Ухвала суду № 23891239, 29.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/71795/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Захарової Н.О.відповідача:Руднєвої Н.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р.

у справі № 2а/0570/13008/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-комплект»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-комплект»(надалі -позивач, ТОВ «Донбас-комплект») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька (надалі -відповідач, ДПІ у Київському районі міста Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 р. № 0000872340/5558 та № 0000862340/5559.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. (суддя -Т.В. Загацька), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.В. Геращенко, судді: К.П. Горбенко, Л.В. Губська) позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька від 17.03.2011 р. № 0000872340/5558; визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 000862340/5559 у частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 942 052,50 грн., у т.ч. 753 642,00 грн. -основного платежу та 188 410,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі міста Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі міста Донецька провела планову виїзну перевірку ТОВ «Донбас-комплект»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 20.09.2010 р., за результатами якої 28.02.2011 р. складено акт № 514/23-2/30775958 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження суми податку на прибуток у розмір 753 642,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), яке виразилося у заниженні податку на додану вартість у сумі 605 360,00 грн.

Крім того, в акті зазначено, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Віват-Пром», ТОВ «Компанія «Старвуд», є нікчемними, оскільки не потягли за собою наслідків правового характеру.

На підставі акта 17.03.2011 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000872340/5558, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 753 642, 50, у тому числі 602 914,00 грн. -основного платежу та 150 728,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; № 0000862340/5559, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 942 220,50 грн., у тому числі 753 642,00 -основного платежу та 188 580,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Рішеннями Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової адміністрації України, прийнятими за результатами розгляду скарг ТОВ «Донбас-комплект», вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами, підтверджені відповідними первинними документами, привели до певних правових наслідків та економічного ефекту, внаслідок чого правочини не можуть вважатися нікчемними.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок судів правильним, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.09.2009 р. між ТОВ «Донбас-комплект»(покупець) та ТОВ «Компанія «Старвуд»(постачальник) укладено договір № 28-04. Найменування товару та умов постачання погоджені сторонами в специфікаціях, за зафіксовані у додатках № 1 та № 2 до вищезазначеного договору. На виконання умов договору ТОВ «Компанія «Старвуд»поставило ТОВ «Донбас-комплект»запчастини для конвеєрів на загальну суму 3 632 160,00 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. Постачання товару здійснювалось на адресу вантажоодержувача ТОВ «Краснолуцький ливарно-механічний завод», що також підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Отриманий від ТОВ «Компанія «Старвуд»товар був переданий ТОВ «Краснолуцький ливарно-механічний завод»на підставі договору про надання послуг з монтажу конвеєрів від № 28, укладеного 03.09.2009 р. між ТОВ «Донбас-комплект»та ТОВ «Краснолуцький ливарно-механічний завод», виконання якого підтверджено долученими до матеріалів справи актами приймання виконаних робіт.

Крім того, 20.12.2007 р. між ТОВ «Донбас-комплект»(покупець) та ТОВ «Віват-Пром»(постачальник) укладено договір № 199, предметом якого є постачання продукції виробничо-технічного призначення відповідно до специфікацій, які були додатками до вищезазначеного договору. Найменування товару та умов постачання погоджені сторонами в специфікаціях. На виконання умов договору ТОВ «Віват-Пром»поставило ТОВ «Донбас-комплект» продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 95 160,00 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними. Постачання товару здійснювалось на адресу вантажоодержувача ВАТ «Краснодонвугілля», що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи. Отримана від ТОВ «Віват-Пром»продукція передана ТОВ «Метінвест Холдинг»на підставі договору від 10.12.2007 р. № ДУК-02/08-004.

Також встановлено, що ТОВ «Донбас-комплект»оплатило постачальникам -ТОВ «Віват-Пром»та ТОВ «Компанія «Старвуд»вартість отриманих за вищезазначеним договорами товарів у повному обсязі, що підтверджено виписками банків, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, для кваліфікації правочину, як нікчемного, слід з'ясувати: чи був намір сторін порушити публічний порядок при укладенні договорів, чи є вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що податковим органом не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що поставка товару не здійснювалась. За таких умов, відповідачем не доведено договори позивача з контрагентами були укладені з метою безпідставного збільшення валових витрат та штучного збільшення податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0000872340/5558 недійсним повністю, а податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 р. № 0000862340/5559 частково недійсним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що податковим органом зроблено частково.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька у справі № 2а/0570/13008/2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв