Постанова № 23890491, 03.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 р. № 2а-1179/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Шатули О.Г., представника відповідача -Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КНІФ «Композит»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю КНІФ «Композит»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000212320 та № 0000222320 від 25.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України не відповідають фактичним взаємовідносинам підприємства із контрагентом -ПП «Воллі»та ґрунтуються на обставинах, що не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.02.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Під час судового розгляду, за згодою представника позивача, задоволено клопотання представника відповідача та замінено первинного відповідача -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова належним відповідачем -Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. В судовому засіданні 03.05.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ КНІФ «Композит»з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів по взаємовідносинах із ПП «Воллі»за період з 01.01.2008 року по 01.10.2011 року на виконання постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області від 29.11.2011 року, результати якої відображені в Акті № 3489/23-2/13810924 від 04.01.2012 року.

Дана перевірка проведена на виконання постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області від 29.11.2011 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, винесеної у кримінальній справі № 139-0342, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.205, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 - ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 27 - ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 366, ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28 -ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28- ч.3 ст. 358 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.205, ч.2 ст. 27 - ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358 КК України та за фактом вчинення фіктивного підприємництва ПП «Воллі». Досудовим слідством у кримінальній справі по епізоду вчинення фіктивного підприємництва ПП «Воллі»встановлено, що невстановлені слідством особи з метою незаконної діяльності здійснили перереєстрацію ПП «Воллі»та впродовж квітня -липня 2011 року з метою використання для фінансово-господарської діяльності, незаконного обертання безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів організували та здійснювали фіктивне підприємництво. При цьому, ТзОВ КНІФ «Композит»проводило взаєморозрахунки з ПП «Воллі»у травні та червні 2011 року.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТзОВ КНІФ «Композит»безпідставно віднесено до складу витрат витрати по взаєморозрахунках з ПП «Воллі»за 2 квартал 2011 року в сумі 79 066 грн. Так, за травень-червень 2011 року між ТзОВ КНІФ «Композит»та ПП «Воллі»проведені взаєморозрахунки у безготівковій формі на загальну суму 94 878,72 грн., в тому числі ПДВ -15813, 12 грн. На кінець періоду, що перевірявся по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»рахувалась дебіторська заборгованість по ПП «Воллі»в сумі 0,58 грн.

Відповідач прийшов до висновку, що ТзОВ КНІФ «Композит»порушено вимоги:

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 18 185 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, що привезло до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 15 813 грн., в тому числі за травень 2011 року -10 913 грн., червень 2011 року -4900 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки, 25.01.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000212320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -на прибуток на суму 18 186 грн., з них за основним платежем -18 185 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн., та № 0000222320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем-податок на додану вартість на суму 15 814 грн., з них за основним платежем -15 813 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств регулюється Податковим кодексом України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього кодексу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом -ПП «Воллі»не було, оскільки приватне підприємство не має трудових ресурсів, основних фондів для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

Позивач підтверджує реальність господарських операцій з ПП «Воллі»наступними первинними бухгалтерськими документами:

- договорами підряду на виконання будівельних робіт № 65 та № 66 від 16.05.2011 року;

- кошторисами на виконання робіт в котеджах № 5,6,8 до Договору № 65;

- кошторисом на виконання додаткових робіт в котеджах № 5,6,8 до Договору № 65;

- актами виконаних робіт №1 від 31.05.2011 року та № 2 від 30.06.2011 року до Договору № 65;

- відомостями ресурсів до Договору № 66;

- актом виконаних № 1 за травень 2011 року з додатками до Договору № 66;

- підсумковою відомістю ресурсів до Акту виконаних робіт;

- податковими накладними;

- виписками з банку.

Судом досліджено податкові накладні №103 від 27.05.2011 року, № 45 від 16.06.2011 року та № 177 від 31.05.2011 року, представлені позивачем. Встановлено, що податкові накладні скріплені печаткою ПП «Воллі», у графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»зазначено прізвище ОСОБА_3 та проставлено підпис.

Відповідач долучив до матеріалів справи пояснення свідка у кримінальній справі № 139-0342 ОСОБА_3 від 21.09.2011 року, з яких вбачається, що він є директором ПП «Воллі», однак податкових накладних та договорів він не підписував. Відповідно до висновків судово-почеркознавчих експертиз, проведених 25.11.2011 року, підписи на документах по взаємовідносинах із контрагентами ПП «Воллі»виконані не директором підприємства ОСОБА_3, а різними особами. Представлені відповідачем докази не спростовані позивачем.

Як вбачається з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відомості, зазначені у податкових накладних №103 від 27.05.2011 року, № 45 від 16.06.2011 року та № 177 від 31.05.2011 року, представлених позивачем в обґрунтування позовних вимог, є недостовірними. Відтак, вказані податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг у ПП «Воллі».

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд бере до уваги те, що ДПІ у Франківському районі м. Львова встановлено, що ПП «Воллі»не знаходиться за юридичною адресою, у підприємства відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-яких видів господарської діяльності та трудові ресурси (Акти перевірки ПП «Воллі»№ 1260/23-4/34029609 від 20.07.2011 року та № 1559/23-4/34029609 від 23.08.2011 року). Таким чином, суд приходить до висновку, що приватне підприємство «Воллі»не мало ні матеріальних, ні виробничих можливостей виконати будівельні роботи, обмовлені вищевказаними договорами підряду, а відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ПП «Воллі».

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено фактичний характер господарських операцій, здійснених між ТзОВ КНІФ «Композит»та ПП «Воллі».

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 3489/23-2/13810924 від 04.01.2012 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 травня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.