Постанова № 23892275, 14.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 лютого 2012 року 14:25 № 2а-13986/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Макаренку О.С., за участю представників сторін:

від позивача: Маркєлова Вадима Валентиновича

від відповідача: Пильгун Ольги Олександрівни

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києвапро скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.10.2010 №39/07-207/36940987 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 606 137,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 803 068,50 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки 15.10.2010 №39/07-207/36940987 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0. Так, представником державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва вказано на нікчемність господарських операцій між товариством обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»з питання правильності формування податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2010 №39/07-207/36940987.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 606 137,00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.10.2010 №39/07-207/36940987 державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 606 137,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 803 068,50 грн.

За наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, рішенням державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 25.02.2011 №4068/10/25-033 про результати розгляду первинної скарги, залишеним без змін рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 11.05.2011 №4870/10/25-114 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 21.07.2011 №13229/6/25-0515, скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0 -без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Згідно з додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»до податкового кредиту включено, зокрема, суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»(індивідуальний податковий номер -357942605640) у розмірі 1 606 36,92 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»(покупець) укладено договір поставки №12/04/10-ки, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»зобов'язується передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»металопродукцію в асортименті та кількості згідно з видатковими накладними та рахунками до договору, а товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»зобов'язується прийняти та оплатити її вартість у відповідності з умовами, обумовленими цим договором.

Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 названого договору як доказ поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладу, відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості і технічний паспорт, сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації).

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»надано суду: податкові накладні від 20.04.2010 №281032 на суму податку на додану вартість 204336,72 грн.; від 29.04.2010 №281031 на суму податку на додану вартість 709832,45 грн.; від 28.04.2010 №280025 на суму податку на додану вартість 116710,92 грн.; від 28.04.2010 №280024 на суму податку на додану вартість 212553,03 грн.; від 28.04.2010 №280023 на суму податку на додану вартість 362703,80 грн.; видаткові накладні від 29.04.2010 №РН-281032, від 28.04.2010 №РН-280024, від 29.04.2010 №РН-281034, від 28.04.2010 №РН-280023, від 28.04.2010 №РН-280025, відповідні рахунки-фактури та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто».

Додатково, товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»на підтвердження факту використання отриманого товару у подальшій господарській діяльності надано суду копії договорів поставки від 27.04.2010, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»та державним підприємством «Донецька залізниця»згідно з рішеннями тендерного комітету державного підприємства «Донецька залізниця»від 08.04.2010 №80 ТМЦ/П, від 08.04.2010 №83 ТМЦ/П, з додатками, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго», видаткові накладні від 29.04.2010 №РН-0000001, від 29.04.2010 №РН-0000002, від 29.04.2010 №РН-0000003, від 29.04.2010 №0000004, від 29.04.2010 №РН-0000005; рахунки-фактури від 29.04.2010 №СФ-0000001, від 29.04.2010 №СФ-0000002, від 29.04.2010 №СФ-0000003, від 29.04.2010 №СФ-0000005, 29.04.2010 №СФ-0000006; податкові накладні від 29.04.2010 №1 на суму податку на додану вартість 212746,09 грн.; від 29.04.2010 №2 на суму податку на додану вартість 362934,86 грн.; від 29.04.2010 №3 на суму податку на додану вартість 204 520,91 грн.; від 29.04.2010 №4 на суму податку на додану вартість 116829,85 грн., від 29.04.2010 №5 на суму податку на додану вартість 710 230,52 грн., а також акти прийому-передачі робіт.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вказано на висновки акту перевірки від 15.10.2010 №39/07-207/36940987, яким встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»основних засобів та нематеріальних активів для здійснення основних видів господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, органом державної податкової служби зроблено висновок про безтоварність господарської операції з вказаним контрагентом та, відповідно, їх фіктивність.

Досліджуючи питання щодо достатності наданих позивачем документів на підтвердження реальності господарської операції, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з поясненнями представника позивача відсутність актів приймання-передачі продукції обумовлено тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго», укладаючи договір поставки з товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», мало на меті в наступному здійснити поставку цієї ж продукції державному підприємству «Донецька залізниця», у зв'язку з чим з метою забезпечення економічної доцільності поставка металопродукції по договору від 12.04.2010 №12/04/10-ки здійснювалася одразу на склад державного підприємства «Донецька залізниця».

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною шостою статті 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Договір поставки від 12.04.2010 №12/04/10-ки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго», не містить положень щодо можливості одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплати товарів платником, що не є покупцем, у зв'язку з чим суд вказує на необґрунтованість посилання позивача на положення частини шостої статті 267 Господарського кодексу України в якості підстави для звільнення позивача від обов'язку доведення факту передачі продукції від товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго».

Більш того, відповідно до пункту 3.5 розділу 3 договору від 12.04.2010 №12/04/10-ки зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у пункті призначення поставки.

Жодних доказів на підтвердження факту передачі товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»металопродукції у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»(довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів тощо) та, відповідно, виконання зобов'язань по договору поставки від 12.04.2010 №12/04/10-ки, представником позивача суду не надано.

Товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про факт транспортування та відвантаження металопродукції позивачем суду так само не надано.

Висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 15.10.2010 №39/07-207/36940987 в частині відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»основних засобів та нематеріальних активів на здійснення основного виду діяльності позивачем не спростовано; жодних інших документів, аніж податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акт звірки розрахунків на підтвердження реальності господарських операцій по договору від 12.04.2010 №12/04/10-ки не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»на підставі договору від 12.04.2010 №12/04/10-ки.

Додатково, відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», сума податку на додану вартість за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто»не задекларована.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2012 №12767721, стан юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», значиться як «припинено».

Суд погоджується з доводами позивача в частині того, що порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків або ж його подальше припинення не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом.

В той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є фактичне здійснення господарської операції.

Наявність необхідного обсягу спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також наявність належним чином складених податкових накладних, за відсутністю реального здійснення господарських операцій не є достатньою для підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум по вказаним операціям.

Враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмашенерго»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентам з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності виробничих та інших потужностей на виконання взятих на себе господарських зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 15.10.2010 №39/07-207/36940987, та, відповідно правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001960700/0.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Повний текст постанови складено 20.02.2012