Ухвала суду № 23893267, 22.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р.справа № 13/78/09-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 24 березня 2009 року по справі №13/78/09-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122305/0 від 19.05.2008 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 34192,00грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування платником податкового кредиту.

Постановою Господарського суду Запорізької області року від 24 березня 2009 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які були фактично сплачені платником податку. З огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про те, що позивачем спірні суми ПДВ не сплачувались, позивач не набув права на бюджетне відшкодування у сумах, на які таке бюджетне відшкодування зменшено рішенням податкового органу.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду базується на припущеннях, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. На думку позивача, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивачем не сплачено суми ПДВ у вартості наданих послуг, необґрунтовано судом зроблено і висновок щодо неможливості надання позивачу послуг його контрагентом, з огляду на відсутність у нього виробничих та інших ресурсів.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався. Представник відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою, яка зазначена в позові та апеляційній скарзі, натомість поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою про те, що позивач за вказаною адресою не знаходиться. Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається вручено. Свій процесуальний обов'язок щодо повідомлення суду про зміну місця знаходження позивач не виконав. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на викладені обставини, справу розгляду у відсутність позивача та відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень 2008 року.

За результатами позапланової перевірки ТОВ складено акт №613/23-5/31670299 від 17.05.2008 року, в якому зроблено висновок про завищення позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту і як наслідок завищення сум бюджетного відшкодування за лютий, березень 2008 року.

Таких висновків податковий орган дійшов з наступних підстав.

В ході позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ було встановлено взаємовідносини вищезазначеного підприємства з ТОВ «Мелітопольметалторг». Згідно податкових накладних за січень 2008 року ТОВ «Мелітопольметалург»надало послуги ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»з доробки тари для транспортування двигунів, палет для транспортування автомобілів на суму 292248,00грн., в т.ч. ПДВ-48708,00грн. Документальне підтвердження транспортування та відвантаження товару на перевіряємому підприємстві відсутнє. Згідно інформаційної довідки №176 від 15.05.2008р. в перевіряємому періоді ТОВ «Мелітопольметалург»до ДПІ не звітувало, податкових декларацій не надавало, відповідно сума ПДВ у формі податкових зобов'язань по спірним операціям до бюджету сплачена не була. На підприємстві відсутні основні засоби та власні виробничі потужності, що свідчить про відсутність надання послуг позивачу у перевіряємому періоді.

За наслідками перевірки та на підставі складено акту ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122305/0 від 19.05.2008 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 34192,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення ОДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми ПДВ, які були фактично сплачені платником податку. З огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про те, що позивачем спірні суми ПДВ не сплачувались, позивач не набув права на бюджетне відшкодування у сумах, на які таке бюджетне відшкодування зменшено рішенням податкового органу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів, робіт та послуг.

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягають лише фактично сплачені платником суми податку на додану вартість у вартості товарів, робіт та послуг.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що розрахунки між ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»та ТОВ «Мелітопольметалторг»у перевіряємому періоді здійснювалися за рахунок бартерних операцій (заліку однорідних вимог), що підтверджується Актом звіряння розрахунків №81 від 01.03.2008р. та Актом звірки розрахунків №99 від 31.03.2008р.

Згідно з поясненнями керівника ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»(позивача у справі) від 23.07.08р., договором між ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»та ТОВ «Мелітопольметалторг»передбачено розрахунок в грошовій формі, але фактично оплата здійснювалась бартером -жниварками.

Згідно виписки Мелітопольського відділення Запорізької обласної філії «Укрсоцбанк», яку надано ТОВ «Мелітопольметалторг», в січня 2008р. ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія»здійснено оплату лише на суму 2594,00грн, в т.ч. ПДВ 432,33грн.

Отже, у зв'язку з відсутністю суми податку, фактично сплачену отримувачем товарів, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, які викладено в апеляційній скарзі про те, що невиконання контрагентом обов'язку сплати податку на впливає на права покупця щодо формування податкового кредиту та не може бути підставою для відмови платнику у бюджетному відшкодуванні. Натомість, вказані доводи не можуть свідчити про неправильне вирішення судом першої інстанції справи, оскільки встановлені обставини справи свідчать про відсутність фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, що з огляду на пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про відсутність у платника права на бюджетне відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 24 березня 2009 року по справі №13/78/09-АП - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 26.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська