-62/.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №HEgOAE000098173 від 04.06.2008р., укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2, заборгованість виникла 16.06.2009р. і була погашена 29.01.2010р. і знову почала нараховуватися з 05.03.2010р. /а.с. 5/.

Відповідно до акту передачі автомобіля від 29.01.2010р., ОСОБА_2 у зв'язку з прострочкою сплати по кредитному договору №HEgOAE000098173 від 04.06.2008р., передала належний їй залоговий автомобіль VOLKSWAGEN, моделі GOLF, 1994 року випуску, кузов №№ кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 для погашення заборгованості у випадку невиконання зобов'язань перед Приватбанком /а.с. 66/.

Згідно з квитанцією №864НЕ00933 від 29.01.2010р. ОСОБА_2 сплатила заборгованість за договором в сумі 403,24 доларів США /а.с. 65/.

Задовольняючи зустрічний позов в частині зобов'язання Банку повернути автомобіль ОСОБА_2, суд виходив з того, що остання після передачі автомобіля (29.01.2010р.) кредитну заборгованість погасила, тому підстави звертати стягнення на предмет застави та утримувати автомобіль відпали. Підстави для задоволення позову в іншій частині відсутні.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, підтверджується зазначеним вище розрахунком відповідача, квитанціями про погашення заборгованості, ґрунтується на вимогах закону.

Дії Банку по вилученню автомобіля у ОСОБА_2 суперечать також п.12.2.1.-12.2.5 кредитно-заставного договору, якими передбачено процедуру передачі заставленого майна Банку та його повернення Позичальнику у разі усунення події дефолту.

Так Банк не надав доказів направлення ОСОБА_2 письмової вимоги про настання події дефолту та реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі, як це передбачено зазначеними умовами договору.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду за зустрічним позовом до уваги не приймаються, оскільки зводяться до відтворення змісту нормативних актів, та ґрунтуються на обставинах, що виникли після передачі автомобіля (послідуюче непогашення ОСОБА_2 кредитної заборгованості), які не стосуються правовідносин сторін, що мають досліджуватися за зустрічним позовом.

Доводів щодо незаконності рішення суду про часткову відмову в задоволенні зустрічного позову апеляційна скарга не містить, тому підстав для скасування рішення суду у цій частині немає.

Залишаючи без розгляду первісний позов, суд виходив з того, що належно повідомлений про дату і час судового засідання Банк двічі не з'явився в судове засідання та не подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Такий висновок суду підтверджується протоколом судового засідання, з якого видно, що справа призначалася слуханням на 02.03.2011р. та 18.03.2011р. /а.с. 82-83/. З поштових повідомлень вбачається, що Банк отримував відповідні поштові відправлення 22.02.2011р. та 11.03.2011р. /а.с. 78,80/.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення судом про дату і місце слухання справи до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки Банк не зазначив в позовній заяві місцезнаходження філії, на адресу якої може бути направлена судова повістка згідно ч.8 ст. 74 ЦПК України. Натомість, в заяві зазначено адресу позивача в м. Дніпропетровську, на яку судом і направлено судові повістки.

Доводи апелянта щодо незаконності рішення суду за первісним позовом до уваги не приймаються, оскільки частиною 8 ст. 74 ЦПК України, на яку посилається Банк, передбачено право суду направити судову повістку або за місцезнаходженням юридичної особи або за місцезнаходженням її філії, якщо позов виник у зв'язку з її діяльністю.

Оскільки позивачем адреса філії не зазначена, а адреса представника не є такою адресою, то направлення судом повістки за адресою юридичної особи є правомірним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд припустився помилки, зазначивши свій висновок про залишення первісного позову без розгляду в рішенні суду, яким згідно ст. 215 ЦПК України має вирішуватися позов по суті.

Судом не враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», в п.18 якого зазначено, що висновки суду з питань залишення позову без розгляду постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Хоча судом при ухваленні рішення щодо первісного позову порушено ч.2 ст. 208 ЦПК України, колегія суддів згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України не вбачає підстав для скасування рішення суду у зазначеній частині, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення за первісним позовом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються змістом позовної заяви щодо місцезнаходження позивача.

Керуючись ст.ст. 303,308,315, п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»відхилити.

Заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: